Жуль Верн: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Yasnodark (обговорення | внесок)
Розлого розписав на своїй сторінці, будь-ласка не знижуйте відвідуваність укрвікі, бо саме ці посилання її підвищують
Скасування редагування № 23864048; суперечить духу внутрішніх посилань
Мітка: Скасування
Рядок 16:
}}
{{Otheruses}}
 
'''Жу́ль Габріє́ль Верн''' ({{lang-fr|Jules Gabriel Verne}}; [[8 лютого]] [[1828]], [[Нант]], [[Франція]] — [[24 березня]] [[1905]], [[Ам'єн]], [[Франція]]) — [[Франція|французький]] письменник (за походженням [[Бретонці|бретонець]]). Разом із [[Герберт Уеллс|Гербертом Уеллсом]] вважається засновником жанру [[наукова фантастика|наукової фантастики]].
 
Рядок 22 ⟶ 21:
 
=== Дитинство ===
Народився в [[Нант]]і, давній столиці [[Бретань (королівство)|бретанських]] [[герцог]]ів, у родині [[адвокат]]аадвоката П'єра Верна ([[1798]]–[[1871]]), нащадка сім'ї [[прованс]]альських [[юрист]]ів, і Софі Верн ([[1801]]–[[1887]]), уродженої Аллот де ля Фюйє, [[спадкоємець|спадкоємиці]] стародавнього роду нантських кораблебудівників і судновласників.
 
Рід Жуля Верна з боку матері походить від [[Шотландія|шотландського]] стрільця, який у [[1462]] році вступив на службу до гвардії [[Людовик XI Розсудливий|Людовика XI]] й отримав дворянський титул за вірну службу [[король|королю]]. По батьківській лінії Верни були нащадками [[кельти|кельтів]], які з давніх-давен мешкали на території [[Франція|Франції]].
 
У [[сім'я|сім'ї]] Вернів, крім первістка Жуля, зростали ще [[брат]] Поль і три [[сестра|сестри]]: Анна, Матільда і Марі.
 
У 8 років Жуль Верн почав навчання спершу в [[семінарія|семінарії]] Сен-Станіслав, а потім в Нантському [[ліцей|ліцеї]], де він отримав класичну освіту, що складалася зі знання [[Давньогрецька мова|грецької]] та [[Латинська мова|латини]], а також [[риторика|риторики]], співів та [[географія|географії]]. Жуль та його сім'я проводили багато часу влітку на дачі, на берегах річки [[Луара|Луари]], де він із братом часто подорожував. Саме тут він розвинув своє зацікавлення подорожами та пригодами.
 
У [[1839]] році маленький Жуль таємно від батьків влаштувався [[юнга|юнгою]] на трищоглову [[шхуна|шхуну]] «Коралі», яка вирушала до [[Індія|Індії]]. На щастя, батько встиг на місцевий «піроскаф» ([[пароплав]]), на якому йому вдалося наздогнати шхуну і зняти з неї хлопчика. Тоді Жуль Верн пообіцяв [[батько]]вібатькові, що надалі подорожуватиме лише у мріях.
 
=== Навчання в Парижі ===
 
П'єр Верн був успішним [[адвокат]]омадвокатом. Після отримання в [[1846]] році [[диплом]]у [[бакалавр]]а, Жуль, під великим тиском батька, почав вивчати юриспруденцію в [[Нант]]іНанті. У [[квітень|квітні]] [[1847]] року він переїхав до [[Париж]]аПарижа, де мав скласти іспити за перший рік навчання.
 
Рідну оселю Верн залишав без жалю, але з розбитим серцем — його кохання не було прийняте кузиною Кароліною Тронсон. У цей час Жуль Верн починає перші літературні спроби — пише численні [[сонет]]и і навіть невелику віршовану [[трагедія|трагедію]] для [[театр]]у [[маріонетка|маріонеток]].
 
Склавши [[іспит]] на юридичному факультеті він [[1847]] рік, Жуль Верн повернувся до [[Нант]]аНанта. Його все більше приваблював [[театр]], у цей час він створює дві [[Вистава|п'єси]] «Олександр VI» та «Порохова змова», які читає у вузькому колі знайомих. Молодий [[автор]] ясно усвідомлював, що [[театр]] — це передусім [[Париж]]. З великими труднощами Жуль Верн переконав батька, що йому треба продовжити навчання саме в [[столиця|столиці]], куди і відбув восени [[1848]] року.
 
У [[Париж]]іПарижі Жуль оселився зі своїм нантським другом Едуардом Бонамі в маленькій квартирці вулицею Ансьєн Комеді. Молоді люди часто навіть не обідали — економили і без того невеликі [[гроші]]. П'єр Верн уважав, що відсилати сину понад 100 [[Французький франк|франків]] на місяць нерозумно. По-перше, хлопець повинен знати ціну грошам, по-друге, лише такий спосіб життя мав утримати недосвідченого Жуля від численних паризьких спокус. У друзів був один [[фрак]] на двох. Оскільки Жуль захоплювався [[театр]]омтеатром, то його і без того малий бюджет буквально тріщав по швах.
 
