Відмінності між версіями «Карате»

1 байт додано ,  2 роки тому
нема опису редагування
(правопис)
* [[Вадо-рю]]
 
Інші стилі не розлядаютьсярозглядаються обов'язково як «неправне» або «погане» карате, але лишень як такі, що не належать до традиційних шкіл. Крім того, у ''Всесвітній спілці організацій карате-до''<ref>{{cite web|url=http://www.wuko-karate.org/eng/rules/rules_kata.pdf|title=Rules of kata match|accessdate=2008-04-06 |format=pdf|work=pp. 7-8}} {{ref-en}}</ref> перераховано такі стилі як [[Ґодзю-рю]], [[Сіто-рю]], [[Сьотокан|Сьотокан-рю]], [[Вадо-рю]], [[Сьорін-рю]], [[Уеті-рю]], [[Кьокусінкай]] та [[Будокан]]. Багато шкіл можуть бути пов'язаними з цими традиційними стилями або перебувати під їх значним впливом.
 
=== Поза межами Японії ===
==== Радянський Союз та після його розпуску ====
 
Карате з'явилося у [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянському Союзі]] в середині 60-х років під час [[Хрущов Микита Сергійович|хрущовської]] політики «потепління» (покращення міжнародних відносин), коли перші клуби з [[сьотокан]] карате з'явилися у московських університетах.{{Fact|date=September 2007}} Однак у 1973&nbsp;р. уряд заборонив карате разом з іншими іноземними бойовими мистецтвами та ухвалив лише радянське бойове мистецтво [[самбо]]. Школи карате почали переховуватися, утратили всі міжнародні контакти, почали неконтрольовано розвиватися та спотворюватися.{{Fact|date=September 2007}} У грудні 1978&nbsp;р. за неможливістю притлумлення таких неконтрольованих груп, Спорткомітет Радянського Союзу заснував Федерацію карате СРСР. Це була ексклюзивна, контрольванаконтрольована державою організація з правилами та методами, умисне несумісними з федераціями карате за кордоном.{{Fact|date=September 2007}} 17 Травня 1984&nbsp;р., радянська федерація карате була скасована і карате знову стало незаконним. У 1988&nbsp;р. практика карате знову законно відновилася, хоча й під жорстким контролем уряду. Незалежні школи карате відновили своє функціонування лишень після [[Союз Радянських Соціалістичних Республік#Розпуск СРСР|розпуску СРСР]] у 1991-1992&nbsp;рр. Після цього були сформовані національні федерації та почали проводитися національні турнири з оригінальних стилів карате.<ref>{{cite web|url=http://karate-shotokan.net/php/his.php|title=История каратэ шотокан|accessdate=2008-04-06|last=Щербаков|first=Владимир|archiveurl=http://www.webcitation.org/6Hf6qJKdY|archivedate=2013-06-26}} {{ref-ru}}</ref>
 
==== Сполучені Штати Америки ====
==== Велика Британія ====
 
У 1950-х та 1960-х роках декілька японських майстрів карате почали викладати своє мистецтво у [[Велика Британія|Великій Британії]]. У 1965&nbsp;р. Судзукі Тацуо ({{lang-ja|鈴木 辰夫:すずき たつお}}, 1928–)<ref>{{cite web|url=http://www.wikf.com/|title=Professor Suzuki's Wado Internation Karate-Do Federation|accessdate=2008-04-06|archiveurl=http://www.webcitation.org/6Hf74M1Xr|archivedate=2013-06-26}} {{ref-en}}</ref> почав навчати [[Вадо-рю]] в Лондоні. У 1966&nbsp;р. члени колишньої ''Британської федерації карате'' у співробітництві з [[Японська Асоціація Карате|ЯАК]] започаткували ''[[Спілка карате Великої Британії|Спілку карате Великої Британії]]'' (СКВБ) очолювану головним інструктором [[Канадзава Хірокадзу]] ({{lang-ja|金澤 弘和:かなざわ ひろかず}}, 1931–).<ref>{{cite web|url=http://www.karate-iask.com/page_08.htm|title=International Association of Shotokan Karate|accessdate=2008-04-06|archiveurl=http://www.webcitation.org/6Hf75M1SP|archivedate=2013-06-26}} {{ref-en}}</ref> [[Еноеда Кейносуке]] ({{lang-ja|:えのえだ けいのすけ}}, 1935–2003) приїхав до Англії у той самий час, як і Канадзава, який навчав у додзьо в Ліверпулі. Канадзава залишив Велику Британію через 3 роки, а його практику продовжив Еноеда. Після смерті Еноеди у 2003&nbsp;р. головним інструктуромінструктором СКВБ був обраний Енді Шеррі ({{lang-en|Andy Sherry}}). Незабаром від СКВБ відділилася нова асоціація ''[[ЯАК Англія]]''.
 
