Економіст (журнал): відмінності між версіями

| тематика = [[Політика|політичні події]], [[Міжнародні відносини|міжнародні відносини]], [[Фінанси|фінансові]], [[Економіка|економічні]] і ділові [[Новини|новини]], [[наука]] і [[культура]]

Основні [[Тема|теми]], що освітлюються журналом, — [[Політика|політичні події]], [[Міжнародні відносини|міжнародні відносини]], [[Фінанси|фінансові]], [[Економіка|економічні]] і ділові [[Новини|новини]], а також [[наука]] і [[культура]]. Редакція журналу дотримується позицій класичного [[лібералізм]]у.

«Економіст» публікується компанією {{нп|Economist Group|The Economist Group|en|Economist Group}}, що на 50&nbsp;% належить [[Інвестор|приватним інвесторам]] і на 50&nbsp;% [[Холдинг|холдингухолдинг]]у {{нп|Exor|Exor|en|Exor}}<ref>[http://uk.reuters.com/article/us-exor-pearson-idUKKCN0QG0RE20150811 «Exor to get 40 percent of The Economist after Pearson stake sale»]. Reuters, 11 August 2015.</ref>. До цього журнал належав газеті «[[Файненшл таймс]]» та холдингу {{нп|Pearson PLC|Pearson PLC|en|Pearson PLC}}.<ref name="abc">[http://www.economist.com/help/about-us About us]. The Economist</ref>

В [[Україна|Україні]] статті «Економіста» за ексклюзивною ліцензією публікує журнал [[Український тиждень]]. Російськомовна версія ексклюзивного випуску "Економіста" "Світ в 2018-му році" в Україні була опублікована журналом [[Новое Время]]. <ref>{{Cite news|url=http://detector.media/rinok/article/132499/2017-12-02-novoe-vremya-vipustit-do-novogo-roku-spetsproekt-z-the-economist/|title=«Новое время» випустить до Нового року спецпроект з The Economist|language=uk|work=detector.media|accessdate=2018-07-10}}</ref>

Незважаючи на свою обізнаність у економіці та ділову хватку, Вілсон не зміг розвинути підприємство і наприкінці [[1830-ті|1830-х]] втратив свій бізнес. Це його не затримало&nbsp;— Вілсон долучився до боротьби за відміну [[Хлібні закони|Хлібних законів]] (стосувалися вони [[Мито|мита]] на ввіз [[Зернові культури|зернових]], що не дозволяло розвиватися дрібним [[Підприємець|підприємцям]]).<ref name="cba">Тангейт М. Медиагиганты: Как крупнейшие медиакомпании выживают на рынке и борются за лидерство: Учебник, М.: Альпина Бизнес Букс, 2006.&nbsp;— 252 с.</ref> Закони відмінили у [[1946]] році.

Саме задля боротьби з Хлібними законами Вілсон заснував «Економіст: Журнал політики, комерції, сільського господарства та вільної торгівлі» (The Economist: The Political, Commercial, Agricultural and Free Trade Journal). Своєю метою він вважав надихнути кожного на вивчення суспільних справ. Успіх до видання прийшов не одразу. Коли це сталося, Вілсон вирішив, що може відійти від справ і зайнятися політикою, залишаючись номінальним [[Видавець|видавцем]] до [[1857]] року.<ref name="cba">Тангейт М. Медиагиганты: Как крупнейшие медиакомпании выживают на рынке и борются за лидерство: Учебник, М.: Альпина Бизнес Букс, 2006.&nbsp;— 252 с.</ref>

У [[1847]] році почалася політична діяльність Вілсона&nbsp;— він був обраний у члени [[Парламент Великої Британії|парламенту]]. У [[1850-ті|1850-х]] його кар'єра зробила несподіваний поворот: спочатку його призначили секретарем Комітету з управління (Індійського комітету), згодом&nbsp;— фінансовим секретарем Казначейства, а потім членом Фінансової ради Індії. Робота привела його до [[Калькутта|Калькутти]], де він і помер у [[1860]] році від [[Дизентерія|дизентерії]] (можливо це був [[амебіаз]]).<ref name="cba">Тангейт М. Медиагиганты: Как крупнейшие медиакомпании выживают на рынке и борются за лидерство: Учебник, М.: Альпина Бизнес Букс, 2006.&nbsp;— 252 с.</ref>

