Вікіпедія

Адольф Гітлер: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
м стиль, оформлення, правопис
Рядок 27:
| місце народження = [[Браунау-на-Інні]], [[Австро-Угорщина]]
| дата смерті = 30.4.1945
| місце смерті = [[Берлін]], [[Третій Рейх|Німеччина]] (Таємно похований на території бази НКВС у Маґдебурзі, в 1970 році кремований, aа прах розвіяно над Ельбою)
| рід військ =
| звання = [[Єфрейтор]]
Рядок 54:
'''А́дольф Гі́тлер''' ({{lang-de|Adolf Hitler}}, {{МФА2|ˈaːdɔlf ˈhɪtlɐ}};) ([[20 квітня]] [[1889]], [[Браунау-на-Інні]], [[Австро-Угорщина]]&nbsp;— [[30 квітня]] [[1945]], [[Берлін]], [[Третій Рейх|Німеччина]])&nbsp;— політичний та державний діяч [[Німеччина|Німеччини]], [[рейхсканцлер|райхсканцлер]]<ref>''Кривець Н., Мартинов А.'' Німеччина // {{ЕІУ|7|411}}</ref> від [[1933]] до [[1945]] року, провідник [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини]] (НСДАП), один з ідеологів [[націонал-соціалізм|національного соціалізму]].
 
Військово-промисловий комплекс, створений за його правління, вивів Німеччину з глибокої економічної кризи, в якій та опинилася після [[Перша світова війна|Першої світової війни]].{{джерело?}}
 
Гітлер був одним з ініціаторів розв'язування [[Друга світова війна|Другої світової війни]], ув якій Німеччина зазнала поразки.
 
== Ранні роки ==
Рядок 88:
[[3 січня]] [[1903]] року у віці 65 років помер його батько. Гітлеру було тоді 13 років. Спроби матері продовжувати виховання в батьківський спосіб були не надто успішними. Через проблеми в школі, що виникли внаслідок його характеру, від 1904 року Адольф продовжує навчання в реальній школі у [[Штайр]]і, де живе у шкільному пансіоні. 1905 року він серйозно захворів і залишив школу.
 
У реальній школі, яку відвідував хлопчик, він мав серйозні труднощі. Вже перший рік школи (1900/01) йому довелося повторити. У школі Гітлер мало чим виділявся. Його вчителі говорили про недостатнє бажання працювати, яке до того ж швидко зникає. Це, а також часті переїзди родини ій зміна шкіл, не допомогло йому досягти академічних чи професійних успіхів. У своїй книзі-життєписі «[[Моя боротьба]]» Адольф Гітлер наголошує, що навмисне вчився погано, протестуючи проти бажання батька бачити його державним службовцем, а не художником, як того хотів Адольф.<ref name="Адольф Гитлер. Моя борьба. 1926">[http://hedrook.vho.org/library/mk.htm Адольф Гитлер. Моя борьба. 1926]{{ref-ru}}</ref> Смерть батька не поліпшила успішність Адольфа у школі.
 
Лише з другої спроби вступивши до вищої реальної школи, у віці 16 років покинув навчання. Тоді він почав пити, причому одного разу напився так сильно, що його підібралипідібрала вночі на приміському шляху якась служниця. Після цієї події він став антиалкоголіком.
 
З [[1905]] року Гітлер жив досить непоганим життям у [[Відень|Відні]], отримуючи пенсію для сиріт, яка, всупереч розповідям про його юність, була не такою вже маленькою, та матеріальну підтримку від своєї матері. Також він підробляв як тимчасовий працівник, коли мав потребу в грошах, та як художник, продаючи акварелі.
Рядок 112:
У жовтні 1914 року був відправлений на Західний фронт і 29 жовтня брав участь в [[Битва на Ізері|битві на Ізері]], а з 30 жовтня по 24 листопада&nbsp;— [[Іпрська битва (1914)|під Іпром]].
 
1 листопада 1914 Гітлеру присвоєнонадано звання [[єфрейтор]]а. 9 листопада він переведений зв'язковим у штаб полку. З 25 листопада по 13 грудня він брав участь у [[Іпрська битва (1914)|позиційній війні у Фландрії]]. 2 грудня 1914 нагороджений [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізним хрестом]] другого ступеня. З 14 по 24 грудня брав участь у битві у Французькій Фландрії. З 25 грудня 1914 по 9 березня 1915 року&nbsp;— позиційні бої у Французькій Фландрії.
 
