Туреччина: відмінності між версіями

|population_census = {{збільшення}}80,810,525<ref name="Population of Turkey">{{cite web|url=http://www.tuik.gov.tr/PreHaberBultenleri.do?id=15974|title=Результати перепису, на основі Системи Реєстрації Населення 2013|publisher=[[Турецький інститут статистики]]|date=29 січня 2014.|accessdate=6 вересня 2014}}</ref>

|utc_offset_DST =

Прапор Туреччини ({{lang-tr|Türk bayrağı}}) являє собою червоне полотнище з білим півмісяцем і зіркою на ньому. Прапор називають в народі Ай Їлдиз (''Ay Yıldız''). Червоний колір турецького прапора бере початок від [[Умар ібн аль-Хаттаб|Умара]], правителя [[Арабський халіфат|Арабського халіфату]] в [[634]]–[[644]] роках і завойовника [[Палестина|Палестини]], [[Єгипет|Єгипту]] та [[Месопотамія|Месопотамії]]. У XIV столітті червоний колір став кольором [[Османська імперія|Османської імперії]]. Півмісяць із зіркою&nbsp;— символ [[іслам]]у. До моменту свого розпаду в [[1918]] році [[Османська імперія]] мала прапор, де на червоному полотнищі тричі повторювалося священне зображення білих півмісяця і п'ятикутної зірки. [[1923]] року запропоновано теперішній прапор Турецької Республіки, а 29 травня [[1936]] року його затверджено офіційно Законом про Прапор.

Туреччина простягається із заходу на схід приблизно на 1450&nbsp;км, а з півночі на південь&nbsp;— на 480&nbsp;км. Сухопутний кордон має довжину 2628&nbsp;км, а берегова лінія&nbsp;— 7168&nbsp;км. [[Європа|Європейська]] частина країни, площею 23,764 тис. км², межує на півночі з [[Болгарія|Болгарією]], омивається водами [[Чорне море|Чорного моря]] та протоки [[Босфор]] на сході [[Мармурове море|Мармурового моря]] та протоки [[Дарданелли]] на півдні, а на заході межує з [[Греція|Грецією]] й має вихід до [[Егейське море|Егейського моря]]. [[Азія|Азійська]] частина Туреччини, площею 755,688 тис. км², на півночі широким фронтом звернена до Чорного моря і межує з [[Грузія|Грузією]] й далі на схід з [[Вірменія|Вірменією]], на малому відтинку з [[Азербайджан]]ом і з [[Іран]]ом, а на півдні з [[Ірак]]ом і [[Сирія|Сирією]]. Південні рубежі утворює [[Середземне море]], західні&nbsp;— [[Егейське море]].

Населення Туреччини становить 72,5 мільйонів осіб. Судячи з перепису 2009 року темпи його зростання становлять 1,45&nbsp;% на рік. Середня щільність населення -&nbsp;— 92 людини на км², частка населення, що проживає в міських районах становить 75,5&nbsp;% від загальної кількості населення, тоді як, ще століття тому ця цифра була протилежною й країну вважали переважно селянською. Основне населення країни&nbsp;— [[турки]]. Слід зазначити, що сама ця назва стала поширеною опісля проголошення Туреччини республікою в [[1923]] році&nbsp;— до того в суспільстві було поширене наймення [[османи]]. [[Мустафа Кемаль]] запропонував взяти назву «турки» (по-турецьки «тюрк») вважаючи, що це сприятиме згуртуванню тюркомовних народів, а відповідно до того й республіку назвати Туреччиною. Таким чином у нову історичну епоху османи стали турками, а [[Османська імперія]] стала Турецькою республікою.

* Вікова структура: 0-14 років&nbsp;— 24,4&nbsp;% (чоловіків 8937515 / 8608375 жінок), 15-64 років&nbsp;— 68,6&nbsp;% (чоловіки 25030793 / 24253312 жінки), 65 років і старші&nbsp;— 7&nbsp;% (чоловіки 2307236 / 2755576 жінки).