[[Бюст]] Джеймса Вілсона виставлений у приймальні [[Редакція|редакції]] «Економіста».<ref name="cba">Тангейт М. Медиагиганты: Как крупнейшие медиакомпании выживают на рынке и борются за лидерство: Учебник, М.: Альпина Бизнес Букс, 2006.&nbsp;— 252 с.</ref>

# Матеріали, в яких елементарні принципи [[Політична економія|політичної економіки]] розглядатимуться на практиці ([[Закон|законизакон]]и, [[Ціна|ціни]], [[Заробітна плата|заробітні плати]], [[Оренда|оренда]], [[Обмін|обмін]], [[Прибуток|джерела прибутку]], [[Податок|податки]]).

# [[Книга|Книги]], зазвичай зосереджені на торгівлі, промисловості та сільському господарстві; [[Трактат|трактатитрактат]]и на теми політичної економіки, фінансів та оподаткування.

У [[1845]] році, протягом [[Залізнична манія|залізничної манії]], «Економіст» змінив назву на ''The Economist, Weekly Commercial Times, Bankers' Gazette, and Railway Monitor. A Political, Literary and General Newspaper''<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>.

У перші роки існування видання активно шукало форми подачі матеріалу. Стрижневими матеріалами були [[редакційна стаття|редакційні статті]] Вілсона з актуальних проблем економічного і політичного життя. Крім того, відводилося місце [[світська хроніка|світській хроніці]], але подальшої бульваризації змісту не відбулося<ref name="multiple">Грень З. Тижневик «The Economist» у контексті розвитку журналістики Великої Британії XIX—XX століть, [http://www.pdffactory.com www.pdffactory.com].</ref>..

Найбільший наклад «Економіста» у першій половині [[ХІХ століття]] становив 4 483 екземпляри ([[1847]] рік)<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>.

До [[1860-ті|1860]][[1870-ті|-1870-х]] рр. «Економіст» не мав конкурентів. Проте у [[1859]] році заснували тижневик ''[[Investors Cronicle]]'', а у [[1870-ті|1870-х]]&nbsp;— ''[[Statist]]''.<ref name="multiple">Грень З. Тижневик «The Economist» у контексті розвитку журналістики Великої Британії XIX—XX століть, [http://www.pdffactory.com www.pdffactory.com].</ref>.

У [[1861]] році [[Головний редактор|головним редактором]] видання став [[Уолтер Беджет]], зять Вілсона. Він вважається одним з найяскравіших редакторів в історії «Економіста». Саме він зробив політику одним із основних напрямків діяльності журналу<ref name="abc">[http://www.economist.com/help/about-us About us]. The Economist</ref>. Його іменем названа одна з авторських [[Колонка|колонок]] тижневика.

У [[1877]]&nbsp;р. тираж журналу становив 3 700 примірників<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>.

Під час [[Великий голод в Ірландії|Великого голоду в Ірландії]] «Економіст» виступав за [[Laissez-faire|політику невтручання]]. Він критикував наміри [[Уряд Великої Британії|англійського уряду]] надати Ірландії матеріальну допомогу, оскільки вважав, що Ірландії допоможе тільки відмова від [[Протекціонізм|протекціонізмупротекціонізм]]у, самозабезпечення та вільна торгівля.<ref>Ó Gráda, Cormac (1995). «Introduction». The great Irish famine. Cambridge University Press. p. 1. ISBN 0-521-55787-9</ref>

У [[1920]] році тираж «Економіста» виріс до 6 000 примірників<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>, а після [[1945]] року сягнув 18 000<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>.