У 1915 році брав участь у [[Битва при Нев-Шапель|битві під Нав-Шапелем]], [[Битва при Ла-Бассе|під Ла-Бассе]] і [[Аррас]]ом. У 1916 році брав участь у розвідувальних і демонстраційних боях 6-ї армії у зв'язку з [[Битва на Соммі|битвою на Соммі]], а також в [[Битва при Фромеллес|битві під Фромелем]] і безпосередньо в битві на Соммі. У квітні 1916 року знайомиться з [[Жан Лоре|Шарлотт Лобжуа]]. Поранений у ліве стегно осколком гранати під Ле Баргюр в першій битві на Соммі. Потрапив у лазарет Червоного Хреста в [[Бееліц]]і. По виході з госпіталю (березень 1917 року) повернувся в полк у 2-у роту 1-го резервного батальйону.
Рядок 119:
У 1917 році&nbsp;— [[Битва біля Арраса (1917)|весняна битва під Аррасом]]. Брав участь у боях в [[Артуа]], Фландрії, у Верхньому [[Ельзас]]і. 17 вересня 1917 нагороджений [[Орден «За бойові заслуги» (Баварія)|Хрестом з мечами за бойові заслуги]] III ступеня.
 
У 1918 році брав участь у [[Весняний наступ (1918)|великій битві у Франції]], в боях під [[Евре]] і [[Мондідьє (Сомма)|Мондідьє]]. 9 травня 1918 нагороджений полковим дипломом за видатну хоробрість під Фонтані. 18 травня отримує знак відмінності поранених (чорний). 27 травня&nbsp;— 13 червня&nbsp;— бої під [[Суассон]]ом і [[Реймс]]ом. 14 червня&nbsp;— 14 липня&nbsp;— позиційні бої між [[Уаза (департамент)|Уазою]], [[Марн]]ом і [[Ена (департамент)|Еною]]. 15–17 липня&nbsp;— участь в наступальних боях [[Битва на Марні (1918)|на Марні]] та в [[Шампань|Шампані]]. 18-29 липня&nbsp;— участь в оборонних боях на [[Суассон]]і, [[Реймс]]і й Марні. Нагороджений Залізним хрестом першого ступеня, за доставкудоставлення на артилерійські позиції донесення в особливо важких умовах, чим врятував німецьку піхоту від обстрілу власною артилерією.
 
21–23 серпня&nbsp;— участь у битві під Мон-Бапом.
Рядок 125:
25 серпня 1918 Гітлер отримав нагороду за службу III ступеня. За численними свідченнями, він був обачним, дуже сміливим і чудовим солдатом.
 
15 жовтня 1918&nbsp;— отруєння газом під Ла Монтень у результатівнаслідок вибуху хімічного снарядуснаряда поряд з ним. Ураження очей. Тимчасова втрата зору. Лікування в баварському польовому лазареті в Уденарді, потім у прусському тиловому лазареті в [[Пазевальк]]у. Перебуваючи на лікуванні в госпіталі, дізнався про капітуляцію Німеччини і повалення [[кайзер]]а, що стало для нього великим потрясінням.
 
