|
Зі слів старожилів, село виникло близько 300 років тому як сторожовий пост на півдні Росії. В давні часи на місці села було кілька хатинок, де розміщувався полк. Офіційною датою створення села вважається друга половина XVII ст. (від 1686 до 1707 рр.). Першими переселенцями були українці на прізвище Марченко та Коваленко.
Російський Державний архів древніх актів повідомляє: "«В документах за 1715 год сказано: «„ … ''в том же Изюмском уезде Изюмского протопопа Александра Алешкова в урочище, на речке Чепеле, на усть реки Донца — слободка Чепелевка. В той слободке двор ево протопопов, в нём живут деловые люди черкасы''“».<ref>{{Cite book|title=Шануймо край свій ...|last=Гребенюк|first=Леонід Петрович|year=2011|publisher=ВБ Балдрук|location=Балаклія|pages=290|language=Українська|isbn=987-966-2138-14-6}}</ref> Далі документ містить перелік десяти сімей із зазначенням імені людини, відношення до глави родини. У кінці відомостей про кожну родину вказівка — відкіля і коли сім'я прийшла в цю місцину. Таким чином, враховуючи, що документ датований 1715 роком, а перші дві родини з'явилися тут «''тому восем лет''» [там же], вираховуємо рік прибуття їх — 1707, який і є документально підтвердженим роком заснування ЧепіляЧепеля.
Чепіль був селом власницьким, отже мешканці його були мирними людьми, зайнятими виключно сільським господарством. Ізюмський історик — -краєзнавець Н. Богданович вважає, що в складі Ізюмського слобідського полку була також і Чепільська сотня. Він наводить опис її прапора: «В темно — -лазоревом знамённом поле — белый крест, обрамленный дубовыми листьями. Лазоревый цвет — знак чести, белый крест — символ веры». Про існування Чепільської сотні документальних підтверджень не знайдено, однак старожили стверджують, що між Чепілем та Байдаками, в урочищі під Майданом колись була криниця, рештки якихось будівель і те місце й досі називається «двадцять перша сотня».
ВУ [[1919]] році в селі Чепіль створена одна з перших в Україні сільськогосподарська комуна ім. [[Роза Люксембург|Р. Люксембург]] «Плуг і Молот».
'''У травні 1919 року на фронт проти Денікіна виступив особливий кавалерійський дивізіон, сформований з партизанських загонів Ізюмщини, Змієва, загонів Олійника і Акакія Коляди з ЧепіляЧепеля. Командиром дивізіону був одноголосно обраний житель Чепіля більшовик Сергій Гусаков. В процесі збройної боротьби на Балаклійщині були сформовані регулярні частини.'''
'''Чепільська комуна була розгромлена. Аж до грудня 1919 року лютували білогвардійці на Балаклійщині.'''
'''Чепільським комунарам не вдалося навіть зібрати перший колективний урожай.''' уже,Вже '''коли на початку двадцятого року військовівоєнні обставини стали більш спокійними, знову почала організовуватись комуна, названа «Плуг та молот». А в 1921 році вона уже була зареєстрована офіційно в Ізюмській окрузі.'''
'''ніякогоНіякого, ні примірного, ні основного статуту комуни не було і взяти його було ніде. Розробляли все самі — статут сільськогосподарської комуни було вироблено Наркомземом УРСР в 1924 році. А поки що життя і діяльність регламентувалися самими, інколи доходило й до курйозів: з розповідей членів комуни відомо, що на початку було усуспільнено все майно — не лише засоби виробництва, а й особисті речі, аж до ложки.'''
'''Сьогодні деякі правила, за якими жили комунари, можуть здатися наївними. Але головні з них не завадило дотримувати і сьогодні. Наприклад: «Кожен, хто вступив у комуну, повинен твердо пам'ятати, що хто працює, той і їсть, тому має зразково виконувати покладену на нього роботу, пам'ятаючи, що коли він працює на всіх, то й усі працюють на нього. Не залишай своє денне завдання незавершеним. Пильно охороняй інтереси та майно комуни. Не вживай спиртних напоїв і не веди розгулу. Утримуй в санітарному стані: будинок, двір і будови комуни, пам'ятай, що за тобою слуг немає. Кожен вступаючий в комуну зобов'язується (письмово) безперечно виконувати правила, невиконання їх тягне за собою покарання аж до виключення з комуни» '''<ref>{{Cite book|title=Сонце над Чепелем|last=Згурський|first=В.|year=1964|publisher=//Соціалістична Харківщина|location=20 вересня|pages=|language=Українська|isbn=}}</ref>. ▼'''З розповідей членів комуни відомо, що на початку було усуспільнено все майно — не лише засоби виробництва, а й особисті речі, аж до ложки.'''
'''Комуна мала добріробила успіхи, стала відомою не лише на Харківщині, але й в республіці. Свідченням успіхів «Плуга і молота» є й те, що її керівник Акакій Григорович Коляда був обраний делегатом Всеукраїнського з'їзду колгоспників і Всеукраїнської наради колгоспників у 1925 році. '''▼▲'''Сьогодні деякі правила, за якими жили комунари, можуть здатися наївними. Але головні з них не завадило дотримувати і сьогодні. Наприклад: «Кожен, хто вступив у комуну, повинен твердо пам'ятати, що хто працює, той і їсть, тому має зразково виконувати покладену на нього роботу, пам'ятаючи, що коли він працює на всіх, то й усі працюють на нього. Не залишай своє денне завдання незавершеним. Пильно охороняй інтереси та майно комуни. Не вживай спиртних напоїв і не веди розгулу. Утримуй в санітарному стані: будинок, двір і будови комуни, пам'ятай, що за тобою слуг немає. Кожен вступаючий в комуну зобов'язується (письмово) безперечно виконувати правила, невиконання їх тягне за собою покарання аж до виключення з комуни»'''<ref>{{Cite book|title=Сонце над Чепелем|last=Згурський|first=В.|year=1964|publisher=//Соціалістична Харківщина|location=20 вересня|pages=|language=Українська|isbn=}}</ref>.