== Стилі карате ==
 
{{main|Ката}}
Ката ({{lang-ja|型:かた}}), що означає ''формальна вправа'' або ''комбінація'', є встановленою послідовністю прийомів. Ці прийоми включають глибокі стійки для розвитку сили ніг та широкі рухи для розвитку постави/статури, а також здоров'я та сили сердцевосерцево-судинної системи та верхньої частини тіла. Деякі кати є довгими і складними та тренують пам'ять і навчають розраховувати свої сили.
 
Ката включає тренування та демонстрацію фізичних принципів бою. Кату можна вважати послідовністю рухів карате, що відповідають різноманітним типам атаки та захисту за ідеальних умов.
[[Фунакосі Ґітін]] казав: «У карате немає місця змаганням».<ref name=Shigeru1976>{{cite book|автор=Shigeru, Egami|рік=1987|назва=The Heart of Karate-Do|сторінки=pp. 111-113|видавництво=Kodansha America|isbn=0-87011-816-1}} {{ref-en}}</ref> В Окінаві перед Другою світовою війною куміте не було частиною тренувань.<ref>{{cite book|автор=Higaonna, Morio|рік=1991|назва=Traditional Karate-do: Applications of the Kata|інші=Pt.2 v. 4|сторінки=p. 136|isbn=0-87040-848-8}} {{ref-en}}</ref> [[Егамі Сігеру]] ({{lang-ja|江上 茂:えがみ しげる}}, 1912-1981) оповідав, що у 1940 році деяких каратистів примушували назавжди залишати їх додзьо через тренування із застосуванням спарингів, яким ті навчалися у Токіо.<ref name=Shigeru1976/>
 
Сучасні змагання з карате мають три дисципліни: спаринг (''куміте''), формальні врави або комбінації голіруч (''[[Ката|кати]]'') та зі зброєю (''кати [[кобудо]]''). Учасники можуть брати участь у змаганнях індивідуально або у складі команди. Оцінка обох видів кат здійснюється суддями на лаві (журі). Спаринг судить головний суддя (рефері), якому зазвичай допомогаютьдопомагають рефері-асистенти, що перебувають збоку майданчика. Поєдинки зі спарингу типово діляться за вагою, віком, статтю та досвідом учасників.
Міжнародні змагання організовуються дуже ретельно. [[Міжнародний олімпійський комітет]] (МОК) визнав [[Всесвітня федерація карате|Всесвітню федерацію карате]] (ВФК) відповідальною за змагання з карате на Олімпійських іграх. ВФК розробило загальні правила для дотримання в усіх стилях. Національні організації&nbsp;— підрозділи ВФК&nbsp;— координують свої дії з відповідними [[Національний олімпійський комітет|Національними олімпійськими комітетами]].
=== Ступені ===
 
У 1924&nbsp;р. Фунакосі Ґітін адаптував систему [[Дан (ступінь)|данів]] ({{lang-ja|段:だん}}) від засновиказасновника [[дзюдо]], [[Кано Дзіґоро]],<ref name=Hokama2005/> а також схему з обмеженим набором поясів різних кольорів. Інші окінавські вчителі також прийняли цю практику.
 