З [[1928]] року половиною акцій володіє «[[Файненшл таймс]]» (з [[1957]]&nbsp;р.&nbsp;— {{нп|Pearson PLC|група Пірсона|en|Pearson PLC}}).<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

У [[1934]] році «Економіст» вперше змінив оформлення, а в [[1935]] кардинально модернізував обкладинку.<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

У [[1946]] році спільно з [[Лондонська школа економіки та політичних наук|Лондонською школою економіки]] створюється [[книгарня|книжковий магазин]] «Економіст»<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>. Цього ж року засновано [[The Economist Intelligence Unit]], власну [[Аналітичний центр|аналітично-дослідницьку службу]] видання. Сьогодні це один із найбільших інформаційних [[провайдер]]ів для [[Транснаціональна корпорація|транснаціональних компаній]], який забезпечує об'єктивний і [[системний аналіз]] політичного, економічного й бізнесового середовища в понад 180 [[Країни світу|країнах світу]] та подає [[Прогноз|прогнозипрогноз]]и розвитку [[Світова економіка|світової економіки]]<ref name="multiple">Грень З. Тижневик «The Economist» у контексті розвитку журналістики Великої Британії XIX—XX століть, [http://www.pdffactory.com www.pdffactory.com].</ref>..

З [[1949]] під [[Бренд|брендомбренд]]ом «Економіст» починають випускати [[Щоденник|щоденникищоденник]]и.<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

Коли мова йшла про співробітництво Великої Британії з [[Європа|Європою]], журнал схилявся до коопераційного підходу, але не до інтеграції. Але з кінця [[1950-ті|1950-х]] по [[1980-ті]], коли почала йти мова про долучення Великої Британії [[Спільний ринок|спільного європейського ринку]], «Економіст» змінив позицію і почав активно коментувати ситуацію. На перше [[Вето|вето]], накладене на вхід Британії до спільного ринку у [[1963]]&nbsp;р., журнал відреагував обурено та виразив невдоволення Європою. «Економіст» закріпився у своїй проамериканській позиції та повернувся до давньої ідеї Атлантичного воєнного і торговельного товариства. Але друге вето у [[1967]] році «Економіст» сприйняв вже покірно, відмовившись від ідеї світової сили. Журнал почав розглядати спільний ринок як економічну необхідність для Великої Британії і закликав до рішучості та наполегливості у переговорах.<ref>Juan Díez Medrano (2003). «Journalists and European Integration». Framing Europe: attitudes to European integration in Germany, Spain, and the United Kingdom. Princeton University Press. pp. 128 et seq. ISBN 9780691116112.</ref>

З [[1955]] року «Економіст» почав підтримувати [[Політичні партії|політичні партії]] на [[Загальні вибори|загальних виборах]]. До цього він дотримувався [[Нейтралітет|нейтралітетунейтралітет]]у, пояснюючи це тим, що «Журналові, що переймається своєю незалежністю, було б нерозумно компрометувати її, обираючи сторони в загальних виборах»<ref>The Economist, 4 February 1950, p. 243</ref>. Стійкої позиції щодо партій видання не має і періодично підтримує то [[Лейбористська партія (Велика Британія)|лейбористів]], то [[Консервативна партія (Велика Британія)|консерваторів]].

У [[1956]] році тираж сягнув 55 тис. У [[1959]]&nbsp;р. [[Рейнольдс Стоун]] створив [[Логотип|логотип]] видання.<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

У [[1987]] році журнал знову кардинально змінив зовнішній вигляд і запустив щорічний додаток «Світ у…».<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

У [[1989]] році «Економіст» назвав [[Холодний синтез|холодний синтез]] тим, задля чого існує наука<ref>Michael Brooks, «13 Things That Don't Make Sense» (ISBN 978-1-60751-666-8), p. 67</ref>. З цього ж року журнал починає висловатися у підтримку [[Легалізація наркотиків|легалізації наркотиків]]<ref name="ccc">[http://www.economist.com/node/13251312 «Hooked on just saying no»]. Economist.com. Retrieved 2010-5-26.</ref>.

У [[Травень|травні]] [[1991]] року «Економіст» починає використовувати спеціально створену для нього групу [[Шрифт|шрифтівшрифт]]ів.<ref name="abc">[http://www.economist.com/help/about-us About us]. The Economist</ref>

У [[1996]] році «Економіст» запустив власний [[Веб-сайт|сайт]].<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

[[2001]] року «Економіст» вперше виходить повністю кольоровим. У [[2005]] році тираж перевищує 1&nbsp;млн.<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

З [[2004]] року The Economist Group починає випускати журнал {{нп|Intelligent Life|Intelligent Life|en|Intelligent Life}}, присвячений [[Тренд (значення)|трендам]] і стилю життя.<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

