Відмінності між версіями «Мелані Кляйн»

нема опису редагування
| громадянство = {{AUT-HUN}}
| національність = [[євреї|єврейка]]
| галузь = [[психоаналіз]], теорія об'єктних відносин, ігрова психоаналітична терапія
| заклад =
| Alma Mater =
| Посада = <!-- {{інша суспільно значуща посада}} -->
| відомий завдяки =
 
== Біографія ==
[[Файл:Melanie Klein c1900.jpg|left|upright|thumb|Мелані Кляйн близько 1900 року]]
 
Мелані була наймолодшою із 4 дітей в єврейській родині лікаря Моріца Райзеса і Любуші Дейч.
 
Вона із захопленням ставилася до незалежного духу і науковим поглядам свого батька, проте їх відносини ніколи не були близькими головним чином через різницю у віці більше, ніж у п'ятдесят років. Ближче до неї була мати&nbsp;— прекрасна і освічена жінка. Мелані було лише чотирнадцять, коли вона вирішила присвятити себе медицині. Будучи підготовлена братом, вона склала вступні іспити до Віденської гімназії&nbsp;— єдиний тоді в місті навчальний заклад, що готував до вступу в університет.
 
В юності Мелані входила до гуртка інтелігентної молоді, котра цікавилася [[філософія|філософією]], [[наука|наукою]], [[література|літературою]], [[мистецтво]]м. Протягом двох років вона вивчала [[гуманітарні науки]] у [[Віденський університет|Віденському університеті]]. Вона мріяла отримати медичну освіту, однак заміжжя, життя в невеликих провінційних містечках і народження дітей перешкодили цьому<ref name="з">[http://www.psychol-ok.ru/lib/klein/zib/zib_01.html Мелани Кляйн (Melanie Klein). Зависть и благодарность. Исследование бессознательных источников]</ref>. Лише оселившись в [[1910]]&nbsp;р. в Будапешті, вона знову поринула в інтелектуальну атмосферу великого міста і незабаром зацікавилася психоаналізом, приєднавшись до психоаналітичного кружка Шандора Ференці і пройшовши у нього особистий аналіз.
 
Випадково їй до рук потрапила книга Фрейда «[[Тлумачення сновидінь (книга)|Тлумачення сновидінь]]». Кляйн стала однією з лише кількох сотень читачів першого видання. Саме в психоаналізі, підкупивши її глибиною проникнення в суть людських проблем, Кляйн угледіла можливість вирішення власних психологічних проблем, періодично, що загострювалися в силу перипетій особистого життя. Практикував у ту пору в [[Будапешт]]і Шандор Ференці, що і виступив її психоаналітиком, причому лікувальний аналіз пацієнтки плавно переріс у дидактичний. Згодом Кляйн згадувала, що хоча Ференці, безумовно, допоміг їй освоїти основи аналітичної майстерності, в цілому його аналізом вона залишилася не задоволена<ref name="к">[http://psy.1september.ru/articlef.php?ID=200601903 Мелани Кляйн]</ref>.
 
У [[1917]]&nbsp;р. вона познайомилася з Фрейдом у Будапешті, 5-му Міжнародному Конгресі, зустрічі Угорського та Австрійського психоаналітичних товариств, а в [[1919]]&nbsp;р. вступила в Угорське психоаналітичне товариство, представивши доповідь «Про розвиток однієї дитини»<ref name="з"/>. Кляйн сама зробила спробу аналізу, скориставшись для цього найдоступнішим в її положенні «пацієнтом»&nbsp;— власним сином<ref name="к"/>.
 
У [[1920]]&nbsp;р. Мелані Кляйн, на конгресі в Гаазі, познайомилася з Карлом Абрахамом, особистість і ідеї якого справили на неї велике враження.
У Берліні вона почала працювати психоаналітиком не тільки з дітьми, але й з дорослими. Заступництво Абрахама дуже допомогло її успіхам. Карл Абрахам володів особливим становищем всередині аналітичного співтовариства, оскільки він, поряд з [[Карл Юнг|Карлом Г. Юнгом]] (працював у [[Цюрих]]у), [[Шандор Ференці|Шандором Ференці]] (в Будапешті) і [[Ернст Джонс|Ернстом Джонсом]] (у [[Лондон]]і), був одним з піонерів психоаналітичного руху за межами Відня. Його авторитетові сприяла багаторічна репутація досвідченого клініциста, а також особиста близькість до Фрейда. У період спілкування з Кляйн Абрахам був президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації, і ця обставина не могло не позначитися на професійному просуванні його [[протеже]]<ref name="к"/>.
 
