Петрушевич Євген Омелянович: відмінності між версіями

Ситуацію намагався використати радянський уряд України. Його голова [[Раковський Християн Георгійович|Християн Раковський]] пропонував військовий союз у боротьбі з Польщею лише за однієї умови&nbsp;— порвати стосунки з Директорією. Але Петрушевич прийняв пропозицію Симона Петлюри приєднати [[Галицька армія|Галицьку армію]] до [[Армія УНР|армії УНР]] для спільної боротьби з більшовиками за визволення України. Урядові структури ЗУНР і УГА перейшли [[Збруч]] і розмістилися в районі м. [[Кам'янець-Подільський]]. У серпні об'єднані українські (УГА і Дієва армія УНР) армії розгорнули бойові дії на Правобережжі й на короткий час ([[30 серпня|30]]&nbsp;— [[31 серпня]]) визволили [[Київ]]. Невдовзі вони билися на двох фронтах&nbsp;— проти більшовицького і денікінського військ. Проте впродовж війни керівництво УНР вело закулісні інтриги проти Петрушевича. Великим непорозумінням сталося й залишення Києва. Не маючи повної довіри до Євгена Петрушевича, Головний отаман Петлюра вимушено почав сепаратні переговори з поляками. Коли знесилена жахливою [[Епідемія|епідемією]] [[тиф]]у Галицька армія змушена була заради порятунку укласти перемир'я з [[Добровольча армія|дєнікінцями]]. За даними [[Сергійчук Володимир Іванович|Володимира Сергійчука]], Евген Петрушевич виїхав до окупованої дєнікінцями Одеси.<ref>''Сергійчук В''. Симон Петлюра.&nbsp;— К. : Україна, 2004.&nbsp;— іл.Петлюра…&nbsp;— С. 234.&nbsp;— ISBN 966-524-149-4. {{ref-uk}}</ref> Симон Петлюра вимушено віддав полякам Кам'янець-Подільський (вранці 17 листопада увйшли в місто<ref>''Литвин М., Науменко К.'' Історія ЗУНР…&nbsp;— С. 267.</ref>), керівництво ЗУНР через Румунію виїхало до Відня, Головний отаман залишився в Україні.