Історія НАН України: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
доповнення
Рядок 257:
=== Організаційна перебудова Академії та становлення фундаментальних наук (1929—1939) ===
Майже до кінця [[1920]] років [[ВУАН]] зберігала певну автономію. Проте з [[1929]] через зміну процедури виборів і посилення репресій влада повністю взяла під контроль діяльність [[ВУАН]]<ref name="DIU"/>. Це було пряме й доволі брутальне втручання в організаційну та наукову роботу Академії; почалося її опанування й перетворення на радянську установу з обов'язковою ідеологією в дусі марксизму-ленінізму.
На місце пленуму дійсних членів зверхнім органом її стала Рада, до якої ввійшли представники Народного Комісаріату Освіти, а виконавчим органом&nbsp;— Президія (президент, два віце-президенти, неодмінний секретар і 5 академіків)<ref name="Ukrainoznav"/>. Вибори [[проводилися 29 червня 1929]] проводилися на розширеному засіданні нового Органу-Ради [[ВУАН]], доза складуучастю якоїпредставників входилинаркомату представникиосвіти наркомосвітиУСРР й наукових співробітників<ref name="EIU"/>. Кількість вакансій було істотно розширено (до 34), щоб поряд з ученими, які мали об'єктивні підстави для обрання, проштовхнути партвисуванців. Процедура голосування по кандидатурах проходила відкрито. В умовах газетної і профспілкової істерії, яка піднялася навколо виборчої кампанії<ref name="DIU"/>, силоміць накинено. якЄдиний дійснихраз членівза трьохвсю народнихісторію комісарів:академії [[Скрипниквибори Миколавідбувалися Олексійович|Миколувідкритим Скрипника]]голосуванням, [[Затонськийрезультати Володимир|Володимиравирішувалися Затонського]]більшістю й [[Шліхтер Олександр|Олександра Шліхтера]] (останній став головою III Відділу)голосів, а такожне низкудвома партійнихтретинами кандидатіввід ([[Семковськийзагальної Семенкількості. Юлійович|СеменаБуло Семковського]],обрано [[Яворський33 Матвій|Матвія Яворського]]академіки, [[Юринець Володимир Олександрович|Володимира Юринця]])<ref name="Ukrainoznav"/>, голову Держплану [[СРСР]] [[Кржижановський Гліб Максиміліанович|Гліба Кржижановського]]. На перевиборах президіїякі були підтвердженізатверджені повноваженнянаркоматом обраногоосвіти уУСРР, травнібільшість [[1928]]із наних вимогу влади президента [[Заболотний Данило Кирилович|Данила Заболотного]]<ref name="DIU"/>. У [[1928]] усунено від обов'язків незмінного секретаря ВУАН Агатангела Кримського й призначено Овксентія Корчака-Чепурківського<ref name="Ukrainoznav"/>.по
2-му відділу ([[Богомолець Олександр Олександрович|Ооександр Богомолець]] (біолого-медичні науки), [[Вавилов Микола Іванович|Микола Вавилов]] (сільськогосподарські науки), [[Гольдман Олександр Генріхович|Олександр Гольдман]] (фізико-математичні науки), [[Кравчук Михайло Пилипович|Михайло Кравчук ]](фізико-математичні науки), [[Оппоков Євген Володимирович|Євген Оппоков]] (геологія, гідрологія, географія), [[Патон Євген Оскарович|Євген Патон]] (технічні науки), [[Холодний Микола Григорович|Микола Холодний]] (сільськогосподарські науки) та ін.). По 1-му відділу були обрані [[Возняк Михайло Степанович|Михайло Возняк]], [[Колесса Філарет Михайлович|Філарет Колесса]], [[Тичина Павло Григорович|Павло Тичина]], [[Янка Купала]] (І.Луцевич), [[Щурат Василь Григорович|Василь Щурат]] (усі — мова й література), [[Ігнатовський Всеволод Макарович|Всеволод Ігнатовський]], [[Слабченко Михайло Єлисейович|Михайло Слабченко]], [[Яворницький Дмитро Іванович|Дмитро Яворницький]].<ref name="EIU"/>. В умовах газетної і профспілкової істерії, яка піднялася навколо виборчої кампанії<ref name="DIU"/>, силоміць накинено як дійсних членів трьох народних комісарів: [[Скрипник Микола Олексійович|Миколу Скрипника]], [[Затонський Володимир|Володимира Затонського]] й [[Шліхтер Олександр|Олександра Шліхтера]] (останній став головою III Відділу), а також низку партійних кандидатів ([[Семковський Семен Юлійович|Семена Семковського]], [[Яворський Матвій|Матвія Яворського]], [[Юринець Володимир Олександрович|Володимира Юринця]])<ref name="Ukrainoznav"/>, голову Держплану [[СРСР]] [[Кржижановський Гліб Максиміліанович|Гліба Кржижановського]]<ref name="DIU"/>. Це стало початком «партизації» ВУАН, в якій нові академіки-комуністи мали посісти керівні посади. У квітні 1930 у ВУАН був створений партосередок<ref name="EIU"/>.
 
