Комуністичний інтернаціонал: відмінності між версіями

Комінтерн був однією з найважливіших політичних організацій першої половини [[XX століття]]. Основною офіційно зазначеною метою його створення була [[Світова революція]], яка, країна за країною, мала охопити увесь Світ. До кінця [[1920-ті]] років ця ціль себе зжила, втратила актуальність, і тому стала суперечити доктрині [[сталінізм]]у — побудови «соціалізму в окремій країні». Організація Комінтерну перетворилася на радянський інструмент підривної діяльності ([[Шпигунство]] та [[Диверсія]]) у країнах Заходу на користь [[Союз Радянських Соціалістичних Республік]]. Формальним керівним органом комінтерну був світовий конгрес. Окремі учасники формували лише секретаріат та президію Виконавчого комітету комуністичного інтернаціоналу (ВККІ). Реально та безпосередньо роботу Комінтерну очолювало Політбюро ЦК ВКП(б) та, за його розпорядженнями,— діяли [[Об'єднане державне політичне управління|ОГПУ]] та Іноземний відділ [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР]] ({{lang-ru|ИНО НКВД}}). Вони ж здійснювали і «ротацію» кадрів — арешти та знищення іноземних громадян.

Починаючи від середини [[1920-ті|1920-х]] років, Комінтерн використовувався керівництвом [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]—[[Комуністична партія Радянського Союзу|ВКП(б)]] для так званої «більшовизації» комуністичних партій та був інструментом впливу на комуністичні партії та організації в інших країнах. Після захоплення групою Сталіна абсолютної влади у [[Комуністична партія Радянського Союзу|ВКП(б)]] і [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] наприкінці [[1927]] року, у відносинах із зарубіжними компартіями домінантою став пріоритет інтересів Радянського Союзу і підпорядкування цьому діяльності всіх компартій. Захопивши повноту влади, Сталін проголосив «''наявність» зобов'язань пролетарів «всіх країн» перед «диктатурою пролетаріату в СРСР''»<ref>[http://evreimir.com/25322/ В.Снитковский. Блеск и нищета советской разведки]</ref>.