* [[Темпи приросту населення]]&nbsp;— 1,013&nbsp;%%

Державною й офіційною мовою Туреччини є [[турецька мова]] або як іще її називають [[Тюркські мови|тюркська мова]]. Відповідно в країні понад 80&nbsp;% населення вважають її рідною, а ще 10-15&nbsp;% сприймають її як другу. Уряд і суспільство вважають мову важливим чинником турецької ідентичності в сьогоднішній Туреччині. Як написано в 42 статті Конституції Туреччини<ref>http://www.antalya-realty.ru/laws/1-6</ref>:

Втім у країні розмовляють приблизно 50 мовами, носії яких за різними оцінками становлять від 10 до 25&nbsp;% населення Туреччини. Найпоширенішими мовами після турецької є північнокурдська ([[Курманджі (мова)|курманджі]]) і зазакі ([[дімле]]), якими послуговуються поміж собою курди. Саме через різночитання щодо кількості носіїв цих мов, настільки різниться загальна чисельність не тюркського населення країни. Загалом в країні спостерігається 5 різних мовних сімей не-турецької етнічної групи, якими послуговуються етнічні меншини в країні. Найбільш вживані й яскраві представники мовного різноманіття країни:

* [[Абазинська мова]] &nbsp;— 12 тисяч носіїв (2014)<ref>[http://www.ethnologue.com/18/language/abq/ Abaza] // ''[[Ethnologue]]'' (2015)</ref>

Останній [[Перепис населення|перепис]] населення Туреччини, в якому ставилося питання щодо мови, відбувся [[1965]] року. Хоча нерідко вважають, що дані про мови етнічних меншин у країні (''згідно з тим переписом'') помітно занижені, але він єдиний який дає хоч мінімальне число етнічних мовців, а з іншого боку&nbsp;— досить правильно відмічає мовний розподіл по провінціях країни. Для турецького суспільства, загалом, характерне слабке знання [[іноземні мови|іноземних мов]]. За даними на 2006 рік 17&nbsp;% жителів країни могли використовувати [[англійська мова|англійську мову]] (''на різних ступенях її володіння''), 4&nbsp;%&nbsp;— [[німецька мова|німецьку мову]], 1&nbsp;%&nbsp;— [[французька мова|французьку]] і 1&nbsp;%&nbsp;— розмовляють частково [[російська мова|російською]].

Туреччина є [[світська держава|світською державою]], виступаючи першовідкривачем-«піонером» такого суспільного ладу в [[ісламський світ|ісламському світі]]. Ататюрк скасував [[Іслам]] як державну релігію [[1928]] року й, відповідно, сформував законодавчу базу щодо унеможливлення впливу релігійного керівництва на владні чинники. Турецька Конституція передбачає [[Свобода віросповідання і совісті|свободу віросповідання і сумління]]<ref>[http://servat.unibe.ch/icl/tu00000_.html ICL&nbsp;— International Constitutional Law&nbsp;— Turkey Constitution]</ref><ref>{{cite web|url=http://www.hsfk.de/downloads/prif78.pdf|format=PDF|title=Turkey: Islam and Laicism Between the Interests of State, Politics, and Society|publisher=Peace Research Institute Frankfurt|accessdate=2008-10-19|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HZFN0Xvu|archivedate=2013-06-22}}</ref>. Близько 99 відсотків населення декларує свою релігійну приналежність. Однак, незалежні опитування показують, що близько 3&nbsp;% дорослого населення не визначили свій зв'язок з релігією<ref>[http://www.konda.com.tr/html/dosyalar/ghdl&t_en.pdf KONDA Research and Consultancy&nbsp;— Religion, Secularism and the veil in daily life.]</ref>, стверджуючи, що «не мають релігійних переконань» або «не вірять в релігійні доктрини»<ref name="KONDA">[http://www.konda.com.tr/html/dosyalar/ghdl&t_en.pdf KONDA Research and Consultancy&nbsp;— Religion, secularism and the veil in daily life]</ref>.

Загалом переважна більшість населення країни [[мусульмани]], переважно [[суніти]] (85–90&nbsp;%)<ref name="LoC-profile-TR">[http://www.unhcr.org/refworld/country, ,,COUNTRYPROF, TUR, 4562d8cf2,46f9135d0,0.html Country Profile&nbsp;— Turkey], January 2006, [[United States Library of Congress]], 2008-01.</ref><ref name="world-factbook-tr">{{cite web |url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/tu.html|title=Turkey|work=World Factbook|year=2007|publisher=[[CIA]]}}</ref>. Існує велика меншина [[Алавіти|алавітів]] (10–15&nbsp;%), в рамках [[шиїти|шиїтської]] спільноти послідовників ісламу<ref name="mgmpPRC">{{Citation|editor-last=Miller|editor-first=Tracy|month=October|year=2009|publisher=[[Pew Research Center]]|title=Mapping the Global Muslim Population: A Report on the Size and Distribution of the World's Muslim Population|format=PDF|url=http://pewforum.org/newassets/images/reports/Muslimpopulation/Muslimpopulation.pdf|accessdate=2009-10-08}}</ref>, а також деякі інші нечисленні суфійські практики<ref>[http://www.allaboutturkey.com/sufi.htm All about Turkey: ''Sufism'']</ref>. У країні запроваджена релігійно-світська інституція на чолі з [[Керівник у справах релігій Туреччини|Керівником у справах релігій]] (''Diyanet Іслер Başkanlığı''), він тлумачить [[Ханафі]]&nbsp;— ісламські школи права і несе відповідальність за діяльність та функціювання в країні 75 000 зареєстрованих мечетей і розподіл місцевих та провінційних імамів<ref name=religiousfreedomreport>[http://www.state.gov/g/drl/rls/irf/2007/90204.htm Bureau of Democracy, Human rights and Labor&nbsp;— International Religious Freedom Report 2007- Turkey]</ref>.