З [[2010]] року електронні версії журналу доступні на [[Kindle]], [[iPhone]] та [[iPad]], а наступного року з'являються версії для [[Android]], [[Barnes & Noble's Nook]] та [[Amazon Fire]]. Станом на [[листопад 2011]] року журнал читають більше мільйона користувачів цифрових пристроїв.<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

У [[2015]] році The Economist Group спільно з {{нп|Exor|Exor|en|Exor}} викупляють акції у {{нп|Pearson PLC|Pearson PLC|en|Pearson PLC}}. Цього ж року головним редактором видання вперше стає жінка&nbsp;— {{нп|Зенні Мінтон Беддоуз||en|Zanny Minton Beddoes}}.<ref name="bbb">[http://www.economistgroup.com/what_we_do/our_history.html Our History]. Economist Group</ref>

Чимало уваги у розбудові бренду «Економіст» приділялося [[Маркетинг|маркетингумаркетинг]]у.

[[Рекламна кампанія|Рекламні кампанії]] журналу засновані на ідеї доступної елітарності. Один із [[Слоган|слоганівслоган]]ів журналу зазначає, що «Економіст»&nbsp;— це ідеальний буквар для тих, хто хоче справити враження розумної людини за столом. В рекламі присутні всі [[Атрибут|атрибутиатрибут]]и журналу: сила [[Інтелект|інтелектуінтелект]]у, [[незалежність]], відсутність підлесливості, [[Інтернаціоналізм|інтернаціональний світогляд]]. Багато [[Реклама|реклами]] спрямовано на створення відчуття, що читач «Економіста» розумніший за інших.<ref name="cba">Тангейт М. Медиагиганты: Как крупнейшие медиакомпании выживают на рынке и борются за лидерство: Учебник, М.: Альпина Бизнес Букс, 2006.&nbsp;— 252 с.</ref>

Саме ідея доступної елітарності стала основою для знаменитої [[Плакат|плакатноїплакат]]ної рекламної кампанії «White out of Red». У [[1980-ті|1980-х]] журнал почав співпрацювати з [[Рекламне агентство|рекламним агентством]] Abbott Mead Vickers. В той час тираж видання становив близько 70 тис. і надій на зростання не було. Метою кампанії було змусити читачів пишатися тим, що вони читають «Економіст», а інші люди бачать їх за цим заняттям. Треба було сформувати навколо видання клубну атмосферу, а потенційним читачам натякнути, що потратити в цей клуб зовсім нескладно; головна перепустка&nbsp;— інтелект.<ref name="cba">Тангейт М. Медиагиганты: Как крупнейшие медиакомпании выживают на рынке и борются за лидерство: Учебник, М.: Альпина Бизнес Букс, 2006.&nbsp;— 252 с.</ref>

Наприклад<ref>[The Economist White Out of Red Ad Campaign. Режим доступу: http://www.inqmind.co/2012/10/the-economist-white-out-of-red-ad-campaign </ref>:

«Економіст» виходить у журнальному [[Формат|форматіформат]]і і на журнальному папері, але принципово називає себе [[Газета|газетою]]. Це пояснюють тим, що крім типових журнальних [[Аналітика|аналітики]] та [[Коментар|коментарівкоментар]]ів видання намагається охопити всі ключові події тижня<ref name="abc">[http://www.economist.com/help/about-us About us]. The Economist</ref>.

Основна увага журналу зосереджена на [[Новини|подіях у світі]], [[Політика|політиці]] та [[Бізнес|бізнесібізнес]]і. Ведуться регулярні [[Рубрика|рубрики]], присвячені [[Наука|науці]] та [[Технологія|технологіямтехнологія]]м, [[Література|літературі]] та [[Мистецтво|мистецтву]]. Приблизно кожні два тижні виходять спеціальні [[Репортаж|репортажірепортаж]]і (раніше вони називалися оглядами). Кожні три місяці публікується [[Квартал (частина року)|квартальна]] [[рубрика]], присвячена огляду останніх [[Тренд (значення)|трендів]] та вдосконалень у галузі [[Техніка|технологій]].

