Гармата: відмінності між версіями

 

== Історія ==

[[Файл:1128 Hand Cannon Dazu Rock Carvings Chongqing Sichuan 2.jpg|thumb|left|<center>Скульптура у [[Печери Дацзу|Печерах Дацзу]]. Ручна гармата в момент пострілу,<br/>[[ХІІ століття]].</center>]]

Перші гармати з'явилися у ХІІ столітті у [[Китай|Китаї]]<ref name="Lu">''Lu, Gwei-Djen'' «The Oldest Representation of a Bombard», Technology and Culture, 1988: стор. 594—605</ref> та являли собою вдосконаленням та подальшою розробкою так званого {{не перекладено|вогневий спис|вогневого списа|en|Fire lance}}, вогнепальної зброї для ураження живої сили супротивника з невеликих відстаней, зробленої із паперової або бамбукової трубки с порохом, що вистрілювала спис-снаряд<ref name="Needham">''Needham, Joseph'' «Science & Civilisation in China», том 7: «The Gunpowder Epic»&nbsp;— Cambridge University Press, 1986&nbsp;— ISBN 0-521-30358-3, стор. 263—275</ref>. На певному етапі розвитку списи-снаряди були замінені невеликими шматками брухту, [[порцеляна|порцеляновими]] уламками або камінням<ref name="Crosby">''Crosby, Alfred W.'' «Throwing Fire: Projectile Technology Through History»&nbsp;— Cambridge University Press, 2002&nbsp;— ISBN 0-521-79158-8, стор. 99</ref>. Згодом папір та бамбук замінено металом для виготовлення ствола<ref name="Chase">''Chase, Kenneth'' «Firearms: A Global History to 1700»&nbsp;— Cambridge University Press, 2003&nbsp;— ISBN 0-521-82274-2, стор. 31-32</ref>. Найдавніше зображення гармати датується 1128 роком. Це одна із скульптур у [[Печери Дацзу|Печерах Дацзу]]<ref name="Lu"/>.

[[Файл:45-мм противотанковая пушка образца 1937 года.jpg|thumb|<center>Радянська 45-мм протитанкова гармата зразка 1937 року.</center>]]

У міжвоєнний період розпочалося проектування та виробництво [[Авіаційна гармата|авіаційних автоматичних гармат]] для озброєння літаків, [[Зенітна гармата|зенітних гармат]] та [[Протитанкова гармата|протитанкових гармат]], спеціалізованої зброї проти нового вида озброєння - [[танк]]у<ref name="">''Широкорад, Александр Борисович'' «Энциклопедия отечественной артиллерии» / Під ред. А. Є. Тараса. — М.; Мн.: Харвест, Иван Фёдоров, 2014. — 1155 с. — ISBN 985-433-703-0</ref>. Крім того змінювалася організаційна структура військ для підвищення ефективності артилерийського вогню. Наприклад у німецькій армії у 1920-ті - 1930-ті роки виникли так звані артилерійські спостережно-корегувальні [[Артилерійський дивізіон|дивізіони]] ({{lang-de|Beobachtungsabteilung}}). Це були підрозділи без вогневих засобів ураження, які підпорядковувалися штабам [[Армія|армій]] або [[Корпус (військова справа)|корпусів]] та тимчасово передавалися піхотним дивізіям під час наступу на ділянках прориву. Спостережно-корегувальний дивізіон складався з 2 - 4 спеціалізованих батарей [[звукометрія|звукометрії]], [[світлометрія|світлометрії]], [[топографія|топографічні]] та аеростатні. За допомогою різноманітних точних оптичних та електромеханічних пристроїв німці могли швидше та точніше локалізувати ворожі цілі, наприклад ворожу гарматну батарею, що відкрила вогонь<ref name="KiUR-2">''А.&nbsp;В.&nbsp;Кайнаран, Д. C. Муравов, М.&nbsp;В.&nbsp;Ющенко'' «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны»&nbsp;— ПП Видавництво «Волинь», 2017.&nbsp;— 456 с. (Серія «История фортификации») — ISBN 978-966-690-210-1</ref>. Насліком цього став той факт, що під час [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] [[вермахт]] ніколи не зосереджував більше ніж 80 гармат на один кілометр фронту, такої щільності вогню вистачало для виконання бойових завданнь<ref name="Manstein">''Манштейн Эрих'' «Утерянные победы» / Сост. С. Переслегин, Р. Исмаилов. — М.: ACT; СПб Terra Fantastica, 1999</ref>. У протилежність німцям Червона Армія у наслідок економічного та науково-технічного відставання СРСР не мала достатніх промислових потужностей для виробництва точних механічних або оптико-електричних пристроїв керування артилерійским вогнем. Тому акцент вимушено робився на масованому гарматному вогні. Так під час [[Битва за Київ (1943)|наступу на Київ]] у листопаді 1943 року радянська сторона зосередила 300 - 415 гармат на один кілометр фронту<ref name="Moskalenko">''Москаленко, Кирилл Семёнович'' «На Юго-Западном направлении. 1943-1945. Воспоминания командарма» Книга II. — М.: Наука, 1973</ref>.

 

== Типи гармат ==

 

З отриманням у другій половині 90-х років великого замовлення від [[Пакистан]]у на виготовлення танків [[Т-80УД]]/[[Т-84]] постала нагальна проблема у гарматах до бойових машин. Росіяни, що були конкурентами українського танку на тендері для Пакистану навідріз відмовились від постачання танкових гармат та цим намагались зірвати виконання українськими підприємствами іноземного замовлення. Але тоді силами вітчизняних заводів ця проблема була вирішена&nbsp;— на ПАТ «[[Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання|Сумське НВО]]» було налагоджено виробництво гладкоствольних стволів до 125-мм танкових гармат [[КБА3|КБА-3]], а їх збирання з виробництвом решти деталей здійснювалось на ДП «[[Завод імені В. О. Малишева]]»<ref name="mil.2018-10-15"/>.

 

Після отримання замовлення на 49 бойових машин «[[БМ «Оплот»|Оплот]]», знову постала потреба у виробництві гладкоствольних танкових гармат. На цей раз виготовлення стволів освоїв «[[Краматорський завод важкого верстатобудування]]»<ref name="mil.2018-10-15"/>.