'''Та головним була трудова діяльність. Якщо на початку прибутки розподілялися усім порівну, кожному «ставили паличку», то потім відкинули цю систему. Адже комунари, виконуючи одну і ту ж роботу, мали різні результати. Тому й прийшли до рішення — для кожного виду робіт встановити норму виробітку. '''▼▲'''Комуна мала добрі успіхи, стала відомою не лише на Харківщині, але й в республіці. Свідченням успіхів «Плуга і молота» є й те, що її керівник Акакій Григорович Коляда був обраний делегатом Всеукраїнського з'їзду колгоспників і Всеукраїнської наради колгоспників у 1925 році.'''
'''На Раді комуни довго сперечались. Адже ніяких інструкцій, нормативів на той час не існувало, а потрібно було найти вихід з становища. Прийшли до такого рішення: оскільки голова Ради комуни Акакій Коляда фізично був ніби середнім комунаром, але мав високу свідомість, то рівнятись по ньому. '''▼▲'''Та головним була трудова діяльність. Якщо на початку прибутки розподілялися усім порівну, кожному «ставили паличку», то потім відкинули цю систему. Адже комунари, виконуючи одну і ту ж роботу, мали різні результати. Тому й прийшли до рішення — для кожного виду робіт встановити норму виробітку.'''
'''І ось зранку голова приступав до якоїсь роботи, виконував її протягом дня. Кількість виконаної ним роботи бралася для визначення норми по даній роботі. Причому норма виробітку встановлювалась трохи нижчою тієї, якої досягав голова, бо не кожен міг зробити стільки. Наприклад, коли Коляда за день вивозив 25 підвід гною в поле, то норма встановлювалась приблизно в 20 возів. Те ж саме було й по інших видах робіт. Норми затверджувалися на загальних зборах. '''▼▲'''На Раді комуни довго сперечались. Адже ніяких інструкцій, нормативів на той час не існувало, а потрібно було найти вихід з становища. Прийшли до такого рішення: оскільки голова Ради комуни Акакій Коляда фізично був ніби середнім комунаром, але мав високу свідомість, то рівнятись по ньому.'''
▲'''І ось зранку голова приступав до якоїсь роботи, виконував її протягом дня. Кількість виконаної ним роботи бралася для визначення норми по даній роботі. Причому норма виробітку встановлювалась трохи нижчою тієї, якої досягав голова, бо не кожен міг зробити стільки. Наприклад, коли Коляда за день вивозив 25 підвід гною в поле, то норма встановлювалась приблизно в 20 возів. Те ж саме було й по інших видах робіт. Норми затверджувалися на загальних зборах.'''
Це дало можливість покінчити із зрівнялівкою, бо в кінці звітного року підраховувалося, хто й скільки має вироблених робочих днів, прибуток уже ділили на кількість цих днів. Це сприяло налагодженню роботи, бо ж кожен намагався мати більше і тому працював краще. Так поступово, крок за кроком, йшов перехід до розподілу в залежності від кількості і якості затраченої праці, тобто до соціалістичного принципу.
'''Сільгоспкомуна «Плуг і молот» 1924 року налічувала вже 70 працівників, мала в обробітку «118 дес. землі, 5 коней,6 волів, 12 корів, 6 плугів, 11 борон, 3 сівалки, 1 косарку, 1 молотарку, 5 підвід» [7]{{джерело?}}.'''
'''Восени 1929 року в Чепілі створено товариство зі спільного обробітку землі «Шлях до комуни», яке об'єднало 19 сімей селян, всього 87 чоловік. А комуна "Плуг і молот"станом на 1 жовтня 1930 року вже об'єднувала «124 господарства, 680 селян, землі мала 868 га, 70 коней, 14 волів, 13 корів,55 овець, 5 тракторів, 20 плугів, 7 молотарок, 5 снопов'язалок, 4 жатки»'''<ref>ДАХО, ф. Р-37-38, оп. 1, сп. 12, арк 3, 12-13</ref>'''і навіть водяний млин.'''
'''Нелегкі були дні: не вистачало посівного зерна, машин, людей. Але ніхто з чепілян не згадає той час недобре. Зростали, міцніли наперекір усім труднощам чепільські артілі, щоб потім, коли розгорнуться крила, злитися у великий колгосп «Зоря комунізму».'''
'''Прямим наступником комуни «Плуг і молот» став чепільський колгосп імені Орджонікідзе. Колишні комунари, нові члени колгоспу не посоромили пам'ять першопрохідників. Ще й досі згадують, як в передвоєнні роки орджонікідзевці збирали на круг по 25 центнерів зернових, що на той час було рекордним показником; небаченим в ті роки був урожай цукрових буряків — по 350 центнерів, що й нині не завжди досяжне деяким господарствам району.'''
'''Перед війною чепіляни три роки підряд були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Та найбільш знаменним став для чепілян 1939 рік. Тоді ланка Анастасії Михайлівни Стовби одержала по 570 центнерів буряків з гектара. В Указі Президії Верховної Ради СРСР від 25 червня 1940 року говорилося, що колгосп імені Орджонікідзе Балаклійського району Харківської області нагороджений орденом «Знак пошани» за № 12948.'''
|