== Формування світогляду ==
Основні засади своєї ідеології Гітлер описав в автобіографічній книзі «[[Моя боротьба]]» ({{lang-de|«Mein Kampf»}}).<ref name="Адольф Гитлер. Моя борьба. 1926"/> В її основі лежали ідеї [[великодержавний шовінізм|шовінізму]], [[соціалізм]]у та [[антисемітизм]]у, увібрані ним від низки австрійських ідеологів: [[Георг фон Шенерер|Ґеорга фон Шенерера]], [[Карл Люгер|Карла Люґера]], {{не перекладено|Ріхард Вагнер (австрійський політик)|Ріхарда Ваґнера|de|Richard Robert Wagner}}. Перший з них був ідеологом [[пангерманізм]]у, який прагнув возз'єднання Німеччини з Австрією. На його погляди впливали [[католицька церква]] та [[євреї]]. На думку фон Шенерера, «порочність» останніх полягає у їх крові, а тому євреїв просто треба винищувати як [[Інфекція|заразу]].
{{text| Незважаючи наПопри відступ Гітлера як від загальновизнаних, так і від однозначно спірних вчень і поглядів, можна скласти цілий каталог його духовних попередників, починаючи від часів стоїків. Таким чином, можна назвати тільки найважливіші імена діячів XIX століття, що вплинули на його погляди (за винятком релігії та церкви, техніки і воєнної економіки) і були джерелом його поглядів і (частково) формулювань: Томас Роберт Мальтус (1766–1834), [[Карл фон Клаузевіц]] (1780–1831), Артур Шопенгауер (1788–1860), Чарлз Дарвін (1809–1882), Грегор Мендель (1822–1884), Роберт Хамерлінг (1830–1889), котрому він до того ж доводився родичем, Альфред Пльотц (1860–1940), Вільгельм Бьольше (1861–1939), Хьюстон Стюарт Чемберлен (1855–1927), Ернст Геккель (1834–1919), Гюстав ле Бон (1841–1931), Зігмунд Фрейд (1856–1939), Рудольф Челлен (1864–1922), Вільям Магдугалл (1871–1938), Свен Гедін (1865–1952), Фрітьоф Нансен (1861–1930), Ганс Хербігер (1860–1931) і Александр фон Мюллер (1882–1964).<br />
Одначе спроба однозначно звести світогляд Гітлера до якогось-то певного вчення чи до особистості певного мислителя, дослідника чи письменника, проголосити його чиїмсь-то учнем неминуче призвела би до викривлення реальних фактів. «Феномен Гітлера неможливо пояснити його соціальним походженнями, школою, оточенням у ранні роки і тим паче тим фактом, що він походив із певного народу. У кращому випадку це дозволяє пояснити лише окремі подробиці. Загальна проблема особистості Гітлера цим не охоплюється. Гітлер, якщо розглядати його загалом, не був ні «дрібним буржуа», ні «католиком», ні «німцем». Найсуттєвіше в ньому ... визначалося певними задатками, певними життєвими взаємозв'язками, визначеними рішеннями за і проти, окремими випадковостями, завдяки яким став можливий його унікальний злет. Тільки з усього цього навколишнього, що зійшлосясязійшлося воєдино в одній людині, можна спробувати зрозуміти Гітлера» <ref>[[Вернер Мазер|Werner Maser]]. Adolf Hitler: Legende – Mythos – Wirklichkeit. (Naumann & Göbel, Köln 1971) Bechtle, 18. Auflage, München/Esslingen 2001, ISBN 3-7628-0521-0</ref>.}}
 
== Партійна діяльність ==
Рядок 146:
[[Файл:FrMeinKampf20050214.jpg|160пкс|праворуч|міні|«[[Майн кампф]]», видання 1934 року]]
 
Початок [[1923]] року відзначився у Німеччині загостренням кризи у багатьох сферах суспільства. На тлі загальної [[апатія (філософія)|апатії]] та відчаю після поразки у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], безконтрольної [[інфляція|інфляції]] та кризи ув економіці, країною прокотилася хвиля [[страйк]]ів та [[демонстрація|демонстрацій]]. Восени 1923 року нове погіршення ситуації було викликано [[Франція|французькою]] [[окупація|окупацією]] [[Рурський регіон|Руру]]. У цих умовах [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістична партія]] на чолі з Адольфом Гітлером вступила в союз з правими консерваторами-сепаратистами, що перебували при владі в [[Баварія|Баварії]], і почала спільно готувати виступ проти соціал-демократичного уряду в [[Берлін]]і. Гітлера надихав приклад походу [[Беніто Муссоліні|Муссоліні]] на [[Рим]], і він сподівався повторити це в Німеччині, організувавши похід на столицю. Проте стратегічні цілі учасників заколоту значно відрізнялися: консерватори-сепаратисти прагнули реставрувати дореволюційну баварську монархію [[Віттельсбахи|Віттельсбахів]], а нацисти&nbsp;— створити сильну державу на чолі з [[диктатор]]ом Гітлером. Лідер баварських [[Правиця|правих]] Ґустав фон Кар був проголошений комісаром землі з диктаторськими повноваженнями і ввів у Баварії [[надзвичайний стан]]. Він також відмовився виконувати накази з Берліна і зокрема&nbsp;— розпустити нацистські загони і закрити газету [[Völkischer Beobachter]]. Проте, зіткнувшись з твердою позицією берлінського Генерального штабу, лідери Баварії завагалися і заявили Гітлеру, що не мають наміру поки що відкрито виступати проти Берліна. Гітлер натомість вирішив сам взяти ініціативу у свої руки і почати заколот.
 