Туреччина славиться численними релігійно-культовими спорудами, частина з яких має світове значення. У країні діє велика кількість [[мечеть|мечетей]]&nbsp;— 78 000. Крім того, зареєстровано 321 громаду різних [[Християнство|християнських]] вірувань і напрямків зі своїми [[Помісна церква|церквами]]ми, існують 36 [[Юдеї|юдейських]] [[синагога|синагог]], а також численні історичні культові споруди, які вважаються культурною спадщиною країни.

За [[Конституція Туреччини|Конститутцією]] 1982 року Туреччина &nbsp;— [[Світська держава|світська]], [[Парламентсько-президентська республіка|парламентсько-президентська]] [[Республіка]]. [[Голова держави|Глава державиви]] &nbsp;— [[Президент Туреччини|Президент]]; відповідно до поправки щодо статті 101 Конституції Туреччини (Законодавчий Акт [[Великі національні збори Туреччини|Великих Національних Зборів Туреччини]] (ВНЗТ) № &nbsp;5678 від 21.10. 2007) обирається на загальних виборах на 5 років із правом одного переобрання. [[Виконавча влада]] належить Президенту і Раді міністрів (уряду), законодавча &nbsp;— [[Однопалатний парламент|однопалатному]] парламенту ([[Великі національні збори Туреччини|меджлісу]]) &nbsp;— ВНЗТ з 550 депутатів. Туреччина &nbsp;— [[унітарна держава]], поділяється на 80 провінцій («іл»; колиш. назва &nbsp;— вілайєт).

Упродовж новітньої історії в Туреччині було 3 республіки: перша &nbsp;— 1923—60, друга &nbsp;— 1961—80, третя існує з 1982.

Від створення Туреччини і до 2010 збройні сили країни та їхній найвищий керівний орган &nbsp;— Вища військова рада Туреччини &nbsp;— мали великий вплив на внутрішню і зовнішню політику країни, про що свідчать 4 державні перевороти, здійснені військовими в 1960, 1971, 1980 та 1997. Упродовж 1960-х &nbsp;— 1980-х рр. чотири президенти Туреччини були військовими. Вище військове командування виступало гарантом республіканського світського устрою Туреччини. Впливи військових на політику держави не мав законних підстав аж до схвалення чинної Конституції 1982. Проте у 2010 вони були позбавлені цього права

За даними [Index of Economic Freedom, [[The Heritage Foundation]], U.S.A. 2001]: ВВП&nbsp;— $ 201&nbsp;млрд. Темп зростання ВВП&nbsp;— 2,8&nbsp;%. ВВП на одну людину&nbsp;— $3167. Прямі закордонні інвестиції&nbsp;— $ 102&nbsp;млн. Імпорт&nbsp;— $ 61,3&nbsp;млрд. (г. ч. Німеччина&nbsp;— 15,9&nbsp;%; Італія&nbsp;— 9,3&nbsp;%; США&nbsp;— 8,8&nbsp;%; Франція&nbsp;— 6,6&nbsp;%; Велика Британія&nbsp;— 5,8&nbsp;%). Експорт&nbsp;— $ 54&nbsp;млрд. (г. ч. Німеччина&nbsp;— 20,3&nbsp;%; США&nbsp;— 8,3&nbsp;%; Велика Британія&nbsp;— 6,4&nbsp;%; Італія&nbsp;— 5,8&nbsp;%; Росія&nbsp;— 5&nbsp;%).

* 5 -&nbsp;— 7 грудня&nbsp;— [[Курбан Байрам]]

* 11 -&nbsp;— 14 лютого&nbsp;— Свято солодощів

* [[19 травня]]&nbsp;— День пам'яті Ататюрка, Свято Спорту і Молоді.