У [[1849]] році Жуль Верн отримав ступінь [[Ліцензіат|ліцензіата]] права. Тепер він мав змогу розпочати адвокатську практику, але Жуль зовсім не поспішав цього робити.
Рядок 48 ⟶ 47:
[[Файл:Musee Jules Vernes - Butte Saint-Anne - Nantes.jpg|thumb|left|300px|[[Музей]] Жуля Верна в [[Нант]]і]]
 
Ще під час навчання Жуля знайомлять із найколоритнішою фігурою тогочасного [[Париж]]аПарижа — [[Александр Дюма (батько)|Александром Дюма]]. Побувавши з візитом у [[Замок (споруда)|замку]] «Монте-Крісто», Жуль залишив його лише через кілька днів. Дюма одразу почав симпатизувати Вернові. Знаний майстер слова показував Жулю свою кухню — величезний зал, де письменник готував страви за власними рецептами. Кулінарними досягненнями Дюма пишався не менше, ніж [[Три мушкетери|«Трьома мушкетерами»]].
 
Ні для кого не було таємницею, що «Александр Дюма» не більше ніж літературна корпорація і що хазяїн замка «Монте-Крісто» утримував великий штат помічників. Сам він писав лише плани [[Роман (жанр)|романів]], усе інше — справа рук «літературних рабів». Роль Жуля Верна для Дюма була майже вирішена, тим більше, що його нещодавно залишив [[Огюст Маке]], найталановитіший помічник.
Рядок 62 ⟶ 61:
=== Два правила ===
[[Файл:Cesantes Redondela Galicia.jpg|thumb|300px|Пам'ятник Жулеві Верну на березі моря ([[Іспанія]])]]
Незабаром у [[Париж]]іПарижі відкрився «Ліричний театр», і Жуль Верн став його секретарем. Служба в [[театр]]ітеатрі дозволяла йому підробляти у популярному тоді [[журнал]]і «Мюзе де фамій», в якому в [[1851]] році було оприлюднене його [[оповідання]] «Перші кораблі мексиканського флоту» (пізніше воно одержало назву «''Драма в Мексиці''»). Перший рядок «Кораблів» звучав так: «''18 жовтня 1825 року велике іспанське військове судно „Азія“…»'' Згодом більшість [[Роман (жанр)|романів]] Верна будуть починатися саме так — з точної дати.
 
Оскільки «Мюзе де фамій» — журнал для сімейного читання, Верн змушений дотримуватися його концепції — повчати, розважаючи. Автори «Мюзе» мали писати романи й оповідання зі щасливим кінцем і якомога повчальні. Цікаво, що пізніше, працюючи над своїми «[[Незвичайні подорожі|Незвичайними подорожами]]», Верн завжди дотримувався цих двох правил.
 
У [[1854]] році [[Шарль Бодлер]] переклав твори [[Едгар Аллан По|Едгара По]] [[французька мова|французькою]]. Верн став відданим шанувальником американського письменника і під впливом [[Едгар Аллан По|По]] написав свою «[[Подорож на повітряній кулі]]» ([[1851]]). Пізніше Жуль Верн напише продовження незакінченого роману [[Едгар Аллан По|По]] «[[Оповідання Гордона Піма]]», названий ним «[[Сфінкс крижаних рівнин]]» ([[1897]]).
 
=== Сімейне життя ===
[[Файл:Musée Jules Verne.jpg|thumb|left|300px|Музей Жуля Верна в [[Нант]]і]]
[[10 січня]] [[1857]] року Верн одружився з Онориною де Віан Морель ({{lang-fr|Honorine de Viane Morel}}), молодою вдовою з двома дітьми. Він з сім'єю мешкав у великому заміському будинку та іноді плавав на [[яхта|яхті]].
 
У [[1859]] році Верну надійшла можливість здійснити безкоштовну поїздку до [[Шотландія|Шотландії]]. Пароплав мав відвідати [[Ліверпуль]], [[Гебридські острови]], [[Единбург]] і [[Лондон]]. Верн узяв із собою записну книжку для нотаток, до кінця шляху в ній не залишилося жодної чистої сторінки. Він побував на верфі [[Темза|Темзи]], де будувався «[[SS Great Eastern|Грейт-Істерн]]», корабель-сенсація, найбільше судно у світі.
 
Після повернення, вдома письменник пробув недовго. На маленькому пароплаві він вирушив до скандинавських країн — [[Норвегія|Норвегії]], [[Швеція|Швеції]] та [[Данія|Данії]]. Однак Жулю Вернові довелося на півдорозі повернутися додому. [[3 серпня]] [[1861]] народився його син {{нп|Мішель Верн||ru|Верн, Мишель}} ({{lang-fr|Michel Verne}}).
 