8 листопада [[1923]] року в приміщенні пивного бару «Бюргербройкеллер» (Bürgerbräukeller), де зібралася велика група видатних баварців, серед них лідер правих [[Ґустав фон Кар]], командувач збройними силами Баварії генерал Отто фон Лоссов, начальник баварської поліції Ганс фон Шайссер та інші. Протягом 30 хвилин фон Кар читав підготовлену промову для близько 1000 присутніх в залі, коли раптом Гітлер вийшов на сцену, став на стіл і, щоб заглушити галас у залі, вистрелив з [[пістолет]]а у стелю. Гітлер заявив, що почалася революція, баварський уряд повалено і він збирається сформувати тимчасовий уряд Райху. Він також запросив фон Кара та інших представників баварського уряду почати з ним консультації у сусідній кімнаті, на що ті неохоче погодилися. Близько 500 [[СА|штурмовиків]] оточили приміщення і встановили зовні важкі [[кулемет]]и. Тим часом, [[Герман Герінг|Германн Ґерінґ]] та колишній учасник Першої світової війни і союзник Гітлера [[Еріх Людендорф]] намагалися заспокоїти натовп і закликали усіх до спокою.
Рядок 152:
Розмахуючи пістолетом у сусідній кімнаті, Гітлер заборонив залишати приміщення без його дозволу і оголосив про формування нового уряду на чолі з собою. Людендорф, фон Кар та деякі інші баварці під тиском погодилися бути членами тимчасового уряду. Попри це, згодом фон Кару, фон Зайссеру і Лоссову вдалося втекти з приміщення бару і оприлюднити заяву, в якій вони відмежовувалися від Гітлера та засуджували путч. Тим часом прихильникам нацистів, зокрема [[Ернст Рем|Ернсту Рему]], на чолі з групою бойовиків вдалося захопити баварське військове міністерство. За наказом Гітлера були арештовані як [[заручник]]и члени міської ради Мюнхена. Путчистам, однак, не вдалося захопити об'єкти стратегічного значення, у тому числі [[телеграф]] та телефонну станцію, звідки представники влади повідомили Берлін про [[заколот]] у Мюнхені.
 
Наступного ранку представники баварського уряду викликали до Мюнхена війська з навколишніх міст і почали придушення путчу. Гітлер і Людендорф вирішили очолити демонстрацію на підтримку заколотників і Рема і почали марш містом. Гітлер і Людендорф вважали, що їхня акція буде користуватися підтримкою більшості солдатів, а Людендорф, зокрема, вважав, що армія не відкриє по ньому вогонь, а перейде на їхній бік, оскільки він ще досі зберігав статус полководця-героя минулої війни. Хода почалася опівдні. У ній брали участь крім Гітлера і Людендорфа також Ґерінґ, [[Макс Ервін]] та інші члени нацистської партії. Спочатку путчистам вдалося підкорити невелику групу поліцейськихполіціянтів, і хода продовжувалася за підтримки незначної частини населення. Однак скоро путчисти зіткнулися зі значно більшою кількістю поліції, які у відповідь на постріл з лав демонстрантів відкрили вогонь. Від куль поліції загинули 14 путчистів, також було вбито четверо поліцейськихполіціянтів. Гітлер вцілів, оскільки його повалили на землю, інші нацисти отримали поранення. На відміну від інших, Людендорф не був поранений і був одразу ж узятий під варту.
 
Наслідком путчу став судовий процес над заколотниками, який проходив у лютому-березні 1924 року. На лаві підсудних з усіх путчистів опинився лише Гітлер та декілька його поплічників.
Суд засудив Гітлера за державну зраду до 5 років ув'язнення і штрафу розміром ву 200 золотих марок. Гітлер відбував покарання у в'язниці Ландсберг. Під час ув'язнення, за допомоги [[Рудольф Гесс|Рудольфа Гесса]], Гітлер написав свою працю «[[Моя боротьба]]»<ref name="Адольф Гитлер. Моя борьба. 1926"/>. Через 9 місяців, у грудні 1924 року, його випустили на волю.
 
=== Модернізація НСДАП ===
За час відсутності лідера партія розпалася. Гітлеру довелося практично починати все з нуля. Велику допомогу надав йому [[Ернст Рем]], який почав відновлення штурмових загонів ([[СА]]) . Проте вирішальну роль у відродженні НСДАП відіграв [[Грегор Штрассер|Ґреґор Штрассер]], лідер правоекстремістських рухів у Північній і Північно-Західній Німеччині. Привівши їх до лав НСДАП, він допоміг перетворити партію з регіональної (баварської) в загальнонаціональну політичну силу. У квітні 1925 року Гітлер відмовився від австрійського громадянства і до лютого 1932 року був без громадянства. У 1926 році був заснований [[гітлер'югенд]], засновано вище керівництво СА, почалося завоювання «червоного Берліна» [[Йозеф Геббельс|Ґеббельсом]]. Тим часом Гітлер шукав підтримку на загальнонімецькому рівні. Йому вдалося завоювати довіру частини генералітету, а також встановити контакти з промисловими магнатами.
 
== На чолі Райху ==
Рядок 167:
Після [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[Веймарська республіка|Німеччина]], яка втратила свій панівний статус у [[Європа|Європі]] та з могутньої [[Німецька імперія|імперії]] перетворилася на країну з [[республіка]]нською формою правління, переживала не найкращі часи: гостро стояла економічна та політична криза, які підкріплювалися загальнонаціональною апатією на фоні трагічного програшу у війні.
 
