Йосіда Сьоїн: відмінності між версіями

З [[1838]] року 9-річний Сьоїн почав читати щорічні лекції з військової теорії у ханській школі [[Мейрікан]], а у [[1840]] році, у віці 11 років, проводив читання «Збірника військових повчань»<ref>Японською: 武教全書, ''Букьо-дзенсьо''. Дидактичний твір, складений у [[1656]] році стратегом і конфуціанцем [[Ямаґа Соко|Ямаґою Соко]], засновником школи теорії війни Ямаґа.</ref> для володаря Тьосю-хану, [[Морі Такатіка|Морі Такатіки]]. У [[1842]] році дядько Сьоїна, Тамакі но Бунсін, заснував у селі Мацумото приватну [[Сьока сондзюку|Сільську школу Сьока]], яка стала місцем вивчення конфуціанства і теорії військовоївійськового справимистецтва. У ній навчався сам юнак, а також його послідовники. Через два роки шкільної підготовки 15-річний Сьоїн знову виступав з лекціями перед володарем хану і був удостоєний нагороди за блискучі знання. У [[1845]] році він опанував основи воєнної [[школа Наґанума|школи Наґанума]], а у [[1848]] році став наставником ханської школи Мейрікан. Того ж року молодий науковець був призначений ханським військовим інспектором і розпочав реформу системи берегової оборони Тьосю-хану.▼

У [[1849]] році з дозволу ханської влади, Сьоїн здійснив короткотермінове стажування до [[Кюсю]], де познайомився із [[Міябе Тейдзо]], одним із теоретиків і членів [[Сонно дзьої|антиіноземного руху]] в Японії. Наступного року, у супроводі володаря [[Тьосю-ха]]ну, 20-літній вчений відправився до міста [[Едо|Едо]], де став одним з найкращих учнів [[Сакума Сьодзан|Сакуми Сьодзана]]. У [[1851]] році Сьоїн вирушив вивчати [[регіон Тохоку]], де познайомився із [[Аїдзава Сейсісай|Аїдзавою Сьосісаєм]] у [[Міто, Ібаракі|Міто]], оглянув школу Ніссінкан в [[Айдзу-Вакамацу, Фукусіма|Айдзу]] і копальні [[Північна Японія|Північної Японії]]. Однак він полишив Тьосю-хан з порушенням місцевого законодавства, не отримавши офіційного документу, тому після повернення додому у [[1856]] році його позбавили статусу самурая і річного доходу. Втім, завдяки приязні ханського володаря йому було видано особливий дозвіл на подорожі Японією на 10-річний термін.▼

У [[1853]] році, післяу прибуттязв'язку з прибуттям ескадри кораблів коммандора [[Метью Перрі]] до Японії, Сьоїн загорівся бажанням пройтививчати стажуваннявійськову справу закордоном, незважаючищоб нанабути те,іноземного щодосвіду і реформувати власний Тьосю-хан. Однак виїзд японців закордонза межі Японії був заборонений [[сьоґунат Едо|сьоґунатом]], а порушення заборони загрожувало смертною карою. ТогоНезважаючи єна це, того ж року молодий вчений вирушив разом зі своїм спільником до [[Наґасакі]], де намагався прокрастися до російського корабля [[Путятін Євфімій Васильович|Єфімія Путятіна]], але безуспішно. ТодіПісля цього Сьоїн відправився до Едо і по дорозі відвідав [[Кіото]], де зустрівся з інтелектуалами з різних провінцій.▼

У [[1854]] році ескадра Перрі вдруге прибула ескадрадо ПерріЯпонії для укладання [[Японсько-американський договір дружби|Японсько-американського договору дружби]] і 25-літній Сьоїн вдругезнову спробував пробратися на іноземне судно. Проте і цього разу спроба була невдалою, і він був змушений здатися урядовцям. Початково Сьоїна утримували у тюрмі міста Едо, у кварталі Темма, а потім відправили до Тьосю-хану і посадили у в'язниці Нома. У ній він упорядкував «Записи арештанта»<ref>Японською: 幽囚録, ''Юсьороку''.</ref>, у яких виклав мотиви своїх намагань потрапити закордон.▼

У [[1856]] році уряд Тьосю-хану визволив Сьоїна з в'язниці і передав під домашній арешт родові Суґіродичам. Йому дозволили відкрити власну школу і набирати учнів. Згодом ця школа об'єдналася із Сільськрю школа Сьока, що була заснована дядьком вченого, а сам Сьоїн став її директором. У ній він виховав цілу плеяду японських політичних діячів, які здійснили реставрацію Мейдзі: [[Кідо Такайосі]], [[Такасуґі Сінсаку]], [[Іто Хіробумі]], [[Ямаґата Арітомо|Ямаґату Арітомо]], [[Кусака Ґендзуй|Кусаку Ґендзуя]], [[Йосіда Тосімаро|Йосіду Томасіро]], [[Маебара Іссей|Маебару Іссея]] та інших.▼

У [[1858]] році, не дочекавшись дозволу [[Імператор Японії|Імператора]], сьоґунат уклав [[Японсько-американський договір про співробітництво і торгівлю]], що викликало гостру критику японських інтелектуалів, і Сьоїна зокрема. Останній сформував кровну спілку із 17 однодумцями з Тьосю-хану і задумав убити [[Манабе Акікацу]], високопосадовця, який відповідав за укладання договору. Сьоїн таємно звернувся по допомогу до ханської адміністрації, серед якої були сильні анти-сьоґунатівські настрої, але вона перелякалася радикалізму вченого і повторного ув'язнила його. Тоді для реалізації вбивства він спробував задіяти своїх однодумців зі спілки та учнів, але їх також арештували і кинули у тюрму.▼

У [[1859]] році сьоґунат розпочав репресії проти політичної опозиції, які отримали назву «[[Страти років Ансей]]», і наказав Тьосю-хану видати Сьоїна. Він прибув до Едо [[21 листопада]] [[1859]] року і після допиту був скараний на горло. Перед смертю, під час перебування у камері, Сьоїн встиг скласти «Записи незабутнього духу»<ref>Японською: 留魂録, ''Рюконроку''.</ref> для своїх послідовників і «Лист довічної розлуки» для рідні.▼