У [[1926]]&nbsp;р. Мелані Кляйн на запрошення Ернста Джонса переїхала до Великої Британії (Джонс запросив її прочитати кілька лекцій по дитячому аналізу в Англії), де і влаштувалася остаточно. У 1927&nbsp;р. вона остаточно перебралася до Англії, ставши першим аналітиком з континенту серед членів Британського психоаналітичного суспільства. Там її клінічна і теоретична робота досягла свого розквіту і отримала широке визнання, з'явилися численні учні, вийшли в світ основні статті та книги<ref name="к"/>,<ref name="з"/>.
 
У 20—30-ті рр. Британське психоаналітичне товариство в значній мірі вже сформувало оригінальний підхід до теорії і практики [[психоаналіз]]у. З часом ця обставина стала однією з найважливіших причин виникнення ворожості і конфліктів між британськими та віденськими психоаналітиками. Протистояння двох шкіл психоаналізу максимально загострилося після переїзду Кляйн в Лондон. У цей час Кляйн почала активно впроваджувати ігрову техніку в практику дитячого аналізу, ставши безумовним піонером цього напрямку<ref name="к"/>.
Мелані Кляйн вважає, що процес інтеграції Его, розвитку його захисних механізмів, процес становлення і розвитку об'єктних відносин проходить через дві стадії, які, однак, не мають чіткої хронологічної прив'язки і можуть існувати протягом всього життя людини як позиції, які відображають його ставлення до самого себе і навколишнього світу. Мелані Кляйн описує дві позиції: параноїдну-шизоїдну і депресивну. Для параноїдно-шизоїдної позиції характерно відсутність інтеграції Его і об'єктів, які розділені на хорошу і погану частини. Це необхідно для того, щоб зберегти гарний об'єкт, гарного себе і хороші відносини між ними від атаки з боку агресивно-руйнівних частин своєї особистості, які дитина ще не в змозі контролювати. Основними захисними механізмами є розщеплення себе і об'єкта і, як наслідок, різкі і зовні не вмотивовані зміни в почуттях і поведінці відносно себе та інших людей на протилежні, і проективна ідентифікація, тобто проекція на об'єкт нестерпних в собі самому почуттів, бажань, намірів, і одночасно ідентифікація з цим «збагаченим» своїми проекціями об'єктом, що призводить до порушення меж між собою і об'єктом, і відчуття зовнішнього об'єкта як поганого, що переслідує частини себе і навпаки. Фіксація на параноїдно-шизоїдній позиції, як випливає з її назви, притаманна пацієнтам, що страждають психозами або важкими прикордонними або нарцисичними розладами<ref name="к"/>.
 
Серед послідовників Мелані Кляйн були такі психоаналітики як Герберт Розенфельд, [[Вільфред Біон]], Бетті Джозеф, Ханна Сігал, Дональд Мельцер, &nbsp;Рождер Мані-Керл.
 
