Вікіпедія

Іван Грозний: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
джерело
м Відкинуто редагування В.Галушко (обговорення) до зробленого N.Português
Мітка: Відкіт
Рядок 28:
}}
[[Файл:IoannIV reconstruction by Gerasimov02.jpg|thumb|right|250 пкс|Скульптурна реконструкція зовнішності Івана Грозного за черепом, виконана за методом професора [[Герасимов Михайло Михайлович|М. М. Герасимова]] ]]
'''Іва́н IV Гро́зний'''<ref>[http://leksika.com.ua/00000000/legal/ivan_iv_vasilovich Іван IV Васильович] // {{УРЕ}}</ref> ({{lang-ru|Иван (Иоанн) IV Грозный}}) ([[25 серпня]] [[1530]], с. [[Коломенське]] поблизу Москви&nbsp;— [[18 березня]] [[1584]], [[Москва]])&nbsp;— [[Московська держава|московський]] [[самодержець]]; титулувався як «Государ всієї Русі і великий князь володимирський, і Московський, і новгородський, і Псковський, і тверський, і Пермський, і Югорський, і Болгарський, та інших».<ref name=":0" /> Частковий (скорочений) його титул, який зазвичай цитують, звучить як: «великий князь Московський і всієї Русі, Великий государ, Божою милістю цар і великий князь всієї Русі»<ref name=":0">Про титулатуру Івана Грозного докладно див.: [http://web.archive.org/web/20131105175313/http://vestnik-mgou.ru/web/llibrary/files/incoming/6/2010/2/issue.pdf Зуборева Г.&nbsp;Ф.&nbsp;Наименования московских царей XVI—XVII&nbsp;вв. (титулярий и неофициальные названия)] // Вестник Московского государственного областного университета. Серия «Русская филология».&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— 2010.&nbsp;— С. 80&nbsp;— 81. У 1576 році імператор Священної Римської імперії [[Максиміліан II]], бажаючи залучити Івана Грозного до військово-політичного союзу проти [[Османська імперія|Туреччини]], пропонував йому на майбутнє престол та титул «східного цесаря». Іван IV цілком байдуже поставився до «цесарства грецького», але став вимагати негайного визнання себе царем «всєя Русі», і імператор поступився в цьому принциповому питанні. Беззастережно титул «імператора» вже з 1554&nbsp;р. визнавався за Іваном IV протестантською Англією ([[Єлизавета I (королева Англії)|королева Єлизавета]]). З особливою наполегливістю Іван Грозний домагався визнання його царського титулу Польською та Литовською державами, однак ні [[Велике князівство Литовське|ВКЛ]], ні [[Польське королівство]], ні об'єднана [[Річ Посполита]] ніколи так і не погодилися з цією вимогою. Див.: [http://www.diphis.ru/diplomatiya_ivana_-a113.html История дипломатии. Под ред. В.&nbsp;П.&nbsp;Потемкина].&nbsp;— М.&nbsp;— Л. : ОГИЗ, 1941.&nbsp;— Том 1.&nbsp;— С. 203.</ref> (послуговувався таким титулом з 16 січня 1547&nbsp;р. до 18 березня 1584&nbsp;р., крім 1575—1576&nbsp;рр., коли «великим князем всєя Русі» був [[Симеон Бекбулатович]]).
 
