Громадянство: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Albedo (обговорення | внесок)
оформлення, стиль
Albedo (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 20:
Щодо набуття громадянства за народженням, то держави використовують або принцип ґрунту, або принцип крові.
 
Принцип ґрунту («''jus soli''») передбачає, що дитина отримує громадянство держави, на території якої вона народилася, незалежно від громадянства батьків. При цьому, відповідно до ст. З Конвенції[[Конвенцїя про скорочення [[Безгромадянствобезгромадянства|Конвенції про скорочення безгромадянства]] [[1961]] p., народження дитини на кораблі або на повітряному судні залежно від обставин вважається таким, що мало місце на території тієї держави, під прапором якої цей корабель плаває, або на території тієї держави, в якій це повітряне судно зареєстровано. Цей принцип використовують у більшості держав [[Латинська Америка|Латинської Америки]].
 
Однак, згідно з Факультативним протоколом про набуття громадянства до [[Віденська конвенція про дипломатичні зносини|Віденської конвенції про дипломатичні зносини]] [[1961]] р. і Факультативним протоколом про обов'язкове розв'язання спорів до [[Віденська конвенція про консульські зносини|Віденської конвенції про консульські зносини]] 1963 p., принцип «права ґрунту» не поширюється на членів сімей працівників представництв, які народжуються в країні перебування.
 
Принцип крові («''jus sanguinis''») передбачає, що дитина отримує громадянство держави батьків незалежно від місця народження. Цей принцип використовують у деяких державах Європи (зокрема, [[Польща]]) та Азії.
 
Однак варто зауважити, що більшість держав використовують мішану систему, яка поєднує два названі вище принципи. До таких належать: [[Велика Британія]], [[Індія]], [[США]], [[Україна]], [[Росія]].
Рядок 66:
Надання громадянства на підставі міжнародного договору, як правило, має місце у випадку територіальних змін: обміну територіями, переходу частини території однієї держави до іншої, об'єднанні та відділенні держав. У рамках цього виду натуралізації розрізняють; оптацію, трансферт.
 
'''Оптація''' — це вид натуралізації, при якому особа, котра проживає на території, що переходить до іншої держави, може вибрати або залишитися на певній території і набути нового громадянства чи переїхати на іншу територію своєї держави, зберігши попереднє громадянство. Як приклад оптації можна назвати [[Обмін територіями між СРСР та Польщею|обмін територією між СРСР та Польщею]] на підставі угоди, укладеної [[6 липня]] [[1945]] р.4, а також між [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] та Чехословацькою Республікою відповідно до угоди від 29 червня 1945 р.49 Так, ст. 2 Протоколу до останнього договору передбачала, що громадяни Чехословацької Республіки, які проживають у прикордонній зоні, у разі переїзду в СРСР набувають його громадянства.
 
'''Трансферт''' дуже схожий на оптацію, однак у цьому випадку вибір громадянства відбувається примусово. Потрібно зазначити, що міжнародне право забороняє автоматичну зміну громадянства. Про це, зокрема, згадується у ст. 4 Європейської конвенції про громадянство 1997 р. та в низці інших документів. Проте останнє не стосується правонаступництва, саме в цьому разі найчастіше має місце трансферт. Прикладом є надання громадянства ФРН усім громадянам НДР у 1990 р. під час об'єднання Німеччини.