До Верна часто заходив [[Надар|Гаспар-Фелікс Турнашон]], він же Надар, знаменитий тим, що зробив фотографію жанром мистецтва. Захоплення фотографуванням привело його до захоплення [[Повітроплавання|повітроплаванням]]. Надар здійснив перше у світі аерофотографування — зробив знімок [[Париж]]аПарижа з висоти пташиного польоту. Він міг годинами говорити про аеронавтику. Натхненний цими бесідами, Верн вирішує — його перший роман буде про [[повітряна куля|повітряну кулю]]
 
=== П'єр-Жуль Етцель — видавець і друг ===
[[Файл:HetzelFaceAuDrapeau.jpg|thumb|200px|Обкладинка книги Жуля Верна видавництва Етцеля]]
Імовірно, першим читачем роману «[[П'ять тижнів на повітряній кулі]]» був [[Александр Дюма (батько)|Александр Дюма]]. У [[1862]] він познайомив Верна з відомим у ті часи письменником Брише, що, у свою чергу, представив Верна одному з найбільших паризьких видавців [[П'єр-Жуль Етцель|П'єру-Жулеві Етцелю]] ({{lang-fr|Pierre-Jules Hetzel}}). Етцель, який збирався заснувати журнал для підлітків (що пізніше став широко відомим під назвою «''Журнал виховання та розваги''»), одразу збагнув, що знання і здатності Жуля Верна багато в чому відповідають його планам. Після невеликих виправлень Етцель узяв [[Роман (жанр)|роман]] «[[П'ять тижнів на повітряній кулі]]» й [[17 січня]] [[1863]] р. (за деякими відомостями — [[24 грудня]] [[1862]] р.) оприлюднив його у своєму журналі. Крім того, Етцель запропонував Вернові постійне співробітництво, підписавши з ним договір на 20 років, за яким письменник зобов'язувався передавати Етцелю щорічно рукописи трьох книг, одержуючи за кожний рукопис 1900 [[Франк (грошова одиниця)|франків]].
 
Уже [[1865]] року, після публікації перших п'яти романів Жуля Верна, його гонорар був збільшений до 3000 франків за книгу. Попри те, що за умовами договору видавець міг вільно розпоряджатися ілюстрованими виданнями книг Верна, Етцель виплатив письменникові за 5 випущених на той час книг компенсацію в розмірі 5500 франків. У вересні [[1871]] року підписали новий договір, за яким Верн зобов'язувався передавати видавцеві вже не три, а тільки дві книги щорічно; гонорар же письменника відтепер становив 6000 франків.
 
Етцель і Верн невдовзі стали добрими друзями й співпрацювали аж до смерті видавця. Етцель також працював із [[Оноре де Бальзак|Бальзаком]] і [[Жорж Санд|Жоржем Сандом]]. Він уважно читав [[рукопис]]и Верна і не вагався пропонувати виправлення. Рання праця Верна, «[[Париж двадцятого століття]]», не сподобалася видавцеві, тож вона так і не з'явилася друком, уперше її оприлюднили лише [[1997]] року [[англійська мова|англійською мовою]].
 
=== Незвичайні подорожі ===
{{main|Незвичайні подорожі}}
[[Файл:Jules Verne in 1892.jpg|thumb|left|200px|Жуль Верн на фотографії [[1892]] року]]
[[Роман (жанр)|Романи]] Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Не маючи освіти [[Науковець|науковця]], Верн провів більшу частину свого часу у дослідженнях для своїх творів та намагався бути реалістичним і дотримуватися [[факт]]івфактів у деталях. Коли [[Герберт Уеллс|Герберт Веллс]] у «[[Перші люди на Місяці|Першій людині на Місяці]]» винайшов «каворит», [[Субстанція|субстанцію]], непідвладну [[гравітація|гравітації]], Верн був незадоволений:
 
<blockquote>''«Я відправив своїх героїв на [[Місяць (супутник)|Місяць]] із [[порох]]омпорохом, таке може статися насправді. А де містер [[Герберт Уеллс|Веллс]] знайде свій „каворит“? Нехай покаже мені його!»''</blockquote>
 
Один з [[міф]]івміфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домувальником і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді ж Жуль Верн був невтомним мандрівником. Окрім подорожей [[1859]] і [[1861]] років до [[Шотландія|Шотландії]] та [[Скандинавія|Скандинавії]], у [[1867]] році з братом Полем Жуль Верн відвідав [[США]] та побував на [[Ніагарський водоспад|Ніагарському водоспаді]]. На власній яхті «Сен-Мішель-III» (у Верна змінилося три яхти під цією назвою&nbsp;— від невеликого суденця, простого рибальського [[баркас]]а, до справжньої яхти довжиною 28 метрів із потужним паровим двигуном) він двічі обійшов [[Середземне море]], відвідав [[Португалія|Португалію]], [[Італія|Італію]], [[Гібралтар]], [[Північна Африка|Північну Африку]], а в [[Рим]]і [[Лев XIII|Папа Лев XIII]] благословив його і його книги.
 
=== Останні роки життя ===