Апеляція: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Raider (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 3:
Апеляція — одна з форм оскарження судових рішень у цивільних і кримінальних справах до суду вищої (апеляційної) інстанції, що має право переглядати справу. Апеляційне провадження як важлива гарантія справедливості судових рішень існує в переважній більшості сучасних держав, які належать до різних правових систем, як основна (наприклад, у [[Великобританія|Великобританії]]) або одна з основних форм перегляду судових рішень (у [[США]], [[Франція|Франції]], [[Німеччина|Німеччині]] та ін.). Апеляційна інстанція переглядає справу в повному обсязі або в певній її частині як з фактичних, так і з юридичних підстав, але в межах скарги, поданої стороною в процесі. Як і суд першої інстанції, апеляційна інстанція розглядає справу по суті і, провівши власне дослідження доказів, приймає рішення, яке замінює рішення нижчого суду, хоча за своїм змістом воно може бути таким самим.
 
В радянському судочинстві апеляції не було оскльки вона вважалася способом затягування справи та «буржуазним пережитком».
 
----
'''УРЕ:'''
 
лат. appellatio — звернення) — діюча в бурж. судочинстві форма оскарження судових рішень до вищестоящого {апеляційного) суду. Апеляц. суд проводить у межах скарги повторний розгляд справи по суті з участю сторін; він може залишити попереднє рішення суду в силі або ухвалити нове. А. відмінна від касації — іншої форми оскарження в бурж. судочинстві, яка має місце тільки при формальних порушеннях закону. В А. відбиті негативні риси бюрокра-тич. бурж. судочинства: вона затягує суд. розгляд, дослідження доказів відбувається в гірших умовах, ніж у суді першої інстанції. Рад судочинство від А. відмовилося.
 
== Література ==
 
* {{УРЕ}}
 
[[Категорія:Право]]