Гармата: відмінності між версіями

Найперші зразки європейських гармат вистрілювали стріли-снаряди, такий різновид вогнепальної зброї відомий під назвами ''pot-de-fer'', ''tonnoire'', ''ribaldis'' та ''büszenpyle''. Рібальді (ribaldis)&nbsp;— гармати, що робили постріл короткими стрілами, прототипом [[Дрейфгагель|дрейфгагелю]], були застосовані англійцями ув [[Битва при Кресі|битві при Кресі]] у 1346 році<ref name="Nicolle">''Nicolle, David'' «Crécy 1346: Triumph of the Longbow»&nbsp;— Osprey Publishing, 2000&nbsp;— ISBN 978-1-85532-966-9, стор. 21</ref>.

Вже через століття рівень розвитку знанньзнань та техніки дозволяв виробляти бомбарди, дальність стрільби яких сягала майже 2&nbsp;км. До таких гармат відноситься османська бомбарда «[[Базиліка (гармата)|Базиліка]]», що обстрілювала укріплення [[Константинополь|Константинополя]] під час його [[Падіння Константинополя|облоги]] у 1453 році військом [[султан]]асултана [[Мехмед II Фатіх|Мехмеда II]]<ref name="Bradbury">''Bradbury, Jim'' «The Medieval Siege»&nbsp;— Rochester, New York: Boydell & Brewer, 1992&nbsp;— ISBN 0-85115-312-7</ref>.

Іншою важливою фігурою у розвитку гармат та артилерії як науки у цілому став англійський математик {{не перекладено|Наталіел Най|Наталіел Най|en|Nathaniel Nye}}. Його дослідження фокусувалися на таких темах як [[Тріангуляція (геодезія)|тріангуляція]], [[арифметика]], теоретична [[математика]], [[картографія]], а також [[специфікація]] складу [[Димний порох|димного пороху]] та [[Вогнепровідний шнур|вогнепровідних шнурів]]<ref name="Donagan">''Donagan, Barbara'' «War in England 1642—1649»&nbsp;— Oxford: Oxford University Press, 2008&nbsp;— ISBN 0-19-928518-7</ref><ref name="porter">''Porter, Stephen'' «Nye, Nathaniel (bap. 1624), mathematician and master gunner», Oxford Dictionary of National Biography (Online ed.)&nbsp;— Oxford University Press, 2008</ref>.

У XVIII та XIX століттях технічні аспекти виготовлення та військового застосування гармат поглибшувалися. У [[США]] накрикінці XVIII століття запроваджено {{не перекладено|Гідравлічне випробування|гідравлічне випробування|ru|Гидравлическое испытание}} для перевірки якості гарматних стволів<ref name="knox">''Knox, Dudley W.'' «Naval Documents related to the United States Wars with the Barbary Powers», том I.&nbsp;— Washington, D.C.: United States Government Printing Office, 1939</ref>. Англійці запровадили новий тип морських гармат&nbsp;— [[Карронада|карронади]]<ref name="Keegan">''Keegan, John'' «The Price of Admiralty»&nbsp;— New York: Viking, 1989&nbsp;— ISBN 0-670-81416-4</ref>. Приблизно у 1860-ті&nbsp;— 1870-ті роки гладкоствольні гармати витісняються [[Нарізна зброя|нарізними]]. Нарізи в стволі додавали снаряду обертальний рух, чим забезпечували стійкість снарядуснаряда в повітрі, забезпечували [[Купність стрільби|купчасту стрільбу]] та підвищували дальність вогню. З переходом на нарізні стволи [[Дульнозарядна зброя|дульнозарядні гармати]] заміщено [[Казенник|казнозарядними системами]], адже це спрощувало процесс заряджання. Крім того нарізні стволи дозволяли відійти від сферичної форми снарядів ([[Ядро (артилерія)|ядер]]). Тепер форма гарматних снарядів набула сигароподібної форми з більшим об'ємом. Це у свою чергу дозволяло збільшити ув снаряді заряд [[Вибухові речовини|вибухівки]] та кількість уражаючих елементів.

