Союз українок: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 92:
У першій половині [[1920-ті|1920-их pp.]] праця «Союзу українок» була спрямована на відновлення діяльності по воєнній руїні й на організаційні заходи, згодом на приєднання жінок-селянок до «Союзу українок» та поглиблення змісту праці. Для здійснення цих завдань і вишколу кадрів, централя «Союзу українок» організувала ряд курсів: [[1927]] п'ятимісячні у Львові (під керівництвом О. Ріпель), [[1929]] у [[Коршів (Коломийський район)|Коршеві]] (у співпраці з товариством «[[Сільський Господар]]»), [[1932]] — орг.-осв. у Львові та ін. [[1937]] окрім того був курс громадського вишколу. У програму курсів входило ознайомлення з засадами «Союзу українок» та з ідеєю [[кооперація|кооперації]], ведення [[дитячий садок|дитячих садків]], вивчення хатнього і городнього господарства, основ [[гігієна|гігієни]]. Випускниці (їх було понад 200) курсів працювали здебільша по філіях «Союзу українок», що значно спричинилося до гром. та госп. піднесення жінки-селянки; вони організували (часто з ін. організаціями) фахові курси по містечках і селах (1937—177; у тому числі 81 куховарський, 13 — хатнього господарства, 53 — трикотажно-в'язальні, 21 крою та шиття, 7 вишивання); цим постійним інструкторкам часто допомагали секції студенток (при Головному Виділі та по філіях).
Серед поодиноких ділянок праці було ширення (в тісній співпраці з Повітовими Союзами Кооператив) '''кооперативної''' свідомості серед сільського жіноцтва, вишкіл сільських господинь (з 1935 його вело також товариство «Сільський Господар»), '''освітня''' робота (Союз Українок влаштовував літературні вечори, доповіді, виставки, відзначав різні річниці) тощо. За допомогою інструкторок ця акція поширювалася на села. 1936 при 36 філіях і 203 кружках існували бібліотеки; тоді ж діяло при кружках 145 гуртків доросту для дівчат 14 — 18 pp., до програми праці яких входили предмети українознавства, основні відомості про кооперацію, народне мистецтво, хатнє господарство тощо. Філії і кружки «Союзу українок» піклувалися літніми дитячими садками, що їх влаштовувала «[[Рідна Школа]]», виконуючи підготовну і допоміжну роботу. Для плекання народного '''мистецтва''' вже 1923 з ініціативи Головної Управи «Союзу українок» постала кооператива «Українське народнє мистецтво», а потім створено окрему референтуру. У ділянці піднесення '''гігієни''' (у співпраці з [[Українське гігієнічне товариство|«Українським гігієнічним товариством»]]) влаштовувано доповіді по селах; ведено також куховарські курси, конкурси чистоти хати тощо.
'''Видавнича''' діяльність «Союзу українок» була незначна. Крім інструкцій, календарів, рефератів Головної Управи та кількох брошур, «Союз українок» видавав
До зростання Союзу українок спричинився скликаний ним 1934 у Станиславові Український Жіночий Конгрес (у 50-ліття заснування першого жіночого товариства), в якому взяли участь представниці всього українського організованого жіноцтва. Влаштований у його програмі «День Селянки» — виступ жінок-селянок в їх мальовничих одягах був могутньою маніфестацією; подібний день згодом влаштувала більшість філій (у 1937 — 10). На конгресі виникла думка створити «Світовий союз українок», який став би централею всіх українських жіночих організацій, що й здійснено на з'їзді у Львові 1937, але через воєнні події розгорнути працю не вдалося.
| |||