Така хитка ситуація в державі була ідеальною для приходу до влади Гітлера, оскільки останній зі своєю партією [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|НСДАП]] заявляв про спроможність швидко підняти розорену державу на новий рівень. На парламентських виборах [[1930|1930 року]] партія Гітлера вперше заявила про себе на загальнонаціональному рівні. Вже на наступних виборах до Райхстагу, які відбулися 1932 року, НСДАП набрала 14&nbsp;млн. голосів, що свідчить про колосальну підтримку ідей Гітлера на початку його політичної кар'єри.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-S38324, Tag von Potsdam, Adolf Hitler, Paul v. Hindenburg.jpg|230px|міні|праворуч|Адольф Гітлер та [[Пауль фон Гінденбург]], 21 березня 1933 року.]]
 
Рядок 178:
Значного впливу в тогочасній Німеччині набули молодіжні нацистські організації, прикладом якої можна вважати широко відомий [[Гітлер'югенд]] ({{lang-de|Hitlerjugend}}, букв.&nbsp;— «Молодь Гітлера»). Широкий вплив як всередині німецького суспільства, так і поза його межами, мали парамілітарні відгалуження гітлерівської НСДАП&nbsp;— [[Захисні загони|СС]] та [[Штурмові загони|СА]]. Під особистим наглядом Гітлера діяла таємна поліція ([[Гестапо]]) та служба розвідки ([[Абвер]]).
 
Ще однією важливою віхоюгілкою ув історії зовнішньополітичних відносин Гітлера є [[Пакт Молотова — Ріббентропа]], який безперечно зіграв вирішальну роль у розв'язанні [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Цей документ було підписано міністрами закордонних справ СРСР та Німецького Райху [[23 серпня]] [[1939]] року, і за ним Гітлер та [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]] фактично розділили сфери впливу в [[Східна Європа|Східній Європі]].
 
=== Зовнішньополітична діяльність ===
Рядок 185:
Як і у внутрішній політиці, Гітлер прагнув встановити повну гегемонію Німеччини на міжнародній арені. Його основною метою було змінити розташування сил у Європі, поставивши на коліна основних суперників та водночас країн-переможниць у Першій світовій війні: [[Франція|Францію]] та [[Велика Британія|Велику Британію]]. Спочатку в планах Гітлера була розправа над меншими та слабшими державами, що постали після [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризької мирної конференції]]: [[Чехословаччина|Чехословаччиною]] та [[Польська Республіка (1918—1939)|Польщею]], а потім вже перехід і до більшої здобичі. Частину земель, які увійшли до складу цих держав, населяли переважно німці, а тому фюрер вважав своїм особистим обов'язком долучити їх до складу Німецького Райху. Не могла не хвилювати його і [[Рейнська демілітаризована зона]], яка з 1919 року була відірвана від Німеччини та, попри свій демілітаризований статус, неодноразово потрапляла в зону інтересів Франції (кульмінацією цього протистояння став [[Рурський конфлікт]] 1925 року, коли французько-бельгійський контингент намагався окупувати нейтральну зону).
 
Особливе місце у планах Гітлера посідав сталінський [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]], відносини з яким він вибудовував послідовно та, на перший погляд, досить зважено. Але, усвідомлюючи можливість існування в Європі лише одного тоталітарного диктатора, фюрер готовий був за першої ж вдалої нагоди знищити найбільшу комуністичну державу світу та особисто [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]], вважаючи комунізм разом з євреями головним ворогом німецького світу. Як згодом покаже час, аналогічної думки притримувавсядотримувався й останній, радо хапаючись за нагоду розширити свою зону впливу на Захід у 1945 році.
 
Гітлер відіграв провідну роль у формуванні так званого [[Антикомінтернівський пакт|Антикомінтернівського пакту]], який було укладено між Німеччиною та [[Японія|Японією]] у листопаді 1936 року. 1937 року до нього долучилася фашистська Італія, якою з 1922 року керував Беніто Муссоліні. Так сформувалася [[Країни Осі|вісь Берлін-Рим-Токіо]]. Пізніше саме на ці три країни буде покладено провину за розв'язання Другої світової.
Рядок 220:
14 липня 1944 року британські спецслужби збиралися провести Операцію «Фокслі». За планом, кращі британські снайпери повинні були застрелити Гітлера під час відвідин ним гірської резиденції Бергхоф в Баварських Альпах. План не був остаточно затверджений, і його здійснення не відбулося з цієї причини.
 
