Оселедцева акула атлантична: відмінності між версіями

Це пелагічний вид. Трапляється зазвичай на глибині до 370 м, хоча може пирнатипірнати до 700–800 м. Витримує холодні води до −18 °C. Є ендотермічною, він зберігає свою температуру вище температури води. Утворює невеликі зграї у 10-15 особин. Активний хижак, що полює на костистих риб середнього та малого розміру. Постійно перебуває у русі, час-від-часу відпочиває на дні. Живиться, перш за все, оселедцем, тріскою, зубаткою, скумбрією, дрібними акулами (катранами та пилкохвостами), путасу, кільками, сайрою, хеком, камбалою, тунцем. Полює на головоногих молюсків, інколи ракоподібних.

Яйцеживородна акула. Статева зрілість у самців настає у 6-11 років, самиць — 12-18 років. При цьому розмір самиць досягає 2,3 — 2,6 м, самців — близько 2 м. Самиця після вагітності 8-9 місяців народжує від 2 до 5 акулятакуленят завдовжки від 30 до 75 см.

Широко поширена у північній частині Атлантичного моря. Запливає до БискайськоїБіскайської затоки та Середземного моря. Часто зустрічається біля узбережжя південної Бразилії, Аргентини та Чилі. Також є біля Австралії, Нової Зеландії та Південної Африки.