Водяні рушіїдвигуни, найповажніші за віком, справно служать на гідроелектростанціях. Звичайно, вони і за виглядом, і за потужністю аніскільки не схожі на стародавні водяні колеса. Сьогодні гідротурбіни — наймогутніші рушіїдвигуни у світі. Падаюча вода обертає величезні сталеві колеса з лопатями, насадженими на масивний вал. І якщо до цього ж валу приєднати [[генератор]], гідроелектростанція почне виробляти електричний струм.
Такий же принцип дії і у вітряних рушіївдвигунів, тільки колесо з лопатями обертає не вода, а вітер. За допомогою вітрорушіїввітродвигунів можна приводити в дію насоси, що викачують воду з глибоких колодязів, а можна отримувати електричний струм — для цього вал потрібно з'єднати з генератором. Але вітер дме з різною силою в різний час, а то і зовсім стихає. Тому на вітроелектростанціях (ВЕС) ставлять накопичувачі енергії. Наприклад, високо розташовані резервуари з водою. Поки є вітер, частина енергії ВЕС примушує працювати насос, що піднімає воду на велику висоту. Але вітер впав — і вода починає зливатися з резервуару. По дорозі вона обертає турбіну і сполучений з нею генератор.
В інших випадках об'єднують в одну ВЕС декілька вітряних коліс, які працюють далеко одне від одного. І якщо вітер є в районі хоч би одного з коліс, станція не перестає подавати енергію.
