Мелісс: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
наголоси
доповнення, актуальні джерела
Рядок 1:
{{особа}}
'''Мелі́сс Само́сський''' (Μέλισσος ὁ Σάμιος) — давньогрецький політик з острова [[Самос]] та [[філософ]] [[5 століття до н. е.]] бл. 485 — бл. 425 до н. е. , [[досократик]]. Учень [[Парменід]]а, останній представник [[Елейська школа|елейськоїЕлейської школи]].
 
Йому належить вчення про те, що буття нескінченне в часі (часу не існує). Імовірно першим припустив нескінченність [[Всесвіт]]у. Мелісс написав трактат «Про природу, або Про суще», фрагменти якого збереглися до сьогодні в коментарях [[СимплікійСімпліцій|СимплікіяСімпліція]] до «Фізики» [[Аристотель|Аристотеля]] і в [[Псевдо-Арістотель|псевдо-арістотелевському]] трактаті «Про Мелісса, [[Ксенофан]]а, [[Горгій|Горгія]]».
 
== Біографія ==
Майже всі відомості про Мелісса мають джерелом «Життя Перикла» [[Плутарх]]а.
Згідно записів Діогена Лаертського, Мелісс народився у Самосі, був сином Ітагена. Його вчителями стали Парменід, спілкувався з [[Геракліт|Гераклітом]]<ref>Діоген Лаертський IX, 24</ref>. [[Плутарх]] згадував, що Мелісс командував самоським флотом під час війни з [[Афіни|Афінами]] в 440 році до н. е. Попри обмаль кораблів і недосвідченість війська, флот здобув перемогу. Пізніше [[Перикл|Перікл]] здійснив контратаку, взяв Самос в облогу і змусив місто здатися<ref>Плутарх. Перікл 26</ref>.
 
== Погляди ==
Мелісс розвинув [[метафізика|метафізичні]] та [[ідеалізм|ідеалістичні]] тенденції елеатів. Філософ критикував і [[піфагорійці|піфагорейство]], і [[Геракліт]]а, і [[Емпедокл]]а, і [[атомізм|атомістів]], відстоюючи думку про розуміння [[буття]] як єдиного, нерухомого, нерозчленованого, безтілесного, дорозумного, нескінченного та самототожного. Першим висловив твердження, що ніщо не виникає з нічого чи, інакше, буття не виникає з небуття. На відміну від Парменіда, вважав Всесвіт є нескінченним не лише в часі, а й у просторі. Богів вважав непізнаваними, тому про них безглуздо що-небудь стверджувати.
Розвинув [[метафізика|метафізичні]] та [[ідеалізм|ідеалістичні]] тенденції елеатів. Відомий державний і військовий діяч (командувач флотом самосців і політичний противник [[Перикл]]а), який написав твір «Про природу, або Про суще», який не зберігся.
 
== Примітки ==
Мелісс критикував і [[піфагорійці|піфагорейство]], і [[Геракліт]]а, і [[Емпедокл]]а, і [[атомізм|атомістів]] з точки зору елейского розуміння [[буття]] як єдиного, нерухомого, нерозчленованого, безтілесного, дорозумного, нескінченного та самототожного. Новим моментом для елейскої філософії є тут те, що [[безмежність]] розуміється не тільки [[час]]овим чином, але і [[простір|просторово]].
<references />
 
== Джерела ==
* Мандес М. И., Элеаты, Одесса, 1991.
* Маковельский А. О., Досократики, ч. 2, Каз., 1995, гл. 20.
* Воробьев Д. В. О бесконечном Мелисса Самосского//Философские науки. М.,2003.№&nbsp;5.С.98-103.
* Solmsen F. The «Eleatic One» in Melissus.Amst.,1969.
* [http://gatchina3000.ru/brockhaus-and-efron-encyclopedic-dictionary/065/65833.htm Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона]
* [http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00047/03000.htm?text=%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%81&stpar3=1.2 Велика радянська енциклопедія]
 
== Література ==
* Мелісс // {{ФЕС|сторінки=369}}
* Воробьев Д. В. О бесконечном Мелисса Самосского // Философские науки. - М.,2003. - №&nbsp;5. - С.98-103.
* Harriman B. Melissus and Eleatic Monism. Cambridge University Press, 2018 р. - 254 p.
{{Досократики}}