Європейський Союз: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Basio (обговорення | внесок)
Uawikibot1 (обговорення | внесок)
Текст посилання ідентичний посиланню
Рядок 119:
18 квітня 1951 року «план Шумана» було реалізовано через підписання [[Паризький договір (1951)|Паризького договору]] про створення [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|Європейської спільноти з вугілля і сталі]] (ЄСВС), що сприяло обміну сировиною, необхідною для металургії, тим самим прискорюючи економічний ріст, що дало незалежність виробництва в Європі від зовнішніх ринків. До складу ЄСВС увійшли шість країн: [[Бельгія]], [[Італія]], [[Люксембург]], [[Нідерланди]], [[Франція]] та [[Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990)|ФРН]] («європейська шістка», яка в подальшому стала «локомотивом» європейської інтеграції). Договір про ЄСВС набув чинності 23 липня 1952 року.
 
27 травня 1952 року, у розпал [[Холодна війна|Холодної війни]], країни «європейської шістки» підписують Договір про заснування Європейської оборонної спільноти (ЄОС). П'ять членів ЄСВС ратифікували цей договір, окрім Франції, де у серпні 1954 р. парламент після довгих дискусій вирішив відкласти ратифікацію. Враховуючи цю ситуацію, старий [[Брюссельський договір|Брюссельський договір]] 1948 р. став основою для створення [[Західноєвропейський союз|Західноєвропейського союзу]] (ЗЄС), який протягом десятиліть буде єдиною європейською організацією, що відповідає за оборону та безпеку, до вступу в силу [[Амстердамський договір|Амстердамського договору]] 1999 року. Хоча це посилило старий договір, але ЗЄС був лише тіньовою організацією [[НАТО]], якій було доручено забезпечити захист європейських країн від гіпотетичної ядерної атаки.
 
10 вересня 1952 року міністри закордонних справ країн-членів ЄСВС доручають Спільним зборам ЄСВС (прообразу майбутнього Європейського Парламенту) розробити проект Статуту Європейського політичного співтовариства (ЄПС). Проект Договору про європейське політичне співтовариство, підготовлений «Асамблею ad hoc», був готовий у лютому 1953 р. і передбачав створення повноцінно інституціональної структури влади, що максимально була наближена до національної моделі і мала функціонувати відповідно до принципу поділу влади. Так, законодавчий орган влади – двопалатний парламент (палата народів і Сенат), нижня палата якого мала обиратися шляхом загального голосування, що здійснював законодавчу діяльність і схвалював бюджет простою більшістю голосів обох палат, а також забезпечував демократичний контроль. Європейський виконавчий комітет мав здійснювати керівництво Співтовариством і володів правом законодавчої ініціативи. Він мав стати своєрідним урядом, що за функціями нагадую сучасну Європейську Комісію. На Раду національних міністрів покладався обов’язок гармонізувати діяльність Європейського виконавчого комітету і урядів держав-членів. Суд мав виступати в ролі своєрідного Касаційного Суду, до якого могли звертатися як юридичні, так і фізичні особи. Соціально-економічна рада виконувала консультативні функції.
Рядок 145:
 
=== Союз 21-го століття, з Амстердаму до Лісабона ===
2 жовтня 1997 року було підписано [[Амстердамський договір]] (набув чинності 1 травня 1999 року). Цей договір визначив принципи свободи, [[Демократія|демократії]] та поваги до [[Права людини|прав людини]], включаючи принцип [[Сталий розвиток|сталого розвитку]]. Також вступила у силу [[Шенгенська угода|Шенгенська угода]] про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу (укладена 1985 року).
 
26 лютого 2001 року був підписаний [[Ніццький договір]], який вніс зміни в механізми інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення. Зокрема, квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів. Положення цього договору набрали чинності 1 лютого 2003 року.