|
З квітня [[2002]] по березень [[2005]] — [[Народні Депутати Верховної Ради України 4-го скликання|Народний депутат України 4-го скликання]], обраний по виборчому округу №9 ([[Автономна Республіка Крим]]). З [[15 травня]] [[2002]] по [[17 травня]] [[2005]] у фракції Соціал-демократичної, з [[15 червня]] [[2005]] по [[5 травня]] [[2006]] — у фракції Народної партії.
Народився 15 липня 1941 року.
У 1957 році, після закінчення середньої школи, працював бетонником, а потім електриком на підприємствах Харкова.
У 1960-64 роках навчався у Харківському юридичному інституті, де здобув вищу освіту за спеціальністю правознавство.
Трудова та громадська діяльність
Понад 30 років Валерій Євдокимов присвятив питанням утвердження справедливості, зміцнення законності та боротьби зі злочинністю, працюючи в органах прокуратури на слідчій і прокурорській роботі. Кілька років очолював юридичні підрозділи на підприємствах народного господарства.
У 1994 році був обраний до Верховної Ради України (Таїровський виборчий округ № 301 Одеської області) де обійняв посаду заступника голови Комітету з питань законності і правопорядку.
З 2002 року – народний депутат України від 9-ого виборчого округу (АР Крим).
На сьогоднішній день обіймає у Верховній Раді України посаду Секретаря Комітету з питань правової політики.
7 березня 1998 року Президент України своїм Указом призначив Валерія Євдокимова членом Вищої ради юстиції України.
31 березня 1998 року відбулось перше засідання Ради. На ньому Євдокимова одноголосно обрали першим головою цього нового конституційного органу, який відповідає за формування високопрофесійного суддівського корпусу в нашій державі.
25 травня 2001 року Валерій Євдокимов передав, відповідно до чинного законодавства, свої повноваження на цій посаді наступному голові ВРЮ. Обіймаючи високі державні посади, Валерій Євдокимов завжди знаходить час для активної громадської діяльності. Він є одним із ініціаторів створення і розбудови юридичних громадських організацій в Україні.
У 1989 році колеги обирають його Президентом Одеської асоціації юристів – першої громадської організації юристів в СРСР. У 1994 році його обирають першим заступником, а згодом Головою Спілки юристів України, яку він очолює з 1995 року по цей час.
У Спілці юристів України він разом з відповідними комісіями бере участь у розробці законопроектів, здійснює їх громадську експертизу та вивчає ефективність дій правових актів. Зокрема, плідно працював над підготовкою проекту Конституції України, Законів України “Про об’єднання громадян”, “Про інтелектуальну власність”, розробляв проекти документів з економічних проблем, судово-правової реформи та боротьби із злочинністю.
Схвальну оцінку одержали розроблені за участю Валерія Євдокимова проекти Законів та Декретів Уряду: “Про захист іноземних інвестицій”, “Про заклад”, “Про гарантії”, “Про державну підтримку підприємства в Україні”, “Про регулювання лобізму”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, концепції розвитку юридичної науки і освіти та адміністративної реформи. Завдяки активній позиції Спілки Верховна Рада України призупинила з 1 липня 1995 р. дію Закону України “Про запобіжне затримання особи”. Наполегливі і послідовні дії Валерія Євдокимова при вирішенні цієї важливої проблеми захисту прав людини одержали високу оцінку української та світової громадськості.
16 травня 2001 року на V з’їзді Спілки юристів України Валерія Євдокимова одноголосно втретє обрано головою цього громадського об’єднання. З 2001 року його обрано Віце-Президентом Міжнародної Спілки юристів (у минулому – Спілка юристів СРСР).
У вересні 1997 року представницька делегація Спілки на чолі з Валерієм Євдокимовим взяла участь у роботі ХVІІІ конференції Всесвітньої асоціації юристів (м. Доха, Катар). Це визначна подія не тільки для Спілки, а й для всіх юристів України, оскільки з часу заснування цієї організації, українські юристи були представлені вперше.
Через рік, 20 жовтня 1998 року, Рада Директорів Всесвітньої асоціації юристів одноголосно обрала Валерія Євдокимова Президентом ВАЮ у країнах СНГ. У жовтні 1999 року на ХІХ конференції ВАЮ (Будапешт – Відень) Валерія Євдокимова обрано другим віце-президентом ВАЮ. Вперше з часу утворення цієї найвпливовішої міжнародної організації (1963 р.) до складу керівного органу увійшов представник України. У 2001 році на ХХ конференції ВАЮ (м. Дублін, Ірландія) Валерія Євдокимова обрано першим віце-президентом ВАЮ.
