Церковне братство: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
→Православні братства: видалено заангажовані твердження без джерел |
||
Рядок 1:
'''Бра́тства''' — національно-релігійні громадські організації руських (українських і білоруських) [[Православ'я|православних]] та [[Унійна церква в Речі Посполитій|унійних]] шляхти та [[міщани|міщан]] у XVI–XVIII ст. Виникли на базі традиційних церковних братств при парафіяльних храмах.
== Коротка історія ==
=== Православні братства ===
Рядок 17 ⟶ 15:
Діяльність братств мала переважно світський характер. З кінця 16 — початку 17 ст. братства брали активну участь у боротьбі проти посилення польсько-шляхетського гніту, національного та релігійного утисків і набували великого громадсько-політичного і національно-культурного значення. В числі провідних діячів братств були видатні вчені, письменники, політичні діячі того часу: [[Рогатинець Юрій|Юрій Рогатинець]], І. Красовський, [[Зизаній Стефан|Стефан Зизаній]], [[Борецький Іов|Іов Борецький]], [[Беринда Памво|Памво Беринда]] та ін.
Будучи насамперед організаціями заможного ремісничо-торгового міського населення (бюргерства), братства об'єднували навколо себе також представників інших соціальних верств України. Деякі з них приймали до свого складу православне духовенство й православну шляхту, які були невдоволені національно-релігійними утисками. Іноді братства підтримували і окремі православні магнати та єпископи (зокрема князь [[Острозький Костянтин-Василь|Костянтин Острозький]]).
Сотні вихованців братських шкіл пройнятих духом православних традицій та обізнаних із західноєвропейськими науками ставали також мандрівними вчителями, розходилися містами і селами в пошуках заробітку. Цей освічений прошарок православного суспільства опирався [[полонізація|полонізації]] та боронив православні традиції, що відрізняли русинів від поляків.<ref>Субтельний Орест. ''Україна: історія'' / Переклад з англійської Ю. Шевчука. — 2-е видання. — Київ: Либідь, 1992. — 512 с. — С. 93.</ref>
|