== Праці ==
 
* ''Gesammelte Schriften'', Frommann-Holzboog, Stuttgart
*# ''Schriften 1920–19451920—1945, Teil 1'', 1995, ISBN 3-7728-1674-6
*# ''Schriften 1920–19451920—1945, Teil 2'', 1996, ISBN 3-7728-1675-4
*# ''Die Psychoanalyse des Kindes'', 1997, ISBN 3-7728-1676-2
*# ''Schriften 1946–19631946—1963'', 2000, ISBN 3-7728-1677-0
*# ''Darstellung einer Kinderanalyse, Teil 1'', 2002, ISBN 3-7728-1678-9
*# ''Darstellung einer Kinderanalyse, Teil 2'', 2002, ISBN 3-7728-1691-6
* Melanie Klein: "« Ein Kind entwickelt sich. Methoden und Technik der Kinderpsychoanalyse"». Kindler, München 1981.
* Melanie Klein: "«Die Psychoanalyse des Kindes"». Kindler, München 1973.
* Melanie Klein: "«Der Fall Richard. Das vollständige Protokoll einer Kinderanalyse, durchgeführt von Melanie Klein"». Kindler, München 1975.
* Melanie Klein: ''Das Seelenleben des Kleinkindes und andere Beiträge zur Psychoanalyse''. Klett-Cotta, Stuttgart 2001, ISBN 3-608-95107-5
* Melanie Klein, Joan Riviere: ''Seelische Urkonflikte. Liebe, Hass und Schuldgefühl''. Fischer Wissenschaft, Frankfurt/M, 1992.
* Melanie Klein: "«Love, Guilt and Reparation and other works 1921-1945"1921—1945». Vintage, 1998.
 
== Німецькомовна література ==
*# ''Beiträge zur Theorie.'' ISBN 3-608-95985-8.
*# ''Anwendungen.'' ISBN 3-608-95986-6.
* Ronald Britton, Michael Feldman, Edna O’ShaugnessyO'Shaugnessy: ''Der Ödipuskomplex in der Schule Melanie Kleins. Klinische Beiträge.'' Klett-Cotta, Stuttgart 1998.
* Robert Caper: ''Seelische Wirklichkeit. Von Freud zu Melanie Klein.'' Klett-Cotta, Stuttgart 2000.
* Claudia Frank: ''Melanie Klein in Berlin. Her First Psychoanalyses of Children.'' Routledge, London 2009.
* Robert D. Hinshelwood: ''Wörterbuch der kleinianischen Psychoanalyse.'' 2. Auflage. [[Klett-Cotta]], Stuttgart 2004.
* Phyllis Grosskurth: ''Melanie Klein, ihre Welt und ihr Werk.'' Verlag Internationale Psychoanalyse, Stuttgart 1993, ISBN 3-608-95902-5 (ausführliche Biographie mit Werkverzeichnis).
* Pearl King, Ricardo Steiner (Hrsg.): ''Die Freud/Klein-Kontroversen 1941–19451941—1945.'' 2 Bände. Klett-Cotta, Stuttgart 1991.
* Julia Kristeva: ''Das weibliche Genie Melanie Klein: Das Leben, der Wahn, die Wörter.'' Psychosozial, Gießen 2008.
* Karl und Ruth Mätzler (Hrsg.): ''Sexualität in der kleinianischen Psychoanalyse'' (= ''Veröffentlichungen des Klein-Seminars Salzburg.'' Band 1). Kimmerle-Diskord, Tübingen 2005, ISBN 3-89295-753-3.
* Isca Salzberger-Wittenberg: ''Psychoanalytisches Verstehen von Beziehungen. Ein Kleinianischer Ansatz''. Facultas, Wien 2002.
* Hanna Segal: ''Melanie Klein. Eine Einführung in ihr Werk.'' Kimmerle-Diskord, Tübingen 2004 ISBN 3-89295-742-8 (Einführung in das Werk durch eine enge Schülerin Kleins).
* Elisabeth Vorspohl: ''Melanie Klein'' In: Hans Erler u.&nbsp;a. (Hrsg.): ''„Meinetwegen«Meinetwegen ist die Welt erschaffen.» Das intellektuelle Vermächtnis des deutschsprachigen Judentums. 58 Portraits.'' Campus, Frankfurt am Main 1997, ISBN 3-593-35842-5, S. 179–185179—185.
* Nicholas Wright: ''Mrs. Klein.'' Nick Hern Books, London 2009 (Bühnenstück, das im Frühjahr 1934 spielt und sich auf die drei Protagonistinnen Melanie Klein, ihre Privatsekretärin Paula Heimann und ihre Tochter Melitta fokussiert).
 
== Англомовна література ==
* Phyllis Grosskurth, ''Melanie Klein: Her World and Her Work'', Alfred A. Knopf, Inc., 1986, {{ISBN|1-56821-445-6}}
 
== Примітки ==
23 873

редагування