Суфізм: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 84:
До кінця IX в. суфізм зблизився із шиїтським й ісмаїлітським езотеризмом. Найважливішим елементом цих течій було символіко-алегоричне тлумачення тексту корану ([[тавіль]]) і добування його «схованого» змісту ([[батин (сховане)|батин]]), що доступний лише «посвяченим». Традиції тавіля дали початок теософським вченням про світобудову й містичне одкровення ([[кашф]]). Суфізм сприйняв також елементи [[Алхімія|алхімії]], [[Фізіогноміка|фізіогноміки]], науки про символіку цифр і букв (джафр) і так далі<ref name="ИЕС1991-228" />.
У ході теософських міркувань ряд суфійських мислителів, серед яких ан-Нурі (пом. в 907 р.) і аль-Харраз (розум. в 899 р.), прийшли до ствердження, що кінцевим пунктом «шляху до
Соціальну базу раннього суфізму становили в основному дрібні торговці й ремісники. Людей з богословською освітою серед них було мало. Уже на ранньому етапі суфізму найважливішим елементом суфізму було оволодіння його теорією й практикою під керівництвом духовного наставника (шейха, [[муршид]]а). Шейхи жадали від починаючих суфіїв (мюридів) повного підпорядкування й визнання його авторитету у всіх релігійних і світських питаннях. Найбільших суфійських учителів стали йменувати «святими» (валі, авлія) або «божественними полюсами» (кутб, актаб). У цьому можна вбачати вплив шиїтських [[Імамат|вчень про імамів]]. Мюриди й прості люди почали приписувати своїм наставникам «богообраність», здатність до здійснення чудес ([[карамат]]), тлумаченню «схованого» змісту священних текстів тощо. Перекази про подвиги «святих» ставали творами фольклору, обростаючи при цьому неймовірними подробицями. Дійшло до того, що наприклад, аль-Хакіма ат-Тірмізі фактично прирівняв авлію в правах із пророками й думав, що суфійська «святість» є новим етапом пророцтва<ref name="ИЕС1991-228" />.
Передача суфійського знання й «благодаті» ([[барака]]) від шейха до мюрида здійснювалася в процесі тривалого навчання. По закінченні навчання учень одержував з рук учителя суфійське руб'я (хірка), що надавало право на самостійну проповідь.
[[Файл:TombSalimChisti.jpg|thumb|200px|left|Суфійська мечеть в Індії. Видно як ісламські традиції переплітаються з індуїзмом.]]
|