«Економіст» відомий своїм [[Індекс БігМака|індексом Біг Мака]], вперше опублікованим у [[1986]]. [[Купівельна спроможність|Купівельна спроможність валют]] визначається шляхом порівняння цін на [[Гамбургер|гамбургеригамбургер]]и у різних країнах.<ref>«On the Hamburger Standard». The Economist. 6–12 September 1986.</ref>

Редакційну позицію «Економіста» можна описати терміном [[Економічний лібералізм|«економічний лібералізм»]]. Журнал підтримує [[Вільна торгівля|вільну торгівлю]], [[Глобалізація|глобалізацію]]<ref>«Globalisation: The redistribution of hope». The Economist. 16 December 2010. Retrieved 23 April 2011.</ref> та вільну [[Іміграція|іміграцію]], схвально ставиться до податків на вугілля у зв'язку з [[Глобальне потепління|глобальним потеплінням]]<ref>[http://www.economist.com/node/11543656 «Buttonwood: Let them heat coke»]. The Economist. 14 June 2008. Retrieved 25 May 2012.</ref>, дотримується [[Лібералізм|ліберальної позиції]] у таких соціальних питаннях як визнання [[Одностатевий шлюб|одностатевих шлюбів]]<ref>[http://www.economist.com/node/2515389 Let them wed], cover article on 4 January 1996</ref> та [[легалізація наркотиків]]<ref name="ccc">[http://www.economist.com/node/13251312 «Hooked on just saying no»]. Economist.com. Retrieved 2010-5-26.</ref>. Підтримує урядові заборони у галузі [[Охорона здоров'я|охорони здоров'я]]<ref>[http://www.economist.com/node/16333351 «Smoking and public health: Breathe easy»]. The Economist. 10 June 2010. Retrieved 25 May 2012.</ref>, програму тимчасового [[Працевлаштування|працевлаштування]] [[Імміграція|іммігрантів]], [[Амністія|амністії]]<ref>[http://www.economist.com/node/6744217 Sense, not Sensenbrenner], The Economist, 30 March 2006</ref>, контроль над [[Вогнепальна зброя|вогнепальною зброєю]]<ref>[http://www.economist.com/node/13447986 «Lexington: Reflections on Virginia Tech»]. The Economist. 8 April 2009. Retrieved 13 April 2011.</ref> і одного разу надрукував [[некролог]] [[Бог]]а<ref>[["http://www.economist.com/node/347578|"Obituary: God"]]. The Economist. 23 December 1999.</ref>.

Журнал часто звинувачує [[Політик|політичні фігури]] та [[Країна|країни]] у [[Корупція|корупції]] чи нечесності. Під його критику підпадали: колишній президент [[Світовий банк|Світового банку]] [[Пол Волфовіц]], [[прем'єр-міністр]] [[Італія|Італії]] [[Сільвіо Берлусконі]], покійний президент [[Демократична Республіка Конго|Демократичної республіки Конго]] [[Лоран-Дезіре Кабіла]], голова уряду [[Зімбабве]] [[Роберт Мугабе]], колишній президент [[Аргентина|Аргентини]] [[Крістіна Фернандез де Кіршнер]]. «Економіст» закликав до [[Імпічмент|імпічментуімпічмент]]у [[Білл Клінтон|Білла Клінтона]], підтримував [[Барак Обама|Барака Обаму]] на [[Президентські вибори у США 2004|виборах 2004]] і [[Президентські вибори у США 2008|2008]] року.

Точка зору «Економіста» викладається послідовно й добре аргументується, у обмежений простір намагаються вмістити якнайбільше інформації. Хоча журнал має багато тематичних авторських [[Колонка|колонок]], в текстах витримується єдиний [[стиль]]. Слова точно добираються, дозволяється стримана дотепність. Журнал прагне створити у читача відчуття, що він написаний одним [[Автор|авторомавтор]]ом.

Матеріали в «Економіст» не підписуються навіть у авторських рубриках. Статті зазвичай мають визначену точку зору, і ця точка зору належить не окремому [[Журналіст|журналістужурналіст]]у, а всій [[Редакція|редакції]]. Редакція пояснює це тим, що «багато рук пишуть „Економіст“, але голос у нього один»<ref name="abc">[http://www.economist.com/help/about-us About us]. The Economist</ref>. Себе автори позначають, як правило, словами «ваш кореспондент» чи «цей оглядач». У спеціальних рубриках автор позначає себе назвою рубрики.

