Панч Петро Йосипович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ну гаразд, тоді нехай буде так
Рядок 39:
[[Файл:Панч Петро.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Петро Панч. Художник [[Пархоменко Іван Кирилович|Іван Пархоменко]]]]
 
Справжнє прізвище письменника — Панченко. Та коли на сторінках періодичних видань почали з'являтися його перші нариси, оповідання, фейлетони, «житні етюди», підписані вони були «Максим Отава». Під матеріалами ж, що Петро Панченко після повернення з фронтів Першої світової подавав до газети свого рідного містечка Валки («Незаможник»), що на Харківщині, він підписався «П. Пан». Та редактор [[Шевченко Іван Дем'янович]] уникнув такого сміливого та дещо негативно забарвленого на той час прізвища й своєю рукою додав одну літеру{{fact}}. Петро Панченко став Панчем.
 
До Харкова Петро Йосипович приїхав уже з багажем — із ледь набубнявілими та уже втіленими творчими задумами. Одна за одною виходять його книжки «Там, де верби над ставом», «Гнізда старі» (1923), «Поза життям» (1924), «Солом'яний дим» (1925), «Мишачі нори» (1926), збірка повістей «Голубі ешелони» (1928) тощо.