На межі ХІХ та ХХ столітть з початком застосування більш потужніших типів пороху виникла технічно обумовлена необхідність компенсувати силу [[відбій|відбою]] та [[відкіт|відкоту]] гармати у момент пострілу. Інженери розпочали розробку та виготовлення відповідних пристроїв, якто [[буфер (артилерія)|буферів [[лафетлафетів]]ів для пом'якшення сили відбою на станок та ходову частину [[лафет]]улафета, [[Дулове гальмо|дулових гальм]] для зменшення сили відбою, механічних, гідравлічних або гідропневматичних [[Противідкотний пристрій|противідкотних пристроїв]] для зменшення ударних навантажень на лафет при відбої.

Іншим аспектом у еволюції гармати стали механізми наведення. Окрім військової необхідності якмога швидше влучити у ціль, технічні (збільшення дальності пострілу, вага гарматного стволу) та економічні (значне підвищення ціни набоїв) фактори вимагали покращити керування вогнем. Промисловість у той же час розпочала виробництво різноманітних механізмів [[наведення гармати]], до яких відносяться [[далекомір]], оптичний приціл, [[інклінометр]], [[артилерійська панорама|панорамний приціл]].

Спеціалізація та технічні параметри гармат обумовили також зміну у процесі заряджання. Якщо напочатку ХІХ століття [[артилерійський постріл]] був виключно картузного заряджання, то на межі ХІХ та ХХ столітть промисловість була здатна виготовляти так звані [[набій|унітарні патрони]], у яких [[артилерійський снаряд|снаряд]] або [[картеч]], заряд [[порох]]упороху та запальний елемент ([[капсуль]]-запальник) з'єднані в одне ціле за допомогою [[гільза|гільзи]], та які заряджаються в один ({{lang-la|unitas}}&nbsp;— «єдність») прийом. Такий тип набоїв характерний для артилерийських систем калібру менше 76 -&nbsp;— 88 &nbsp;мм. Для калібрів від 100 &nbsp;мм типовим є роздільне гільзове заряджання &nbsp;— незмінний за вагою пороховий заряд у гільзі не з'єднаний зі снарядом, а гармата заряджається в два прийоми (снаряд, заряд) &nbsp;— або ж роздільне картузне заряджання, коли елементи містяться роздільно, а заряджання гармати здійснюється в кілька прийомів.

У повоєнних роках розвиток гармат та спектр їх використання змінився під впливом нових видів озброєннь, таких як керовані [[Протитанкова керована ракета|протитанкові]] або [[Зенітний ракетний комплекс|протиповітряні]] ракетні комплекси, [[Крилата ракета|крилаті ракети]]. Наприклад, останні взяли на себе функції важких корабельних гармат. У артилерійські системи інтегруються [[супутник]]ові засоби керування вогнем. Нові американські есмінці [[Ескадренні міноносці типу «Зумвольт»|типу «Зумвольт»]] озброєні 155-мм гарматами з керованими за допомогою [[супутник]]а [[Активно-реактивний снаряд|активно-реактивними снарядами]] спроможні знищувати ворожі цілі на відстані у 190 кілометрів з такою ж точністю як і ув крилатої ракети. Але ціна такого снаряду набагато менша ніж крилатої ракети<ref name="Cruise missile">{{cite web|url=http://www.nationaldefensemagazine.org/issues/2001/Mar/Naval_Guns.htm|title=Affordable precision|publisher=National Defense Magazine|accessdate=6 November 2018 |archiveurl = https://web.archive.org/web/20061008233620/http://www.nationaldefensemagazine.org/issues/2001/Mar/Naval_Guns.htm |archivedate = 8 October 2006}}</ref>. У танкобудівництві був зроблений крок у напрямку розробки гладкоствольних гармат. У стволі такої гармати можна підвищити тиск порохових газів у момент пострілу та збільшити початкову швидкість снаряда. А кумулятивні [[Бронебійний підкаліберний снаряд|підкаліберні снаряди]], маючи оперення, вже не потребують стабілізації за допомогою обертального руху, що досягається нарізами у каналі гарматного ствола. У свою чергу відсутність обертального руху позитивно впливає на формування кумулятивної струї. Крім того гладкоствольна гармата надає можливість запускати з неї керовані ракети, як наприклад українська протитанкова керована ракета [[Комбат (ПТКР)|«Комбат»]]<ref name="Kombat">[https://cheline.com.ua/news/mens-club/kombat-ale-ne-batyanya-61593 «Комбат», але не «батяня»…&nbsp;— опис [[Комбат (ПТКР)|ПТКР «Комбат»]]].