Зніт вузьколистий: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м додано Категорія:Рослини, описані 1753 за допомогою HotCat |
|||
Рядок 57:
== Застосування ==
{{see also|Іван-чай (напій)}}
=== В харчуванні ===
Дуже добрий літній медонос, у [[Карпати|Карпатах]] забезпечує продуктивний взяток. Нектар легко доступний для комах, містить від 12 до 72% цукрів (в середньому 50%), причому в ньому переважають [[глюкоза]] і [[фруктоза]]. Медопродуктивність становить 500–600 кг з гектара. Теплого погожого дня одна бджолина сім'я під час інтенсивного цвітіння іван-чаю може принести у вулик 12 кг меду. Пилконос. З оболонок пилку бджоли виробляють багато клею ([[прополіс]]у). [[Мед]] з хаменерію прозорий, трохи зеленкуватий, а закристалізований — білий, у вигляді снігових крупинок, часом у вигляді салоподібної маси; при нагріванні стає жовтим; має ніжний аромат і приємний смак, може використовуватись у якості [[Іван-чай (напій)|чаю]].
Листки хаменерію містять від 98 до 388 мг % [[Вітамін С|вітаміну С]]. Їх споживають у їжу як [[Капуста (рід)|капусту]], роблять [[Салат (страва)|салат]] або пюре. Висушене листя йде на виготовлення сурогату чаю. Корені використовують як овочі. На [[Кавказ]]і з них виготовляють [[борошно]], яке при [[Бродіння (біохімія)|зброджуванні]] дає спиртовий напій, а також придатне для випікання [[хліб]]а. Молоді кореневі паростки і пагони хаменерію вживають відвареними, як [[Спаржа|спаржу]], а також замість капусти.
Кореневища хаменерію солодкі, їх їдять сирими і вареними.<ref name="Верзилин"/> Крім того, у насінні міститься 40-45% жирної харчової [[Олія|олії]]. Для приготування борошна кореневище заготовляють восени, коли вжовкне й почне підсихати надземна частина рослини. Його очищають, ріжуть на невеликі шматки, які замочують у воді, щоб прибрати дубильні речовини. Потім сушать і товчуть у ступі. Борошно з кореневища додається до зернового під час випікання хліба. З нього можна виготовляти коржики та печиво.<ref>М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.94</ref>
=== В медицині ===
{{медпопередження}}
У народній медицині використовують листя для загоювання ран, від головного болю, золотухи, як обволікаючий і протизапальний засіб. Лікувальні властивості хаменерію зумовлені наявністю [[Дубильні речовини|дубильних речовин]] у листках (14,8-20%), стеблах (2,7-5,7%) і в кореневищах (4,8-5,9%). У листках, крім того, містяться [[Слизи|слиз]] (до 15%) та [[алкалоїди]] (0,1%).
Листя збирають у період цвітіння, сушать у тіні або на горищах з гарною вентиляцією, розстеливши шаром 5-7 см на папері або тканині.▼
=== В промисловості ===
[[Луб'яні волокна]] стебла можна використовувати для виготовлення [[мішковина|мішковини]], мотузок.
===В озелененні===
Як декоративну рослину хаменерій рекомендують висаджувати в парках і лісопарках на вогких місцях, на берегах водойм і струмків. Він придатний для закріплення ґрунту, укосів, [[яр]]ів, залізничних і шосейних насипів.
На Придеснянській дослідній станції з боротьби з ерозією ґрунтів і в Карпатах ведуться роботи із введення хаменерію в культуру. Досліди показали, що це цінна кормова і ґрунтозахисна рослина. В культурі на порівняно родючих орних ґрунтах хаменерій сягає 2 м заввишки і утворює на 1 га до 700 ц зеленої маси, а у посушливі роки до 300 ц, в [[Карпати|Карпатах]] — 180–360, в окремі роки 580 ц. Зелену масу в фазі пуп'янків охоче їдять свині, вівці, кози, а суху масу — кролики. [[Велика рогата худоба|Великій рогатій худобі]] хаменерій дають у суміші із злаками і бобовими. Зелена маса придатна для виготовлення [[силос]]у й сіна. У фазі пуп'янків вона містить 89,5 — 156 мг% [[каротин]]у, 12,77-14,1% [[протеїн]]у, 2,03-3,66% [[жир]]у, 19,25-17,93% [[Клітковина|клітковини]].
▲Листя збирають у період цвітіння, сушать у тіні або на горищах з гарною вентиляцією, розстеливши шаром 5-7 см на папері або тканині.
== Синоніми ==
| |||