Відкрити головне меню

Зміни

м
нема опису редагування
| Сайт =
}}
'''Да́нте Аліг'є́рі''' ({{lang-it|Dante Alighieri}}; [[13 липня]] [[1265]], [[Флоренція]] — [[13 вересня|13]]/[[14 вересня]] [[1321]], [[Равенна]]) — видатний [[Італія|італійський]] [[поет]] доби [[Відродження]], [[письменник]] і [[політик]], якого називають «батьком італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною (тобто [[італійська мова|італійською]]) мовою, а не [[латинаЛатинська мова|латиною]]. Його головний художній твір, поему «[[Божественна комедія]]» ({{lang-it|la Divina Commedia}}), вважають шедевром світової літератури.
 
== Біографія ==
Народився у [[Флоренція|Флоренції]] у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 році між 14 травня і 13 липня.
 
Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, бо вражав сучасників незвичайною освіченістю. Є припущення, що його навчали вдома. Також відомо, що він навчався у [[Болонський університет|Болонському університеті]], але не закінчив його. Данте вивчав тосканську поезію, в той час, коли в [[Тоскана|Тоскані]] стала відома [[Сицилійська Поетична Школа]] ({{lang-it|Scuola poetica siciliana}}). Данте також цікавився поезією окситанських [[трубадурТрубадури|трубадурів]]ів та класичною поезією античності, особливо захоплювався творчістю [[Вергілій|Вергілія]].
 
Сім'я його була відомою у Флоренції і підтримувала [[ГвельфиҐвельфи і ґібеліни|гвельфівґвельфів]], політичний альянс, що виступав на боці [[ПапствоПапа Римський|Папства]] і був у складному протистоянні з [[Гібелліни|гібеллінами]], які підтримували імператора [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]]. Внаслідок внутрішніх суперечностей наприкінці XIII століття гвельфи в свою чергу поділилися на [[Чорні Гвельфи|чорних гвельфів]] і [[Білі Гвельфи|білих гвельфів]] і вже ворогували між собою.
 
Данте стверджував, що його родина походить від давніх [[РимляниСтародавній Рим|римлян]], (''Inferno, XV, 76''), але найстаршим родичем, якого він міг згадати був ''Каччагуйда Єлисейський'' (''Paradiso, XV, 135''), який жив не раніше 1100 року. Батько Данте, [[Аліг'єро де Белінчеоне]], був білим гвельфом, який не зазнав помсти гібеллінів після того, як вони виграли [[Битва при Монтаперті|битву біля Монтаперті]] на початку XIII століття. Це навіює думку, що родина Аліг'єро мала певний престиж і впливовий статус.
 
[[Файл:Dante alighieri, Palazzo dei Giudici.jpg|thumb|left|200px|Портрет Данте на [[Фреска|фресці]] у ''Palazzo dei Giudici'', Флоренція]]
 
=== Божественна Комедія ===
Є свідчення, що отець [[Штокалко Павло Лукич|Павло Штокалко]] наприкінці XIX&nbsp;— на початку XX століття одним з перших переклав українською мовою «Божественну комедію» Данте (3 книги),<ref>[http://web.archive.org/web/20151222141745/http://irbis.library.te.ua/cgi-bin/irbis64r_15/cgiirbis_64.exe?LNG=uk&C21COM=2&I21DBN=ELKKN&P21DBN=ELKKN&Z21ID=&Image_file_name=TEC_3%2Epdf&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1 ''Б. Головин, Б. Мельничук.'' Штокалко Павло Лукич // {{ТЕС|3}}][[Тернопільський енциклопедичний словник]]&nbsp;<span>: у 4 т. / редкол.: </span>[[Яворський Геннадій Іванович|Г.&nbsp;Яворський]]<span> та ін.</span>&nbsp;<span>— Тернопіль</span>&nbsp;<span>: Видавничо-поліграфічний комбінат «</span>[[Збруч (видавництво)|Збруч]]<span>», 2008.</span>&nbsp;<span>— Т.</span>&nbsp;<span>3</span>&nbsp;<span>: П</span>&nbsp;<span>—</span>&nbsp;<span>Я.</span>&nbsp;<span>— 708</span>&nbsp;<span>с.</span>&nbsp;<span>— </span>ISBN 978-966-528-279-2<span>.</span>&nbsp;— 652 с.: 652—653.</ref><ref>[http://ternopoliany.te.ua/den-v-istoriji/9340-15-serpnia-tsei-den-v-istorii-ternopilshchyny 15 серпня. Цей день в історії Тернопільщини]&nbsp;— Понеділок, 15 серпня 2016</ref> але невідомо чи зберігся цей переклад.
 
