Французько-російська війна (1812): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 50:
У 1808 році на ерфуртській зустрічі правителів імператору [[Олександр І (російський імператор)|Олександру І]] від імені [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона Бонапарта]] було зроблено пропозицію про шлюб Наполеона з сестрою Олександра І — великою княжною Катериною Павлівною, але цю пропозицію Олександр відхилив. У 1810 році Олександр І також відмовив Наполеону, який просив руки іншої його сестри, 14-річної великої княжни Анни Павлівни (згодом королеви Нідерландів), і підписав положення про нейтральну торгівлю, яке фактично звело нанівець континентальну блокаду. У 1810 році Наполеон одружився на [[Марія-Луїза Австрійська|Марії-Луїзі Австрійській]], дочці імператора Австрії [[Франц II|Франца IІ]], зміцнивши собі таким чином тил і створивши в Європі точку опори.
Французькі війська після ряду
24 лютого 1812 [[Наполеон I Бонапарт|Наполеон Бонапарт]] уклав союзний договір з Пруссією, яка повинна була виставити проти Росії 20 тисяч солдатів, а також забезпечити матеріально-технічне постачання французької армії. Наполеон також уклав 14 березня того ж року військовий союз з Австрією, за яким австрійці зобов'язалися виставити 30 тисяч солдатів проти Росії.
[[Наполеон I Бонапарт|Наполеон Бонапарт]] оцінював Росію як одного з
Росія також дипломатично готувала тили. В результаті таємних переговорів навесні 1812 року австрійці дали зрозуміти, що їхня армія не піде далеко від австро-російського кордону і взагалі не буде старатися на благо Наполеона. У квітні того ж року з боку Швеції колишній наполеонівський маршал Бернадот (майбутній король Швеції Карл XIV), обраний наслідним принцом у 1810 році і який фактично очолював шведську аристократію, дав запевнення в своїй дружній позиції по відношенню до Росії і уклав союзний договір. 22 травня 1812 російському послові Кутузову вдалося укласти вигідний мир з Туреччиною, закінчивши п'ятирічну війну за Молдавію. На півдні Росії вивільнилася Дунайська армія адмірала Чичагова як заслін від Австрії, вимушеної бути в союзі з Наполеоном.
Рядок 64:
=== Стратегічні плани сторін ===
З представлених російському імператорові Олександру I оборонних планів він, всупереч бажанням військового міністра і російських генералів, вибрав план прусського генерала Пфуля, прийнятого на російську службу. [3] Російська сторона не планувала такий тривалий
Імператор [[Олександр І (російський імператор)|Олександр І]] сказав послу Франції в Росії Арману Коленкурові у приватній розмові у травні 1811: {{цитата|Якщо імператор Наполеон почне проти мене війну, то можливо і навіть ймовірно, що він нас поб'є, якщо ми приймемо бій, але це ще не дасть йому миру. Іспанці неодноразово були побиті, але вони не були ні переможені, ні підкорені. А між тим вони не так далеко від Парижа, як ми: у них немає ні нашого клімату, ні наших ресурсів. Ми не підемо на ризик. За нас - неосяжний простір, і ми збережемо добре організовану армію. [...] Якщо жереб зброї вирішить справу проти мене, то я швидше відступлю на Камчатку, ніж поступлюся своїми губерніями і підпишу в своїй столиці договори, які є тільки перепочинком. Француз хоробрий, але довгі поневіряння та поганий клімат стомлюють і бентежать його. За нас будуть воювати наш клімат і наша зима}}
| |||