Крім того, текст може мати підпис, якщо: це експертна думка відомої особистості; це спеціальний [[репортаж]]; він публікується у щорічному спеціальному випуску ''Year in Review'' («Огляд року»); якщо є [[конфлікт інтересів]]. Імена редакційного колективу можна знайти на сайті видання<ref>[http://mediadirectory.economist.com/ «Media directory»]. The Economist.</ref>. Матеріали [[Блог|онлайн-блогів]] підписуються [[Ініціал|ініціаламиініціал]]ами автора, автори друкованих матеріалів мають право вказати своє авторство на особистих сайтах.

Американський письменник [[Майкл Льюїс]] розкритикував редакційну [[Анонім|анонімністьанонім]]ність журналу: ''«Журнал пишуть молоді люди, що прикидаються старими. Якби американські читачі поглянули на прищаві личка своїх гуру економіки, то масово б скасували підписки»''<ref>[http://www.theatlantic.com/science/archive/1991/10/-quot-the-economics-of-the-colonial-cringe-quot-about-the-economist-magazine-washington-post-1991/7415/ «The Economics of the Colonial Cringe: Pseudonomics and the Sneer on the Face of The Economist.»]. Washington Post. Retrieved 27 April 2008</ref>. {{нп|Джон Ралстон Саул||en|John Ralston Saul}} також критикує анонімність журналу, але з інших причин: він вважає, що єдиний голос необхідний виданню, щоб видавати суб'єктивну думку за безпристрасну правду<ref>[http://www.amazon.co.uk/The-Doubters-Companion-Dictionary-Aggressive/dp/0743236602/ref=sr_1_1?ie=UTF8&qid=1371497990&sr=8-1&keywords=The+Doubter%27s+Companion%3A+A+Dictionary+of+Aggressive+Common+Sense «The Doubter's Companion: A Dictionary of Aggressive Common Sense»]. Amazon.co.uk. Retrieved 9 August 2013.</ref>.

Оскільки «Економіст» все ж таки має тематичне спрямування, передбачається, що його читач обізнаний у [[Економіка|загальних економічних концепціях]]. Зазвичай економічні [[Термін|термінитермін]]и не пояснюються, а економічні [[Теорія|теорії]] описуються у кількох словах. При цьому тематичні матеріали не вимагають у читача спеціалізованих знань. Короткі [[Французька мова|французькі]] та [[Німецька мова|німецькі]] цитати і фрази не перекладаються. Журнал обов'язково вказує сферу діяльності навіть дуже відомих людей та організацій.

| '''Analects''' || [[Китай]]; з [[лютий 2012|лютого 2012]] || Названа на честь [[Лунь Юй|«Бесід і суджень»]] ([[Англійська мова|англ]]. ''Analects of Confucius'')&nbsp;— збірки [[Афоризм|афоризмівафоризм]]ів [[Конфуцій|Конфуція]].

| '''Bello''' || [[Латинська Америка]]; з [[Січень 2014|січня 2014]] || Названа на честь [[Андрес Белло|Андреса Белло]], [[Дипломат|дипломатадипломат]]а, [[Поет|поетапоет]]а, законодавця та [[Філософ|філософафілософ]]а, що жив і працював у [[Чилі]].

| '''Charlemagne''' || [[Європа]] || Названа на честь [[Франція|французького]] [[Імператор|імператораімператор]]а [[Карл І Великий|Карла І Великого]] ([[Французька мова|фр.]] ''Charlemagne'').

|| Названа на честь [[Платан західний|платана західного]] – дерева, під яким збиралися перші [[Маклер|маклеримаклер]]и з [[Волл-стріт]].

| '''Babbage''' || [[Техніка|Технології]]; з [[Березень 2010|березня 2010]] || Названа на честь [[Винахідник|винахідникавинахідник]]а [[Чарльз Беббідж|Чарльза Беббіджа]] ([[Англійська мова|англ]]. ''Charles Babbage'').

| '''Schumpeter''' || [[Бізнес]] || Названа на честь [[Економіст|економістаекономіст]]а [[Джозеф Шумпітер|Джозефа Шумпітера]] ([[Англійська мова|англ.]] ''Joseph Schumpeter'')

Листи до «Економіста» пишуть великі [[Підприємець|підприємці]], [[Політик|політикиполітик]]и, [[Посол|посли]], [[Спікер|спікери урядів]] та неурядових організацій. Добре написані або дотепні листи публікуються, обговорюються, часто викликають [[Полеміка|полеміку]]. Часто в листах критикується позиція журналу чи його коментарі.

