Відмінності між версіями «Романський меч»

нема опису редагування
м
{{ЧиститиВ роботі}}
'''Рома́нський меч''' — тип європейського меча періоду [[Високе Середньовіччя|Високого]] і частково [[Пізнє Середньовіччя|Пізнього Середньовіччя]].[[Файл:Albion Norman Medieval Sword 3 (6093191381).jpg|альт=Сучасна репліка романського меча|міні|372x372пкс|Сучасна репліка романського меча]]
 
Слід відзначити, що всі наведені в статті назви<ref>крім певною мірою ''arming sword'', що використовувався, хоч і в дещо іншому значенні, починаючи з пізнього середньовіччя, </ref> є ретронімами, що були введені зброєзнавцями, колекціонерами зброї та реконструкторами. За часів, коли така зброя активно використовувалался, вона іменувалася просто «мечем».
 
== Історія ==
 
== Класифікація ==
 
== Виготовлення ==
Виготовлення меча починалося з виплавки металу в сиродутій печі. Одержаний злиток проковували, після чого складали пакет зі сталі і заліза, або зі сталі з різним вмістом вуглецю (високовуглецевої&nbsp;— більш твердої, і маловуглецевої&nbsp;— більш м'якої та еластичної). Потім шари пакета, який являв собою заготовку майбутнього клинка, зварювали при температурі приблизно 1100 °С із застосуванням флюсу&nbsp;— річкового піску, який захищав сталь від «перепалу». Необхідна температура визначалася «на око», заготовка при цьому мала світитися жовтим кольором, а для того, щоб краще розрізняти відтінки, в кузні зазвичай було темно. Після зварювання приступали до витягування клинка при температурі близько 950 °С , на що вказував світло-помаранчевий колір металу. Витягування виконували учні-молотобойці, під контролем самого коваля, при цьому заготовка набувала приблизних обрисів і товщини майбутнього клинка, на ній виробляли хвостовик і виковували діл. Альтернативним способом було виточування долу на холодному клинку, що було простіше, але порушуючи структуру сталі, погіршувало його характеристики. Після цього, коваль проводив тонку ковку, ущільнюючи леза і надаючи клинку остаточної форми (в ідеальному випадку клинок на цьому етапі мав якомога точніше відповідати розмірам готового виробу). Ущільнення лез відбувалося при нагріванні до червоного кольору, дрібні деталі і помилки виправлялися напилком. Після цього клинок піддавали тепловій обробці, що складалася з трьох етапів. Спочатку, для того що б зробити сталь більш однорідною, його повільно розжарювали до приблизно 800 °С (вишнево-червоний колір металу) і охолоджували на повітрі. Потім витримували якомога довше при 780 °С (темно-червоний колір), що покращувало структуру металу, після чого, для зняття напруження в клинку, проводився м'який відпал. Для цього клинок розігрівали до червоно-коричневого кольору, загортали в теплоізоляційний матеріал і залишали охолонути, причому бажано, щоб охолодження відбувалося як можна довше. Всі ці процедури становили тільки перший етап обробки. Другим, і найбільш важливим етапом було загартовування, яке багато в чому визначало характеристики готового виробу. Для цього клинок нагрівали до 800 °С , після чого швидко занурювали в ємність з водою або маслом, в якомога більш вертикальному положенні. Відразу після цього проводили відпускання (третій етап). Клинок нагрівали до 250–300250—300 °С (до тьмяно-червоного кольору), потім повільно охолоджували. Так повторювали кілька разів, водночас коригуючи молотом недоліки, що проявлялися{{sfn|Лайбле|2011|с=135-150}}.
 
Далі в цілому готовий клинок шліфувався. Спочатку проводилося грубе шліфування, потім тонке, після чого клинок очищали за допомогою масла (що надавало додаткового захисту від корозії) і заточували. На хвостовику монтувалися хрестовина, держак і навершя. Хвостовик проходив навершя наскрізь, його виступаючий кінець розклепувався, фіксуючи всі елементи. Держак обплітали шнуром і обтягували шкірою. На додаток до всього виготовляли піхви, тоді ж могли зробити й пояс для носіння{{sfn|Лайбле|2011|с=135-150}}.
 
== Романський меч в культурі ==
Численні зображення романських мечів збереглися на середньовічних мініатюрах, фресках, скульптурах, барельєфах тощо. Нерідко ці зображення можна використовувати для типологізації і уточнення датування періоду використання того чи іншого типу меча{{sfn|Oakeshott|1994|p=18}}. Наприклад, мечі типу Х за Оукшоттом часто зображувалися німецькими мініатюристами епохи [[Оттонівське відродження|Оттонівського відродження]]{{sfn|Oakeshott|1994|p=30}}, тип XI можна зустріти в англійських манускриптах і на бронзовій дверній панелі [[Верона|веронського]] собору [[Сан-Дзено Маджоре]]{{sfn|Oakeshott|1994|pp=32, 36-37}}, багато мечів типу XII зображено в [[Біблія Мациєвського|біблії Мациєвського]] і в Апокаліпсисі з [[Триніті-коледж (Кембридж)|Триніті-коледжу]]. В одній з копій [[Роман про Александра|«Роману про Александра»]] (1330) присутні мечі типів XII , XIII і XIV{{sfn|Oakeshott|1994|p=40}}, мечі типів XIII і XIIIa можна побачити на скульптурах [[Фрайбурзький собор|Фрайбурзького собору]], XIIIb&nbsp;— на деяких англійських надгробках{{sfn|Oakeshott|1994|pp=46-47}}. Мечі типу XIV часто зустрічаються на англійських, французьких та італійських живописних і скульптурних зображеннях періоду 1270–13401270—1340 років{{sfn|Oakeshott|1994|p=51}}. Цікавими є статуї Наумбурзького собору, датовані XIII століттям, сім мечів яких демонструють два типи дисковидних навершь і п'ять похідних від форми бразильського горіха: у графа Германа і Дітріха фон Бренни високий і повний різновид з прямими верхніми гранями і вертикальним ребром (тип D), у графа Конрада схожий, але зі злегка увігнутими верхніми гранями (тип D або E), у графа Дітмара товсте і високе навершя з прямим верхнім краєм (тип P), меч Вільгельма фон Камбурга має навершя, схоже на човен (тип N){{sfn|Oakeshott|1994|pp=88-91}}.
 
Іноді цінні дані надає середньовічна література. У вже згадуваному «Романі про Александра» зустрічаються дані про дворучні мечі, а в {{не перекладено|Роман о Ру|«Романі про Ру»|en|Roman de Rou}} і творі [[Жан де Жуанвіль|де Жуанвіля]]&nbsp;— про сідельні{{sfn|Oakeshott|1994|p=45}}.