Онтологія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
м стиль |
||
Рядок 37:
# ідеальне як найдосконаліше, як ідеал (ідеал краси, суспільний ідеал, ідеальна форма);
# ідеальне як результат ідеалізації об'єкта в людській пізнавальній діяльності. Наприклад, «[[точка]]», «[[абсолютно тверде тіло]]», «ідеальний розчин» тощо. Таких об'єктів у природі не існує. Бо що таке «точка»? «Точка» — це ідеальний об'єкт, який створений в результаті абстрагування від принципової неможливості побудувати даний об'єкт практично, бо вона не має ні висоти, ні ширини, ні довжини. У природі не існує «ідеального розчину», котрий не мав би певного об'єму і певної температури. «Ідеальний розчин» — це ідеальна модель створена подумки, коли не беруть до уваги саме ці конкретні ознаки — об'єм і температуру, щоб віднайти загальніші, суттєвіші ознаки, що притаманні усім розчинам. Це здійснюється в інтересах пізнання;
# Ідеальне як об'єктивний феномен, незалежний від людини, її свідомості («абсолютний розум», «[[абсолютна ідея]]» у [[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|Гегеля]], «вічні ідеї» у [[Платон
Тепер зупинимося на з'ясуванні особливостей матеріального як реального, об'єктивного, котре не залежить від людини та її свідомості. Для позначення того, що є об'єктивним, незалежним від свідомості людини у філософії вироблено уявлення про матерію.
[[Матерія (філософія)|Поняття матерії]]. Поняття «матерія», його формування має свою історію. У найдавніших філософів античного світу вже була думка про першооснову всього існуючого. Нею, як відомо, вони вважали воду, повітря, вогонь, атом тощо. Міркування про це ми знаходимо, зокрема, у філософії [[Фалес
Згадується розміркування англійського філософа XVII століття [[Френсіс Бекон|Френсіса Бекона]] про те, що «…древні уявляли собі першу матерію як таку, що має форму і якість, а не як абстрактну, тільки можливу і безформну…», бо «…в той час ще не настало царство „категорій“, де б абстрактне начало могло укритися під захистом категорій субстанції, і тому ніхто не насмілився придумати цілком уявлювану матерію, а за начало приймалося тільки те, що могло б бути сприйнято почуттям…».<ref>Ф. Бекон. Соч., в 2-х томах, т. 2, М., 1972, стор. 305, 314</ref>
Лише учень і послідовник Фалеса — Анаксімандр першим дійшов до висновку, що в усіх цих речей — води, повітря, вогню тощо — повинна бути єдина, загальна першооснова. Вона повинна бути всеохопною, безмежною, вічною. Такою першоосновою він вважав «апейрон» (апейрон — з грецької — безконечне, нескінченне, безмежне). Фактично це була перша спроба дати узагальнене уявлення про першооснову всього існуючого, спроба категоріального визначення поняття матерії.
Пізніше, у Арістотеля, ми вже знаходимо розуміння поняття матерії як філософської категорії, котра не має якихось конкретних ознак і є результатом абстрактного мислення людини. Арістотель стверджував, що «матерія… чуттєво не сприймається. Однак до визнання її існування ми приходимо на основі узагальнення наших спостережень».<ref>Анатомия мировой философии, т. 1, часть 1, М., 1969, стор. 441.</ref>
| |||