На перевиборах президії були підтверджені повноваження обраного у травні 1928 на вимогу влади президента [[Заболотний Данило Кирилович|Данила Заболотного]]<ref name="DIU"/>. У 1928 усунено від обов'язків незмінного секретаря ВУАН Агатангела Кримського й призначено Овксентія Корчака-Чепурківського<ref name="Ukrainoznav"/>.
Влітку [[1929]] заарештовані два члени Академії ([[Єфремов Сергій|Сергій Єфремов]] і [[Слабченко Михайло Єлисейович| Михайло Слабченко]]) і 24 співробітники ВУАН, яких було звинувачено у приналежності до неіснуючої контрреволюційної організації [[Процес СВУ|«Спілка визволення України»]] і згодом засуджено до тривалих термінів ув'язнення<ref name="DIU"/>.
 
Влітку [[1929]] заарештовані два члени Академії ([[Єфремов Сергій|Сергій Єфремов]] і [[Слабченко Михайло Єлисейович| Михайло Слабченко]]) і 24 співробітники ВУАН, яких було звинувачено у приналежності до неіснуючої контрреволюційної організації [[Процес СВУ|«Спілка визволення України»]] і згодом засуджено до тривалих термінів ув'язнення<ref name="DIU"/>.
В [[1930]] році президентом ВУАН обрано [[патофізіолог]]а [[Богомолець Олександр Олександрович|Олександра Богомольця]]<ref name="Ukrainoznav"/>.
Новообраний президент здійснив докорінну структурну реорганізацію<ref name="DIU"/>. У липні [[1930]]&nbsp;р. ліквідовано Історико-Філологічний Відділ, а його установи включено до III Відділу, який з того часу дістав назву II Соціально-економічного відділу (а першим став Природничо-технічний відділ). У [[1931]] [[ВУАН]] налічувала 164 науково-дослідні установи, в яких працювало лише 242 наукових співробітники, з них 79 [[академік]]ів<ref name="Ukrainoznav"/>. Чимало кафедр мало 1-2 штатних працівників, практично не існувало лабораторно-експериментальної бази досліджень, бракувало коштів для експедиційних і натурних робіт. Після січневої сесії [[ВУАН]] у [[1934]] основною структурною одиницею став науково-дослідний інститут, що сприяло концентрації наукових сил<ref name="DIU"/>.
 
У листопаді 1929 на сесії
З [[1930]]&nbsp;р. виразно почався спад ВУАН у зв'язку з процесом [[Процес Спілки визволення України|Спілки Визволення України]] (СВУ){{джерело}}.
ВУАН відбулися позачергові перевибори президії. 1-й відділ очолив Д.Багалій, секретарем став М.Яворський. На чолі 2-го відділу став П.Тутковський, секретарем — М.Кравчук. Головою 3-го відділу обрано О.Шліхтера, секретарем — В.Юринця, тобто із цього часу ВУАН керували комуністи та особи, що дотримувалися пропартійної або нейтральної позиції. Усіх наукових співробітників почали обирати до ВУАН за конкурсом. Також були ухвалені рішення про необхідність розробки нового статуту ВУАН як вищої науково-дослідної установи в системі наркомату освіти УСРР та про ліквідацію товариств у складі ВУАН<ref name="EIU"/>.
 
