Відмінності між версіями «Паннонія»

Паннонія є довгим пасмом лук на південь від гірського хребта. З півночі її захищає головний Карпатський хребет, а на півдні вона підходить до Дунаю в його середній течії. Паннонія має три природні доступи: на заході — віденський, на сході — через Залізну Браму, а на півночі — через Моравський коридор. Її добре зрошені пасовища ставали природною принадою для кочівників, що рухалися зі сходу на захід, і були зручним трампліном для багатьох варварських племен, які готувалися напасти на Римську імперію.
 
Початково Паннонія це був — регіон проживання [[іллірійці|іллірійських народів]] — паннонців, скордисків, бревків, карнів і дарданійців, за [[9]]/[[10]]також рокукельтських племен римськаякі провінція,прийшли щосюди займалаз територіїзаходу сучасноїв західноїIV—III [[Угорщина|Угорщини]],сс. східноїдо [[Австрія|Австрії]], східних [[Хорватія|Хорватії]] та [[Словенія|Словенії]] і півночі сучасної [[Сербія|Сербії]]н.е. Головними містами провінційної адміністрації стали [[Аквінкум]]зокрема, [[Карнунт|Карнунтум]], [[Сірмій]], [[Мурса]] і [[Петовіон]]. [[Кельти]] провінції жили в окремих поселеннях (civitates)скордисків.
З [[9]]/[[10]] року — римська провінція, що займала території сучасної західної [[Угорщина|Угорщини]], східної [[Австрія|Австрії]], східних [[Хорватія|Хорватії]] та [[Словенія|Словенії]] і півночі сучасної [[Сербія|Сербії]]. Головними містами провінційної адміністрації стали [[Аквінкум]], [[Карнунт|Карнунтум]], [[Сірмій]], [[Мурса]] і [[Петовіон]]. [[Кельти]] провінції жили в окремих поселеннях (civitates).
[[Файл:Pannonia02.png|thumb|250px]]
Після приєднання [[Норик (країна)|Норик]]а і [[Реція|Реції]] в 16 р. до н.е [[Август]] продовжив свої експансіоністські плани, що стосувалися формування дунайського напрямку, далі. У 15 р. до н.е. почалася війна в Паннонії. Паннонців-іллірійців захищали дві швидкі річки — [[Драва]] i [[Сава (річка)|Сава]]. Війну проти паннонців очолив [[Марк Віпсаній Агріппа]], а після його смерті в 12 р. до н.е. — [[Тиберій Клавдій Нерон|Тиберій]]. Небезпека цієї війни зростала через близькість театру воєнних дій до Італії. Паннонці були розбиті, а їхня зброя, всупереч військовому звичаю, була не спалена, а зламана і кинута в річку, щоб налякати тих, які ще чинили опір<ref>Flor., II, 24; IV, 12, 8-9</ref>.