Паспорт громадянина СРСР: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Скасовано останнє редагування (124.239.251.21) і відновлено версію 19447575 Goo3 |
|||
Рядок 41:
Згідно з положенням Ради міністрів СРСР від [[21 жовтня]] [[1953]] року «Про паспорти», було дещо розширено перелік місцевостей, де громадяни були зобов'язані мати паспорти. Окрім міст, районних центрів і селищ міського типу, паспорти вводилися для робітників і службовців, які мешкали на селі, включаючи працівників радгоспів. Сільське населення почало отримувати паспорти тільки з [[1974]] року, а в період з [[1935]] року до [[1974]] року колгоспникам не дозволялося переїжджати в іншу місцевість, і вони були прив'язані до колгоспу і місцю мешкання.<ref>[http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=359662 Зона паспортного режиму]</ref>
Колгоспники (загальна чисельність яких різного віку, за даними перепису [[1970]] року, становила близько 50 млн осіб, або 20,5 % населення країни), як і раніше, були позбавлені паспортів і свободи пересування<ref>Большая историческая энциклопедия / Сергей Викторович Новиков. — ОЛМА Медиа Групп, 2003</ref> Вони не могли без них залишати місце мешкання. Згідно п.11 постанови про паспорти, це тягло штраф до 100 крб. й вигнання міліцією. Повторне порушення тягло за собою кримінальну відповідальність.
Для паспортизованих громадян був збережений режим прописки. Прописці підлягали особи, які змінили місце мешкання хоча б тимчасово, на термін вище 3 діб. Вводилося поняття тимчасової прописки (при збереженні постійної за місцем проживання). Паспорт у всіх випадках повинен був бути зданий на прописку в добовий термін і прописаний в містах не пізніше 3 діб з дня прибуття, а в сільських місцевостях — не пізніше 7 діб. Постійно прописатися можна було тільки за наявності штампа про виписку з попереднього місця мешкання.
|