Взятий державою курс на форсовану [[Індустріалізація УРСР 1920—1930-х років|індустріалізацію]] вимагав посиленого розвитку технічних наук. У липні 1930 на сесії Ради ВУАН було ухвалено постанову про об'єднання дрібних кафедр і комісій у цикли, що входили до двох (а не трьох) відділів: перейменованого з фізично-математичного природничо-технічного відділу (цикли: математичний; індустріально-технічний; фізично-хімічний; географічно-геологічний; біоботанічний; біозоологічний; медичний) та соціально-економічного, створеного на основі об'єднання історично-філологічного та соціально-економічного відділів (цикли: економічний; філософсько-соціологічний; історичний; літератури, мови і мистецтва). До 1-го відділу ввійшли Інститут будівельної механіки, 45 кафедр, 13 комісій, 23 кабінети, до 2-го — Інститути мовознавства, демографії, реконструкції сільського господарства, 23 кафедри, 39 комісій, 12 кабінетів. При Президії ВУАН працювали 4 комісії. У зв'язку з реорганізацією у складі  природничо-технічного відділу були створені нові кафедри — транспортної механіки, гірничої механіки, інженерних споруд, технічної аеро- та гідродинаміки, теорії пружності; натомість установи колишнього
1-го (а тепер — 2-го) відділу були значно скорочені. Найбільше постраждали інституції, що перебували під керівництвом М.Грушевського, А.Кримського та С.Єфремова: були ліквідовані кілька історичних, мовознавчих і літературознавчих комісій, інші перепідпорядковані<ref name="EIU"/>.
 
В [[1930]] році, у зв'язку із смертю Д.Заболотного<ref name="EIU"/>, президентом ВУАН обрано [[патофізіолог]]а [[Богомолець Олександр Олександрович|Олександра Богомольця]]<ref name="Ukrainoznav"/>.
Новообраний президент здійснив докорінну структурну реорганізацію<ref name="DIU"/>. У липні [[1930]]&nbsp;р. ліквідовано Історико-Філологічний Відділ, а його установи включено до III Відділу, який з того часу дістав назву II Соціально-економічного відділу (а першим став Природничо-технічний відділ). У [[1931]] [[ВУАН]] налічувала 164 науково-дослідні установи, в яких працювало лише 242 наукових співробітники, з них 79 [[академік]]ів<ref name="Ukrainoznav"/>. Чимало кафедр мало 1-2 штатних працівників, практично не існувало лабораторно-експериментальної бази досліджень, бракувало коштів для експедиційних і натурних робіт. Після січневої сесії [[ВУАН]] у [[1934]] основною структурною одиницею став науково-дослідний інститут, що сприяло концентрації наукових сил<ref name="DIU"/>.
 
З [[1930]]&nbsp;р. виразно почався спад ВУАН у зв'язку з процесом [[Процес Спілки визволення України|Спілки Визволення України]] (СВУ){{джерело}}.
В процесі СВУ 1930 року засуджено на 10 років ув'язнення [[Єфремов Сергій|Сергія Єфремова]]; разом із ним засуджено членів ВУАН ([[Гермайзе Йосип|Йосип Гермайзе]], [[Ніковський Андрій|Андрій Ніковський]], [[Ганцов Всеволод Михайлович|Всеволод Ганцов]], [[Голоскевич Григорій|Григорій Голоскевич]], [[Слабченко Михайло Єлисейович|Михайло Слабченко]]), а кількадесят наукових співробітників заслано без суду<ref name="Ukrainoznav"/>.
 
На початку 1930-х років припинили своє існування всі серійні видання ВУАН у галузі гуманітарних наук, а видані раніше були здебільшого засуджені й вилучені з ужитку як «націоналістичні». Чимало важливих праць Академії, призначених до друку (або навіть уже надрукованих), знищено у першій половині 1930-х років. Більшість установ ВУАН, очолюваних Михайлом Грушевським, на початку 1930-х років було ліквідовано, а його самого депортовано до [[Москва|Москви]]. У [[1930]]–[[1931]]1930–1931 роках проведено «чистки» співробітників ВУАН, а також примусові збори з так званою «критикою й самокритикою» членів Академії<ref name="Ukrainoznav"/>.
 
[[1931]] року було ліквідовано Медичну секцію ВУАН, а багатьох її членів надалі репресовано.<ref>http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/48931/06-Duplenko.pdf?sequence=1</ref>
 
У листопаді 1931 для полегшення керування роботою ВУАН склад президії було збільшено до 7-ми осіб. Крім президента О.Богомольця, до неї увійшли віце-президенти О.Шліхтер та К.Симінський, члени — Д.Багалій, О.Гольдман, [[Палладін Олександр Володимирович|Олександр Палладін]] й неодмінний секретар О.Корчак-Чепурківський. Наприкінці 1931 складено перший тематичний план наук. діяльності установ ВУАН на 1932 рік<ref name="EIU"/>.
 