Багато українських поетів й перекладачів перекладали окремі фрагменти «[[Божественна Комедія|Божественної комедії»]]. Перші 36 терцин пісні І та 6 рядків з пісні ХХХІІІ з «Підземелля»<ref>так Франко переклад «Пекло»</ref> переклав у 1877—1883 роках Іван Франко&nbsp;— обидва ці уривка надруковано було значно пізніше, аж у 1955 році. За декілька років, у своїй монографії «Данте Аліг'єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії» (1913), три останні розділи присвячено послідовно «Підземеллю», «Чистилищу» та «Раю». Франко подає найзначущіші, на його думку, уривки поеми у власному перекладі, чергуючи їх з власними прозорими коментарями та переказом решти змісту. У 1892—1896 роках у Львові виходять друком перші десять пісень «Пекла» в перекладі [[Володимир Самійленко|Володимира Самійленка]], що підписався В. Сивеньким (часопис «Правда» 1892—1896, окремою книжкою 1902). Наприкінці 1890-х років Леся Українка переклала 9 терцин з п'ятої пісні «Пекла». У 1965 році в [[Мюнхен]]і у видавництві [[Костецький Ігор|Ігоря Костецького]] «[[На горі (видавництво)|На Горі»]] опубліковано експериментальний переклад фрагменту «Божественної комедії» [[Василь Барка|Василя Барки]].<ref>[http://web.archive.org/web/20160925070020/http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/soc_gum/Mikks/2012_41_1/073_081.pdf Історія Перекладу «Божественної Комедії» Данте Українською Мовою (від І.Франка до Є. Дроб'язка)]&nbsp;— Я.&nbsp;Л.&nbsp;Безсмертна. Мовні і концептуальні картини світу. Київ: ВПЦ «Київський університет».&nbsp;— Вип. 41.&nbsp;— Ч. 1. 2012. с. 73–81</ref>
Переклад [[Дроб'язко Євген Антонович|Євгена Дроб'язка]]:
* Аліг'єрі Данте. Божественна комедія. Переклад з італійської: [[Дроб'язко Євген Антонович|Євген Дроб'язка]], ілюстрації: [[Гюстав Доре]]. Київ: [[Дніпро (видавництво)|Дніпро]]. 1976. 680 с.
 
:* ''(перевидання)'' Аліґ'єрі Данте. Божественна комедія. Переклад з італійської та коментарі: Євген Дроб'язко; передмова: Олена Алексєєнко; ілюстрації: Б.&nbsp;П.&nbsp;Бублик, С.&nbsp;І.&nbsp;Правдюк. Харків: Фоліо. 2001, 2004, 2006, 2008, 2011, 2013. 607 с.: кольор. іл. ISBN 978-966-03-6428-8 («Бібліотекака світової літератури»).
 
Переклад [[Максим Стріха|Максима Стріхи]]:
; Нове життя
* Данте Аліг'єрі. Vita nova = Нове життя. Переклад з італійської: [[Микола Бажан]], [[Дмитро Павличко]], [[Іван Драч]], [[Віталій Коротич]], [[Володимир Житник]]; прозовий текст передмови та примітки: [[Анатоль Перепадя]]; за редакцією Г. Кочура. Київ: Дніпро, 1965. 132 стор.
 
:* ''(перевидання)'' Данте Аліг'єрі. Vita nova = Нове життя. Переклад з італійської: [[Микола Бажан]], [[Дмитро Павличко]], [[Іван Драч]], [[Віталій Коротич]], [[Володимир Житник]]; прозовий текст передмови та примітки: [[Анатоль Перепадя]]; передмова: [[Драч Іван Федорович|Іван Драч]], [[Петрова Ольга Миколаївна|Ольга Петрова]]; за редакцією Г. Кочура; ілюстрації: Г.&nbsp;І.&nbsp;Гавриленко. Київ: НАН України, Інститут літератури ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка; Харків: Фоліо. 2016. 153 стор. («Бібліотека італійської літератури»). ISBN 978-966-03-7468-3 ''Примітка: текст українською та італійською''
 
== Данте в українській поезії ==