20 липня 1944 року проти Гітлера було організовано [[Операція «Валькірія»|змову]], метою якої було фізичне усунення фюрера й укладення миру з наступаючиминаступальними союзними військами. При вибуху бомби загинули 4 людини, Гітлер залишився живий. Після замаху він був не в змозі стояти цілий день на ногах, оскільки з них було вилучено понад 100 уламків. Крім цього, у нього був вивих правої руки, волосся на потилиці опалене та пошкоджені барабанні перетинки. На праве вухо тимчасово оглух.
 
== Друга світова війна ==
Рядок 267:
Згідно з першою, заснованою на свідченнях особистого [[камердинер]]а Гітлера, фюрер і Браун вистрелили одне в одного о 15:30. Коли Лінґе та Борман увійшли до кімнати, Гітлер сидів, похилившись на софі, а з його скроні текла кров. [[Револьвер]] лежав поряд на столі. Мертва Ева була в іншому кутку софи. Свій револьвер вона впустила на підлогу.
 
Інша версія (прийнята більшістю істориків) наголошує, що Гітлер і Ева Браун отруїлися ціаністимціанистим калієм. Перш ніж померти, Гітлер отруїв двох своїх собак.
 
За наказом Бормана тіла були загорнуті у ковдри, винесені у сад, политі бензином та спалені. Тіла горіли погано, і тому все ж таки напівспалені трупи [[СС|есесівцям]] довелося закопати.
Рядок 283:
Друга світова війна стала найбільшим збройним конфліктом в історії людства, оскільки жодна війна до цього часу не велася з таким розмахом та жорстокістю. Як показали численні документи, фото та відеоматеріали, підкріплені словами сотень тисяч живих очевидців тих подій, Гітлер є особистим ініціатором та головним воєнним і політичним злочинцем цього періоду. Окрім самого факту розв'язання війни з особистої ініціативи фюрера, він також віддавав чимало надзвичайно жорстоких наказів, які призвели до величезних втрат навіть серед мирного населення Німеччини{{джерело}}. Всього ж цей глобальний конфлікт забрав життя понад 60&nbsp;млн осіб, а ще 90&nbsp;млн стали інвалідами{{джерело}}.
 
Особливо трагічною сторінкою в історії всього людства є [[Голокост]]&nbsp;— масове та цілеспрямоване винищення [[євреї]]в у всіх [[Країни Осі|країнах-союзниках]] [[Третій Рейх|ТрeтьогоТретього Райху]] та на окупованих ним територіях в період з 1933 по 1945 роки. Під час правління Гітлера реалізовувалaсяреалізовувалася [[нацистська расова політика]].
 
Тим паче, жодним чином Гітлер та його вірнопіддані не вбачали існування ніяких незалежних державних утворень на окупованих територіях, а передбачали створення лише маріонеткових держав та провінцій, що повністю б підпорядковувалися [[Берлін]]у.
 
Незважаючи наПопри те, що вчинити суд над Гітлером не вдалося через його смерть, [[Нюрнберзький процес|Нюрнберзький трибунал]] визнав саме його головним винуватцем у вчинені воєнних злочинів, вбивстві мирного населення та розв'язанні Другої світової війни.
 
== Адольф Гітлер і Україна ==
Коли в [[Українська СРР|Українській СРР]], на Кубані та у [[Автономна Радянська Соціалістична Республіка Німців Поволжя|Автономній республіці німців Поволжя]] лютував [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомор]], [[Євангелічна церква Німеччини|Євангелічні церкви]] у Німеччині отримали близько 100&nbsp;000 листів про допомогу від німців, що жили в СРСР. Голова уряду Німеччини А.&nbsp;Гітлер наказав надавати державну підтримку громадським організаціям, що збирали гроші для надання допомоги співвітчизникам, і особисто пожертвував 1000 марок до фонду допомоги німцям, що голодували в Україні. Ця допомога потрапляла і до українців та поляків, що жили разом із німцями. Місцеві комуністи називали її «гітлерівською» і, за наказом з Москви, примушували голодуючих відмовлятися від допомоги<ref>В.&nbsp;І.&nbsp;Сергійчук. Голодомор 1932—1933 років як найвідчутніший удар у складовій геноциду українства.— Голод в Україні у першій половині ХХXX століття: причини та наслідки (1921—1923, 1932—1933, 1946—1947): Матеріали Міжнародної наукової конференції. Київ, 20-21 листопада 2013&nbsp;р./Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.&nbsp;В.&nbsp;Птухи НАН України; Інститут історії України НАН України; Київський національний університет імені Тараса Шевченка; Національний університет «Києво-Могилянська академія».&nbsp;— К., 2013.&nbsp;— 364 с.</ref>.
 