Раніше сайт журналу мав спеціальний розділ «Вхідні» ([[Англійська мова|англ.]] ''The Inbox''), де читачі залишали свої [[Коментар|коментарікоментар]]і щодо онлайн-матеріалів<ref>[http://debates.economist.com/ «Latest blog posts»]. The Economist. Retrieved 9 August 2013.</ref>. Зараз ввели можливість коментування під самим текстом.

Як стверджує сам журнал, він друкується у семи [[Друкарня|друкарняхдрукарня]]х у різних місцях світу. Крім головного офісу у [[Лондон]]і редакції «Економіста» є у [[Атланта|Атланті]], [[Пекін]]і, [[Берлін]]і, [[Брюссель|Брюсселі]], [[Каїр]]і, [[Чикаго]], [[Ліма|Лімі]], [[Мехіко]], [[Москва|Москві]], [[Мумбаї]], [[Найробі]], [[Нью-Делі]], [[Нью-Йорк]]у, [[Париж]]і, [[Сан-Франциско]], [[Сан-Паоло]], [[Сеул]]і, [[Шанхай|Шанхаї]], [[Сингапур]]і, [[Токіо]], [[Вашингтон]]і.

З [[Липень 2007|липня 2007]] року «Економіст» почав створювати [[аудіо]]версії журналу. Компанія записує повний текст випуску включно з додатковими сторінками британського видання у форматі [[mp3]]. Запис важить 130 [[мегабайт]] і з'являється на сайті у 21:00 [[GMT|за Лондоном]] щочетверга. Скачування безкоштовне для передплатників і за гроші для гостей.<ref> [http://www.theguardian.com/media/2007/jul/11/pressandpublishing.business1 «Economist launches audio magazine»]. The Guardian (London). Retrieved 16 August 2007.</ref>

У [[2010]] журнал випустив версії для [[Смартфон|смартфонівсмартфон]]ів.

[[Світ у...]] ({{lang-en|The World in}})&nbsp;— спеціальний [[проект]] журналу, містить [[аналіз]], прогнози на майбутній рік від впливових [[Експерт|експертівексперт]]ів, політиків і ділових людей. Видається з [[1986]] року. «The World in 2010» було видано в 90 країнах накладом більш ніж півтора мільйона примірників і [[Переклад|перекладенопереклад]]ено на 20 [[Мова|мов]].

«Економіст» є [[спонсор]]ом щорічної [[Премія|премії]] за [[Інновації|інновації]], що вручається з [[2002]] року. Номінанти визначаються з [[2 квітня|2]] по 30 квітня кожного року, церемонія нагородження відбувається 15 листопада.

* [[Енергія]] та [[навколишнє середовищедовкілля]];

* Продукти для [[Споживач|споживачівспоживач]]ів;

«Економіст» часто піддають [[цензура|цензурі]] через [[Конфлікт|конфліктиконфлікт]]и з [[Влада|владою]].

Уряд [[Зімбабве]] ув'язнив [[Кореспондент|кореспондентакореспондент]]а «Економіст» {{нп|Ендрю Мелдрум|Ендрю Мелдрума|en|Andrew Meldrum}}, звинувативши його у [[Наклеп|публікації неправдивої інформації]]. Причиною став матеріал про жінку, яку [[Обезголовлювання|обезголовили]] прихильники правлячої [[Політичні партії|партії]] Зімбабве. Врешті решт інформацію спростували, оскільки її нібито сфабрикував чоловік вбитої. Кореспондента виправдали, звільнили з-під варти і одразу ж виписали наказ про [[Депортація|депортацію]].<ref>[https://web.archive.org/web/20130117060337/http://www.rsf.org/article.php3?id_article=2574 «Guardian and RFI correspondent risks two years in jail»]. Reporters Without Borders. Archived from the original on 17 January 2013. Retrieved 2 April 2014.</ref>