Відмінності між версіями «Колісники (Ніжинський район)»

нема опису редагування
м (Відкинуто редагування 46.211.39.44 (обговорення) до зробленого 37.73.167.214)
Мітка: Відкіт
 
[[Коворотний Сергій Володимирович]] (1977-2014), прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
 
== Вступ ==
Так багато приємного і рідного вміщено у цьому слові. І не випадково, адже це наша Батьківщина з неосяжними лісами, полями, річками та озерами. Кожен українець з гордістю в душі говорить, що він громадянин України. А той невеличкий куточок рідної землі, де він народився, виріс, змужнів, став справжньою людиною, назавжди вкарбовується в пам'ять його серця і зігріває душу все життя. Батьківська хата, від якої веде стежка у широкий світ, рідна вулиця, на якій знайомий кожен закуток, рідна школа — це те найдорожче, що становить маленьку батьківщину кожного з нас.
 
Для мене це мальовниче село Колісники, яке розташоване за 15 кілометрів від міста Ніжина.
 
Людина дуже дивна істота, яка живе, любить… Але найголовніша якість людини — це здатність пам'ятати серцем. Де б ми не були, завжди з нами подорожують «очі материнські та білява хата». Це те святе місце, з яким пов'язані найкращі спогади дитинства і юності. І в кожної людини окреме місце в серці відведене рідній школі. Адже саме тут ти дізнався, що світ навколо тебе такий великий, навчився читати і писати, саме звідси пролягла твоя стежка у самостійне життя. Коли згадую рідну школу, то якась невідома струна натягується в душі. Згадується перша вчителька, рідний клас, парта, друзі-однокласники. Але сьогодні мені хочеться поринути у давнину, і відновити в пам'яті історію виникнення школи. Отож, збираємо слово до слова і нанизуємо разок коштовних перлів-спогадів людських про історію виникнення і життя рідної Колісниківської школи, до якої ми теж безпосередньо причетні.
 
== Історія ==
"Здавна на території села жили умільці, які робили колеса. Назва відома з архівів під датою середини ХVII ст. Перші люди на території села з’явились більше ніж 400 років тому. Можна помітити два варіанти назви «Колесники» та «Колісники». Найперша назва села була Колесники, але пізніше стало відомо, що в селі жили люди, які робили колісниці, тому назва змінилась на Колісники. Від наших предків дійшли також різні географічні назви урочищ: «Глибока», «Свинюх», «Смолянка», «Хильківщина», «Приміровщина», «Калиновник», назви водоймищ: «Стрільцьове», «Біле озеро», «Довге озеро», назви районів села: «Козачий куток», «Коворотнівка», «Гончарівка», «Старий табір»."
 
Жителі Колісників були у складі другоїДругої ніжинськоїНіжинської сотні Ніжинського полку. Мешканці Колісників брали участь у [[Хмельниччина|Національно-визвольній війні 1648-1657 рр.]]
 
Історичні документи повідомляють, що Колісники в 1648 році, за наказом короля [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] [[Владислав IV|Владислава IV]] стали належати ніжинському войту Олександру Цурковському, а пізніше, після смерті Цурковського,1692 року, його зятеві Тарасу Петровичу Забілі, згідно універсалу Гетьмана Івана Мазепи: "... ''абѩсмо привернулі имъ во владѣние сѣлом Кукшино с пріселкомъ Колесниками и деревнѣй Мыльникі, которые прежде держалъ в своемъ владѣніи небожчикъ Алѣѯандр Цурковський."''
У 1964 році жителі Колісників радо вітали відкриття восьмирічної школи, яка і до цього часу не знає, що таке старість, адже вже важко полічити скільки змінилось у ній поколінь, скільки прийшло темних голів, а вийшло світлих. Навчалось, близько, 80-100 учнів. Але і вночі двері школи були відчинені для дорослих, які навчались у вечірній час.
 
Школа — це серце Колісників. Вона завжди пульсує життям. На подвір'ї відчуваєш себе у новому світі, долучаєшся до минувшини: чути шелест і запах лип, до навчання долучається дух пана Пампури…
 
=== XXI ст. ===
 
ШколаЗначну завждирль красивау ігромадському ошатна,житті наповненасела дитячимвідігравла сміхом, радо вітає всіх своїх випускниківшкола. НалежномуЗбереглися стануімена школидиректорів мита завдячуємопедагогів мудримякі їїпрацювали керманичам. Їх імена вартов пам'ятатишколі: Пінчук Петро Якович, Ставицький Петро Данилович, Кравченко Василь Дмитрович, Рабінович Борис Ізарович, Коворотна Валентина Олександрівна, адже вони долучились до шліфування нас як особистостей. У 2003 році відбулось злиття Григорівської та Колісниківської шкіл в одну дружню єдину родину. Стало ще веселіше і цікавішешколу.
 
На початку ХХІ століття школа кардинально змінила своє обличчя. Це сталось тому, що до її штурвалу стали молоді, сповнені енергії директори: Лозова Леся Вячеславівна, Ювко Оксана Миколаївна, Ярмак Людмила Олександрівна. Почали вливатись нові кадри з сучасними ідеями і технологіями. Школа взяла курс на формування нової особистості ХХІ століття. Людмила Олександрівна продовжує дивувати своїми неординарними ідеями, які не залишаються ідеями, а реалізуються на практиці. В цьому їй допомагають керівники місцевих агропідприємств «Дружба Нова », «Любава», «Отаман».
 
У 2011—2012 навчальний рік школа вступила у складі 34 учнів та учительського колективу з 8-ми фахівців. УчнівськийОстанніми роками учнівський колектив Колісниківської школи був маленький, проте дружній. Завжди гучно в школі проходятьпроходили святкові вечори. Майже все село об'єднуєєднувала школа у своїх стінах на Покровський ярмарок, Андріївські вечорниці, Новий рік, 8 Березня та інші свята. Учні завжди активно берутьбрали участь у районних олімпіадах, спортивних змаганнях, різних конкурсах.
 
А липова алея пильно спостерігає над усіма нашими діяннями.
 
== Інфраструктура ==
Анонімний користувач