Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
|SIL=eng
|}}
'''Англі́йська мо́ва''' (''English'', ''the English language'') — [[мова]], що належить до [[германські мови|германської]] групи [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської сім'ї]] мов. Одна з найпоширеніших мов у світі, особливо як [[друга мова]] та [[Мова міжнародного спілкування (значення)|мова міжнародного спілкування]]. Це [[офіційна мова]] у більш ніж 60 суверенних державах, таких як [[Велика Британія]], [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Канада]], [[Австралія (країна)|Австралія]], [[Ірландія]] і [[Нова Зеландія]], також поширена в [[Кариби|карибських країнах]], Африці та у Південно-Східній Азії.
{{чистити|дата=липень 2016}}
'''Англі́йська мо́ва''' (''English'', ''the English language'') — [[мова]], що належить до [[германські мови|германської]] групи [[Індоєвропейські мови|індоєвропейської сім'ї]] мов. Одна з найпоширеніших мов у світі, особливо як [[друга мова]] та [[мова міжнародного спілкування]]. Це [[офіційна мова]] у більш ніж 60 суверенних державах, таких як [[Велика Британія]], [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Канада]], [[Австралія (країна)|Австралія]], [[Ірландія]] і [[Нова Зеландія]], також поширена в [[Кариби|карибських країнах]], Африці та у Південно-Східній Азії.
 
== Історія ==
 
=== Період формування англійської національної мови (XV—XVI ст.) ===
У цей період в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Унаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії [[Лондон]] в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв [[Кекстон Вільям|Вільям Кекстон]], який запровадив книгодрукування в Англії ([[1476]]), чим сприяв закріпленню [[орфографія|орфографії]], яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії — починається новий потік запозичень з [[італійська мова|італійської]], [[грецька мова|грецької]], [[іспанська мова|іспанської]] та інших мов. У [[фонетика|фонетиці]] визначним явищем є так званий «[[великий зсув голосних]]» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і [[орфоепія|орфоепією]]. У [[Морфологія (лінгвістика)|морфології]] триває процес відпадання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-s); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови.
 
=== Новоанглійський період (XVII—XXI ст.) ===