Під час зустрічі напередодні Другої світової війни (11 серпня 1939 року) із Верховним комісаром Ліги Націй у [[Гданськ|ДанціґуДанциґу]] Карлом Буркхардтом А.&nbsp;Гітлер сказав йому про мету війни:
{{text|Все, що я роблю, спрямоване супроти Росії; якщо Захід занадто дурний і занадто сліпий, щоб зрозуміти це, я буду змушений порозумітися з росіянами, розбити Захід, а потім, після його поразки, усіма зібраними силами виступити проти Радянського Союзу. Мені потрібна [[Україна]], щоб ніхто знову, як під час останньої війни не голодував у нас.<ref>Klaus Hildebrand. Vom Reich zum Weltreich: Hitler, NSDAP und koloniale Frage 1919-1945.— München: Wilhelm Fink Verlag, 1969.— S. 615—616.</ref>
{{oq|de| «Alles, was ich unternehme, ist gegen Rußland gerichtet; wenn der Westen zu dumm und zu blind ist, um dies zu begreifen, werde ich gezwungen sein, mich mit den Russen zu verständigen, den Westen zu schlagen und dann nach seiner Niederlage mich mit meinen versammelten Kräften gegen die Sowjetunion wenden. Ich brauche die Ukraine, damit man uns nicht wieder wie im letzten Krieg aushungert» }}
Рядок 299:
А.&nbsp;Гітлер цінував українця [[Глущенко Микола Петрович|Миколу Глущенка]] як видатного художника і 1940 року подарував йому альбом з репродукціями своїх акварелей<ref>[http://www.ar25.org/article/mykola-glushchenko-agentura-kremlya-vid-lenina-do-putina.html Володимир Федько. Микола Глущенко: агентура Кремля від Леніна до Путіна.— Народний оглядач, 16.04.2016, 18:42]</ref>.
 
Гітлер недолюблював усі інші мови, окрім німецької і хоча сам він таки опанував самостійно англійську та французьку мови, але висловлювався щодо них зверхньо; що ж до українською мови, то відома його лють з приводу виступу у Віденському парламенті представника русинів українською мовою.<ref>Артур Фредекінд. [https://web.archive.org/web/20171014162559/https://www.depo.ua/ukr/svit/chomu-kumir-nimetskih-neonatsistiv---putin-a-ne-gitler-13012016200000 Чому німецькі неонацисти читають не Mein Kampf, а Дугіна]&nbsp;— Depo.світ, 13 січня 2016</ref>
 
== Особисте життя ==
[[Файл:Bundesarchiv B 145 Bild-F051673-0059, Adolf Hitler und Eva Braun auf dem Berghof.jpg|міні|праворуч|230пкс|Гітлер та [[Єва Браун]], 1942]]
 
Особисте життя Гітлера маловідоме. ДостовірноПевно можна сказати лише те, що його єдиною офійноюофіційною дружиною була [[Єва Браун|Ева Браун]], з якою він побрався перед самою смертю 29 квітня 1945 року. Дітей від неї Гітлер не мав. З близьких родичів Гітлера відомо про його єдинокровного брата Алоїза, сином якого був [[Гайнц Гітлер]], німецький військовик.
 
== Переконання і звички ==
Рядок 319:
* [[Військовий хрест «За заслуги» (Баварія)|Військовий хрест «За заслуги» 3-го класу (Баварія)]] (17 серпня 1917&nbsp;р.)
* Полковий диплом за хоробрість (9 травня 1918&nbsp;р.)
* Чорний нагрудний знак «<nowiki/>[[За поранення (нагрудний знак)|За поранненняпоранення]]<nowiki/>» (16 травня 1918&nbsp;р.)
* [[Залізний Хрест (Німеччина)|Залізний Хрест]] 1-го класу (4 серпня 1918&nbsp;р.)
* Баварський службовий знак 3-го класу (25 серпня 1918&nbsp;р.)
Рядок 337:
* [[Почесний кут старих бійців]]
 
* [[Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»|Медаль «У память 13 березня 1938 року»]]
* [[Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»|Медаль «У память 1 жовтня 1938 року»]] з пряжкою із зображенням [[Празький град|Празького замку]]
* [[Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»|Медаль «У память 22 березня 1939 року»]]
* [[Орден Слона]] ([[Данія]])
 
