З початком [[Холодна війна|«холодної війни»]] і появою на озброєнні [[Військово-морські сили|військово-морських сил]] країн [[НАТО]] [[Атомний підводний човен з балістичними ракетами|атомних підводних човнів]] з [[Балістична ракета|балістичними ракетами]], які представляли серйозну небезпеку для [[СРСР]], змінилася [[Військова тактика|тактика]] застосування і [[Військово-морський флот СРСР|радянського військово-морського флоту]]: як основна ударна сила були обрані стратегічні й ударні підводні човни — носії ракет, а надводний флот зорієнтований переважно на протичовнові дії. Наприкінці [[1950-ті|1950-х]] років в рамках реалізації цієї концепції почалося проектування великого [[Військовий корабель|корабля]] [[Протичовнова оборона|ПЧО]] дальньої зони з груповим базуванням [[Палубна авіація|корабельних]] [[Вертоліт|вертольотів]], на які в той час вже покладалися великі великі надії<ref name="militaryrussia">{{cite web