Походив з молодшої на Русі гілки роду [[Рюриковичі]]в&nbsp;— [[Даниловичі Московські|Даниловичів]], потомків першого московського князя [[Данило Олександрович|Данила Олександровича]]. Син [[Великий князь|великого князя]] [[Московія|московського]] [[Василь III|Василя III]] та [[Олена Василівна Глинська|Олени Василівни Глинської]], яка походила з українсько-литовського роду [[Глинські|Глинських]], потомків темника [[Мамай (воєвода)|Мамая]]. Увійшов в історію Росії як дуже суперечлива особистість: з одного боку&nbsp;— як реформатор і талановитий публіцист, автор блискучих літературних «послань» до різних діячів<ref>Див.: Послания Ивана Грозного. Подготовка текста Д.&nbsp;С.&nbsp;Лихачева и Я.&nbsp;С.&nbsp;Лурье. Перевод и комментарии Я.&nbsp;С.&nbsp;Лурье. М.- Л., 1951; Переписка Ивана Грозного с Андреем Курбским.- М.: Наука, 1979. (Серия: Литературные памятники.); Иван IV Грозный. Сочинения.&nbsp;— СПб.: Азбука, 2000; Иоанн Грозный. Царская правда / Сост., предисл., комм. В.&nbsp;Г.&nbsp;Манягина.&nbsp;— М.: Алгоритм, Эксмо, 2009.&nbsp;— 320 с.</ref>, а з іншого&nbsp;— як [[Жорстокість|жорстокий]] [[Тиранія|тиран]] і людина з хворобливою психікою<ref>Психіатричний «портрет» Івана Грозного окреслив відомий російський психіатр П.&nbsp;І.&nbsp;Ковалевський (1849—1923), див.: Ковалевскій П.&nbsp;И.&nbsp;Іоаннъ Грозный и его душевное состояніе: психіатрическіе эскизы изъ исторіи.&nbsp;— 4-е изд..&nbsp;— Харьковъ: Типографія М.&nbsp;Ф.&nbsp;Зильберберга, 1894.&nbsp;— 207 с. (7-е изд.&nbsp;— СПб. : М.&nbsp;И.&nbsp;Акинфеев и И.&nbsp;В.&nbsp;Леонтьев, 1901.&nbsp;— 369 с.).</ref>. У сучасній [[Російська Федерація|Російській Федерації]] його вважають [[Національний герой|національним героєм]]<ref>Так 14 жовтня 2016 року йому відкрили черговий пам'ятник, цього разу в Орлі. [https://lenta.ru/news/2016/10/14/groznyi/ Памятник Ивану Грозному открыли в Орле.] {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.library.ru/2/liki/sections.php?a_uid=67 Грозный царь Иван Васильевич. Штрихи к портрету Ивана IV]. {{ref-ru}}</ref><ref>''Мутья Н. Н.'' Иван Грозный: историзм и личность правителя в отечественном искусстве XIX—XX&nbsp;вв.&nbsp;— СПб. : Алетейя, 2010.&nbsp;— 496 с.&nbsp;— 1000 экз.&nbsp;— ISBN 978-5-91419-292-8. {{ref-ru}}</ref>.
 
За його правління почали скликати [[Земський собор|Земські собори]], укладений Судебник [[1550]] року. Проведені реформи суду та управління, зокрема впроваджені елементи самоврядування на місцевому рівні (губна, земська і інші реформи). Після зради [[Курбський Андрій|князя Курбського]], запроваджена [[опричнина]]. При Іванові IV вперше встановлені торговельні зв'язки з Англією ([[1553]])<ref>Див. про це: Обзор сношений между Англией и Россией в XVI и XVII столетиях.&nbsp;— Санкт-Петербург: Тип. Имп. Акад. наук, ценз. 1854.&nbsp;— [2], 66 с.; Любименко И.&nbsp;И.&nbsp;История торговых сношений России с Англией. Вып. I.&nbsp;— Юрьев. 1912. Стр. IV, 1-192; Накашидзе Н.&nbsp;Т.&nbsp;Русско-английские отношения во второй половине XVI&nbsp;в.&nbsp;— Тбилиси: Изд-во ТГУ, 1955.&nbsp;— 156 с. ; Соколов А.&nbsp;Б.&nbsp;Навстречу друг другу. Россия и Англия в XVI—XVIII&nbsp;вв. // Яросл. гос. пед. ин-т им. К.&nbsp;Д.&nbsp;Ушинского, Студ. фонд Яросл. обл.&nbsp;— Ярославль: Верх.-Волж. кн. изд-во, 1992.&nbsp;— 300 [3] с.; Лабутина Т.&nbsp;Л.&nbsp;Англичане в допетровской России.&nbsp;— СПб.: Алетейя, 2013.&nbsp;— 272 с. (Серия: Библиотека Средних веков) та ін.</ref> та [[Нідерланди|Голландією]], заснована перша друкарня у Москві. Підкорені [[Казанське ханство|Казанське]] ([[1552]]) та [[Астраханське ханство|Астраханське]] ([[1556]]) ханства. У [[1558]]—[[1583]] роках велася [[Лівонська війна]] за вихід до Балтійського моря і вперта боротьба проти [[протекторат]]у [[Кримський хан|кримського хана]] [[Девлет I Ґерай|Девлет I Ґерая]]. Після перемоги у [[Молодинська битва|Молодинській битві]] (1572) [[Московська держава]] укріпила за собою права на Казанське та Астраханське ханства, а також розпочала приєднання Сибірського ханства ([[1581]]).
 
Номінально (з [[4 грудня]] [[1533]]&nbsp;р. по [[18 березня]] [[1584]]) правив найдовше серед усіх [[Правителі Росії|російських монархів]]&nbsp;— 50 років та 105 днів.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Іван_Грозний