Рядок 348:
=== Адольф Гітлер в нумізматиці ===
 
[[Файл:Аверс. 100 р.м. 1933 Адольф Гітлер.Аргентина. 1957 (до 20 р. приходу нацистів до влади).jpg|ліворуч|thumb|Аверс. 100&nbsp;р.м. 1933 Адольф Гітлер. Аргентина. 1957 (до 20 р приходу нацистів до влади)]]
[[Файл:Реверс. 100 р.м. 1933 Аргентина. 1957 (до 20 р приходу нацистів до влади).jpg|thumb|Реверс. 100&nbsp;р.м. 1933 Аргентина. 1957 (до 20 р приходу нацистів до влади) Золото 333 проби]]
[[Файл:АДОЛЬФ ГІТЛЕР. Один вождь - однієї Німеччини. 13.03.1933.jpg|thumb|АДОЛЬФ ГІТЛЕР. Один вождь&nbsp;— однієї Німеччини. 13.03.1933]][[Файл:АДОЛЬФ ГІТЛЕР у військовому одязі.Райхфюрер 1934-1945.jpg|міні|ліворуч|thumb|АДОЛЬФ ГІТЛЕР. Вождь Імперії 1934—1945]]
[[Файл:АДОЛЬФ ГІТЛЕР в партійній формі.jpg|thumb|АДОЛЬФ ГІТЛЕР. Велика Німецька імперія 1933.]][[Файл:АДОЛЬФ ГІТЛЕР. Ти ніщо, народ- усе. 01.jpg|міні|ліворуч|thumb|АДОЛЬФ ГІТЛЕР. Ти ніщо, народ-&nbsp;— усе.]]
1957 року в Аргентині для прихильників був зроблений приватний випуск монет з золота 333 проби номіналом ву 20 і 100&nbsp;р.м. Такі монети планувалися до десятої річниці приходу А.Гітлера до влади, але у зв'язку з невдачами на східному фронті, випущені не були. Зліва від року (1933&nbsp;— рік приходу нацистів до влади), повинен був бути напис&nbsp;— PROBE помилково написано&nbsp;— PRODE. На початку 2000 невідомий замовник оплатив випуск аналогічних монет номіналом 100&nbsp;р.м., але магнітних, посрібненихпосріблених, напис&nbsp;— PROBE.
 
Пам'ятні медалі (жетони) (бл.33&nbsp;мм в діаметрі) в бронзі присвячені Адольфу Гітлеру, з гаслами його доби на звороті та імперським орлом, випущені на рубежі тисячоліть. Замовник невідомий, країна випуску&nbsp;— теж.
Рядок 359:
* Художніх: Образ Гітлера відображається в численних художніх фільмах. У деяких з них він грає ключову роль, зокрема: «Гітлер: Останні десять днів», «<nowiki/>[[Бункер (фільм)|Бункер]]<nowiki/>», «Гітлер: Сходження диявола», «Моя боротьба» та інші.
* Документальних: «Гітлер і Сталін: Тирани-близнюки» (англ. Time watch. Hitler and Stalin: Twin Tyrants)&nbsp;— документальний фільм, знятий у 1999 році.
«Шкала часу. Становлення Адольфа Гітлера» (англ. Timewatch: The Making of Adolf Hitler)&nbsp;— документальний фільм, знятий ВВС ву 2002 році<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=_2UZNOM_xK0 Timewatch: The Making of Adolf Hitler]</ref>.
 
== Цікаві факти ==
* Гітлер диктував свої виступи «на одному диханні», безпосередньо друкарці. За свідченням очевидців, він відтягував диктовкудиктування до останньої хвилини; перед диктуванням довго ходив взад-вперед. Потім Гітлер починав «диктувати» зі спалахами гніву, жестикуляцією і&nbsp;т.&nbsp;дтощо. Дві секретарки ледве встигали записувати. Пізніше кілька годин працював, виправляючи надрукований текст.
 
* Остання прижиттєва кінозйомка Гітлера була зроблена 20 квітня 1945 року в саду Райхсканцелярії. На ній Гітлер нагороджує членів [[гітлер'югенд]]у за підбиті радянські танки. Остання відома прижиттєва фотографія зроблена вдень 28 квітня або 29 квітня 1945 року. На ній Гітлер у супроводі невідомого офіцера знятий розглядає вхід в бункер, пошкоджений вибухом снаряду.
Рядок 415:
|Родовід =
}}
* [http://www.youtube.com/view_play_list?p=FEA90C45E4B85026 Відео-біографіяВідеобіографія Гітлера.] {{ref-de}} (з субтитрами)
* [http://www.youtube.com/watch?v=ZAxEv_L1-fQ&feature=related Промова А.Гітлера на з'їзді НСДАП]
* [http://www.esc.lviv.ua/borotba-adolfa-shiklgrubera-gitlera-yak-vplinuv-spisom-doli-i-svyatij-graal-na-jogo-dolyu/ Адольф Гітлер: біографія.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Адольф_Гітлер