Ніщинський Петро Іванович: відмінності між версіями

[[Зображення:Nishchynsky.jpg|thumb|right]]Н. у с. [[Неменка]] (тепер [[Іллінецький район|Іллінецького району]] [[Вінницька область|Вінницької області]]). Навчався у [[Київська духовна семінарія|Київській духовній семінарії]]. В [[1856]] закінчив [[Афінський університет]] (філософський і богословський ф-ти), пізніше — здобув ступені магістра наук. Після повернення на батьківщину викладав [[російська мова|російську]] і [[грецька мова|грецьку]] мови у навчальних закладах [[Петербург]]а ([[1857]]-60), Одеси (з [[1860Одеса|Одеси]]), Ананьева (з [[18551860]], тепер Одеська область), [[БердянськАнаньєв]]а ([[1888]]-90).з Збирав та здійснював обробку українських народних пісень ([["Байда"1855]], тепер [["Ой,Одеська гук, мати, гук"область]]), писав музичні твори, організовував музичні колективи і керував ними. В [[1875]] Н. створив музичну картину «Вечорниці», як вставну сцену до вистави [["Назар Стодоля"]] [[Тарас Григорович Шевченко|Т. ШевченкаБердянськ]]а (вперше виконана в цьому ж році артистичним гуртком [[Кропивницький Марко Лукич|М. Кропивницького1888]] у [[Єлисаветград]]і). Широковідомим став чоловічий хор з «Вечорниць» — [["Закувала та сива зозуля"]]. Н. підтримував зв'язки з відомими українськими культурними і громадськими діячами [[Микола Лисенко|М. Лисенком]], [[Кропивницький Марко Лукич|М. Кропивницьким]], [[Карпенко-Карий Іван Карпович|І. Карпенком-Карим]], [[Саксаганський Панас Карпович|П. Саксаганським]], А. Желябовим та ін. З 1880 жив у с. Ворошилівці (тепер Тиврівського району Вінницької області90).