24 серпня 2003 року Валерія Євдокимова було обрано представником юристів 140 країн світу – Президентом Всесвітньої Асоціації юристів.
Крім цього Валерій Євдокимов упродовж багатьох років активно працював у Координаційному комітеті по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією при Президенті України та з 1997-99 року працював в Координаційній Раді з питань судово-правової реформи при Президенті України. У 1996-98 роках він обирався віце-президентом Українського Союзу промисловців та підприємців.
З 1997 року очолює Міжнародний благодійний фонд юристів України.
У вересні 1998 року на ІV Зборах Світового Конгресу українських юристів (СКУЮ) у м. Львові його обрано президентом цієї міжнародної громадської організації. У жовтні 2002 року VI збори СКУЮ обрали його своїм президентом втретє.
З 2004 року він очолює Всеукраїнську юридичну раду.
Валерій Євдокимов є Великим Магістром Міжнародного лицарського ордену Справедливості.
Валерій Євдокимов – активний учасник міжнародних та вітчизняних конференцій і семінарів по проблемним питанням державотворення та законодавства. За останні два роки більше 20 раз він виступав на вищезазначених заходах з доповідями, зокрема, з питань оподаткування, земельної реформи, регулювання діяльності митних органів і банків, інвестиційної діяльності, боротьби з організованою злочинністю та корупцією, захисту прав людини, тощо.
Наукова та педагогічна діяльність Валерій Євдокимов – академік Академії економічних наук України (з 1999), має вчену ступінь кандидата юридичних наук (1997).
З 1998 року є професором юридичного факультету Академії державної податкової служби України. Він є автором багатьох наукових робіт і статей.
Почесні звання, відзнаки та нагороди
У 1996 році Валерію Євдокимову йому присвоєно почесне звання “Заслужений юрист України”, у 1998 році нагороджено відзнакою Президента України – орденом “За заслуги” ІІІ ступеня та орденом Князя Володимира Української Православної Церкви, у 2003 році – відзнакою Президента України – орденом „За заслуги” ІІ ступеня, а у 2004 році – орденом за заслуги І ступеня. У 1999 році Українська Православна Церква нагородила його орденом Преподобних Антонія і Феодосія Печерських, а у 2000 році – ювілейним Орденом “Різдво Христове” І ступеня. Має Орден „Різдво Христове” Московського патріархату. Також нагороджено Вищим орденом православної церкви „Андрія Первозванного” І ступеня. Нагороджений орденом Станіслава І ступеня, орденом Святої Королеви Анни (2003 р.). Нагороджений Українським фондом науково-економічного та юридичного співробітництва Хрестом Пошани „Князь Святослав” (2002 р.). Нагороджений Всесвітньою асоціацією юристів Вищим орденом юстиції (2003 р.), відзнакою Міжнародного лицарського ордену Справедливості – орденом Справедливості І ступеня (2003 р.). У 1997-98 роках він був лауреатом загальнонаціональної програми “Людина року” в номінації “Юрист року”. Він “Почесний працівник Державної податкової служби України” (1999) та “Почесний працівник прокуратури України” (2000).
Крім цього його нагороджено: Почесною відзнакою лауреата Всеукраїнського конкурсу на краще професійне досягнення “Юрист року” (1999); відзнакою Міністерства юстиції України “За заслуги” (2000); Почесною відзнакою Верховного Суду України „За вірність закону” (2003); відзнакою Вищої ради юстиції України (2001 р.); нагрудним знаком Державної податкової адміністрації України „За відзнаку в службі” (2002); знаком “ Почесний працівник ДПА України” (1999 р.); почесною відзанакою ДПА України (2003 р.); відзнакою Головного управління Державної служби України “За сумлінну працю” (2000); відзнакою Міністерства внутрішніх справ України “За розвиток науки, техніки та освіти” ІІ ступеня (2000); Почесною відзнакою Вищого арбітражного суду України І ступеня (2001); медаллю МВС України “За сприяння органам МВС України” (2001); Нагрудним знаком МВС України І ступеня (2002); відзнакою МВС України „Закон і честь” (2003); присвоєно Почесне звання “Народний посол України” (2001); відзнакою Спілки адвокатів України – медаллю “За заслуги у розвитку адвокатури” (2000); відзнакою Міжнародної кадрової академії „За ефективне управління” (2002 р.); дипломом та пам’ятною медаллю “Лідери ХХІ століття” номінанта видання “Україна на межі тисячоліть. 500 впливових особистостей” (2000); дипломом та пам’ятною медаллю номінанта видання “Золота книга ділової еліти України” (2000).
Постоянный адрес этой страницы - http:/narodna.org.ua/news/2005/07/28/1819/
==Посилання==
| 