Відмінності між версіями «Спангліш»

 
Коріння спанглішу слід шукати у мові тоді ще нечисленного іспанізованого населення ([[метиси]], [[креоли]]) територій на північ від річки [[Ріо-Гранде]], які після [[Договір Гвадалупе-Ідальго|мирної угоди Ґвадалупе-Ідальґо]] [[1848]] року ([[американо-мексиканська війна]]) перейшли під управління США. Так, іспаномовне населення округу Сан-Антоніо швидко стає двомовним, засвоїло американську культуру, і в умовах заборони на освіту іспанською мовою широко використовує англійську мову, хоча так до кінця на неї не переходить. Явище стало масовим вже в другій половині [[XX століття]].
 
У США був прийнятий {{нп|Закон Джонса-Шефрота||en|ones–Shafroth Act}}<ref>[https://www.loc.gov/rr/hispanic/1898/jonesact.html Jones-Shafroth Act] The Library of Congress{{ref-en}}</ref>, підписаний президентом [[Вудро Вільсон|Вудро Вільсоном]] [[2 березня]] [[1917]] року, за яким мешканці [[Пуерто-Ріко]] отримали американське громадянство. Це збільшило кількість громадян США носіїв іспанської мови, та спростило їх пересування по країні. Це у свою чергу призвело до утворення центрів імміграції у великих північних містах, таких як Нью-Йорк, Чикаго, Детройт, а також у штаті [[Нью-Джерсі]], котрі стали ареалами спаґлішу.
 
Основні носії спанґлішу зараз&nbsp;— американці мексиканського походження та інші латиноамериканці в США. Оскільки вихідці з Латинської Америки стали найчисленнішою меншиною США, спанґліш поширюється все інтенсивніше, на відміну від інших іммігрантських мов. Спанґліш уособлює головну проблему латиноамериканців країни, особливо в регіонах їх традиційного компактного проживання (Південно-Захід США)&nbsp;— відсутність повноцінної системи освіти на іспанській мові в США і проблема збереження рідної мови. Цей феномен знайшов відображення в [[Преса|пресі]], [[кінематограф]]ії, народному [[гумор]]і і&nbsp;т.&nbsp;д.
Анонімний користувач