Відкрити головне меню

Зміни

м
уточнення
Занепокоєний поразками революційної армії Кошут на початку березня 1849 року знову повернув Гергея на пост головнокомандувача угорської армії. Це послужило переломним моментом у війні. Угорським військам Юзефа Бема знову вдалось витиснути австрійців з Трансільванії, зайняти [[Банат]] та придушити сербів Воєводини. Тим часом основні сили армії Гергея одержали низку перемог в рамках «весняного походу» угорської армії до межиріччя [[Тиса|Тиси]] та [[Дунай|Дунаю]]. Було взято [[Комарно (Словаччина)|Комаром]], [[Вац (Угорщина)|Вац]] і Пешт. Буду було взято у облогу, вона впала [[21 травня]] 1849 року. На хвилі перемог [[14 квітня]] державні збори ухвалили декрет про позбавлення [[Габсбурги|Габсбургів]] угорського престолу та проголошення незалежності Угорщини. Кошута було проголошено правителем-президентом країни.
 
Незважаючи на успіхи революції, Угорському королівству не вистачило міжнародного визнання. Всі зусилля революціонерів досягти підтримки з боку західних держав не увінчались успіхом. [[Королівство Пруссія]], [[Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії|Велика Британія]] та [[Друга французька республіка|Французька республіка]] висловились за збереження єдиної Австрійської монархії як гаранта стабільності в регіоні. Більше того, [[1 травня]] російські війська перетнули австрійський кордон і розпочали зосередження в Галичині. 3 червня [[Російська імперія|російський]] імператор [[Микола I (російський імператор)|Микола I]] у містечку [[Новий ЖмигородЗмигород]] провів урочистий огляд військ перед переходом через Карпати.<ref>Алабинъ П. Четыре войны. Походныя записки въ 1849, 1853, 1854-56, 1877-78 годахъ.&nbsp;— Самара, 1888.&nbsp;— с. 39.</ref>
 
== Поразка революції ==