Організаційна перебудова ВУАН відбувалася на тлі низки сфальсифікованих політичних процесів, найгучнішими серед них були [[Процес Спілки визволення України|процеси «Спілки визволення України»]] та [[Справа «Український національний центр»|справа «Українського національного центру»]]. Зокрема, із 45-ти осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності за, начебто, контрреволюційну діяльність у справі «СВУ», було 24 співробітники ВУАН, зокрема академіки С.Єфремов і М.Слабченко. Усі вони були засуджені до різних термінів ув'язнення (від 2-х до 10-ти років) та заслання. У керівництві так званою терористичною організацією «УНЦ» у березні 1931 були звинувачені академіки М.Грушевський, який після кількаденного арешту був відправлений у «почесне заслання» до [[Москва|Москви]], та його антагоніст у науці академік М.Яворський, засуджений до 6-ти років позбавлення волі<ref name="EIU"/>.
 
1930 у ВУАН почалися широкомасштабні «чистки», під час яких співробітники мали публічно каятись у своїх «гріхах», та «диспути», що мали не науковий, а погромницький характер. Чимало науковців не тільки втратили роботу в академії, а й були заарештовані та закінчили своє життя у таборах. Посилена боротьба з «українським буржуазним націоналізмом» призвела до ліквідації на поч. 1930-х років практично всіх українознавчих установ академії, періодичні й серійні видання гуманітарного профілю припинили існування<ref name="EIU"/>.
[[1931]] року було ліквідовано Медичну секцію ВУАН, а багатьох її членів надалі репресовано.<ref>http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/48931/06-Duplenko.pdf?sequence=1</ref>
 
Свого максимуму досягли репресії проти ВУАН за керівництва в УРСР [[Постишев Павло Петрович|Павла Постишева]] ([[1933]]–[[1934]]1933–1934). [[1933]] року був ув'язнений ґрунтознавець [[Соколовський Олексій Никанорович|Олексій Соколовський]], а Микола Скрипник наклав на себе руки; [[1934]] року заслали до [[Саратов]]а [[Перетц Володимир Миколайович|Володимира Перетца]], де він і помер; на засланні померли за невідомих обставин [[Шміт Федір Іванович|Федір Шміт]], [[Рудницький Степан Львович|Степан Рудницький]], кілька років перебував на засланні [[Птуха Михайло Васильович|Михайло Птуха]],. Тоді ж позбавлено звання академіків усіх чотирьох учених із [[Галичина|Галичини]], обраних дійсними членами ВУАН [[1929]] року: [[Возняк Михайло Степанович|Михайла Возняка]], [[Колесса Філарет Михайлович|Філарета Колессу]], [[Студинський Кирило Йосипович|Кирила Студинського]], [[Щурат Василь Григорович|Василя Щурата]] (їх відновлено в званні академіків після захоплення Галичини [[1939]] року)<ref name="Ukrainoznav"/>.
 
Репресії тривали аж до початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. [[1936]] року був ув'язнений [[Затонський Володимир Петрович|В.Володимир Затонський]], вислані на заслання математик [[Кравчук Михайло Пилипович|Михайло Кравчук]], гідролог [[Оппоков Євген Володимирович|Євген Оппоков]], геолог [[Світальський Микола Гнатович|Микола Світальський]]. За невідомих обставин загинули під час примусової евакуації 1941 року Агатангел Кримський і Кирило Студинський. За підрахунками [[Полонська-Василенко Наталія|Наталії Полонської-Василенко]], у 1930-х роках репресовано понад 250 наукових співробітників ВУАН (у тому числі 22 академіки). Найбільше число репресованих було серед вчених гуманітарних дисциплін: 49 істориків, 15 археологів, 12 мистецтвознавців, 18 етнографів, 5 сходознавців, 53 літературознавців і філологів, 5 педагогів, 29 правників, 29 економістів; серед інших фахівців: 9 математиків, фізиків і хіміків, 14 зоологів і ботаніків, 19 геологів, 10 медиків, 7 інших<ref name="Ukrainoznav"/>.
 
== ВУАН і АН УРСР 1934-1941 ==