За системою [[Кю (ступінь)|кю]]/[[Дан (ступінь)|данів]], оцінка майстерності новачка є кю з великим числовим значенням (наприклад, 9-те кю), яка розвивається у напрямку до кю з меншими числовими значеннями. Прогрес данів відбувається від 1-го дану (сьодан, або «початковий дан») до вищіхвищих ступенів. Каратистів, що оцінюють за системою ''кю'' ({{lang-ja|級:きゅう}}), називають ''кольоровими поясами'' або ''муданся'' ({{lang-ja|無段者:むだんしゃ}}&nbsp;— «ті, що дану не мають»). Каратистів з отриманими данами (ступенями) називають ''юданся'' ({{lang-ja|有段者:ゆうだんしゃ}}&nbsp;— «ті, що дан мають»). Юданса, незалежно від його/її дану, переважно носить [[Чорний пояс (бойові мистецтва)|чорний пояс]].
 
Вимоги щодо отримання ступеня є різними у різних стилях, організаціях та школах. При наданні нового ''кю'', найбільшу увагу звертають на [[Стійки карате|стійки]], [[Чуття рівноваги<!-- Equilibrioception -->|рівновагу]], та [[Координація рухів|координацію рухів]]. На вищих ступенях оцінюється також [[швидкість]] та [[Фізична сила|сила]]. Факторами, що впливають на швидкість отримання нових ступенів, є мінімальний дозволений вік та час, що минув після отримання останнього ступеня. Випробування складаються з демонстрації майстерності перед лавою екзамінаторів. Чорні пояси зазвичай випробовуються у спосіб, відомий як ''сінса'' ({{lang-ja|審査:しんさ}}&nbsp;— «перевірка, іспит»). Це випробування включає письмовий іспит, а також демонстрацію кіхонів, куміте, кат та [[бункай]] ({{lang-ja|分解:ぶんかい}}&nbsp;— «аналіз/застосування» {прийомів}).
== Карате на екрані та в популярній культурі ==
 
Карате швидко розповсюджувалося на заході засобами популярної культури. В художній літературі 1950-х років карате описували у термінах близьких до міфології. Західні ж професіонали бою без зброї представлялися як незнайомі зі східними [[Бойові мистецтва|бойовими мистецтвами]].<ref>Наприклад, [[Флемінґ, Ян Ланкастер Флемінґ|Ян Флемінґ]] у книзі {{нп|Голдфінгер (роман)|Голдфінгер|en|Goldfinger (novel)}} описує головного героя [[Джеймс Бонд|Джеймса Бонда]],&nbsp;— професіонала бою без зброї,&nbsp;— як людину, абсолютно незнайому з карате та тим, як воно виглядає, та описує корейця на ім'я ''Одджоб'' такими словами: «Голдфінгер сказав: «Чи ви колись чули про карате? Ні? Що ж, той чоловік є одним із трьох людей у світі, які мають [[Чорний пояс (бойові мистецтва)|чорний пояс]] карате. Карате є відгалуженням [[дзюдо]], але має таке саме відношення до дзюдо, як фортеця [[Шпандау]] до [[Катапульта|катапульти]]...»» Такий опис у популярному творі передбачає та покладається на те, що карате є майже невідомим бойовим мистецтвом на заході.</ref> До 1970-х [[Фільм з бойовими мистецтвами|фільми з бойовими мистецтвами]] стали головним жанром, що популяризував карате та інші азіатськіазійські бойові мистецтва на заході. У фільмі «[[Малюк-каратист]]» оповідається вигадана історія про те, як американський юнак став каратистом.
 
Деякі відомі зірки кіно, які вивчали зазначені нижче стилі карате, це:
114 929

редагувань