Відкрити головне меню

Зміни

стиль
|порядок-жін = 4
|зображення = Luise of Saxe-Gotha-Altenburg.jpg
|підпис =
|початок повноважень = [[1817]]
|закінчення повноважень = [[1825]]
Дівчинка виросла при дворі у Готі. Її релігійною освітою займався відомий богослов Фрідріх Людвіг Андреас Регель. Навчання тривало до конфірмації принцеси, що пройшла [[26 серпня]] [[1816]] року.<ref>Mitteldeutsche Familienkunde, Heft 1/1985, Seite 22</ref>
 
Описували Луїзу як молоду, красиву та розумну дівчину.<ref>Weintraub, Stanley (1997). Uncrowned King: The Life of Prince Albert. London: John Murray Inc. ISBN 0-7195-5756-9.</ref> [[20 грудня]] [[1816]] відбулися її заручини із з герцогом Саксен-Кобург-Заальфельдським [[Ернст I (герцог Саксен-Кобург-Готський)|Ернстом III]]. [[31 липня]] [[1817]] у замку Фріденштайн пройшла церемонія пошлюблення. Нареченій було 16 років, нареченому&nbsp;— 33. У подружжя народилося двоє синів:[[Файл:Louise of Saxe-Gotha-Altenburg, duchess of Saxe-Coburg and Gotha, with her children.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Луїза із синами у [[1823]]. Портрет Людвіга Дьолля]]
*'''[[Ернст II (герцог Саксен-Кобург-Готський)|Ернст]]''' ([[1818]]—[[1893]])&nbsp;— герцог [[Саксен-Кобург-Гота|Саксен-Кобург-Готи]] у [[1844]]—[[1893]] роках, був одружений з [[Александріна Баденська|Александріною Баденською]], мав кількох позашлюбних дітей;
*'''[[Альберт Саксен-Кобург-Готський|Альберт]]''' ([[1819]]—[[1861]])&nbsp;— [[принц-консорт]] [[Велика Британія|Великої Британії]] у [[1840]]—[[1861]] роках, чоловік [[Вікторія (королева Великої Британії)|королеви Вікторії]], мав дев'ятеро дітей.
Герцогиня із дітьми віддавала перевагу перебуванню у замку Розенау в чотирьох милях від Кобурга, який вважала більш зручним, ніж офіційну резиденцію Еренбург. Її шлюб, укладений з політичних мотивів, не був щасливим. І вона, і Ернст мали позашлюбні зв'язки.
 
У [[1824]] подружжя остаточно роз'їхалося. [[2 вересня]] герцогиня залишила [[Кобург]]. Новим місцем проживання стало містечко Санкт-Вендель у князівстві Ліхтенберг, що був [[ексклав]]ом Саксен-Кобург-Заальфельда. Луїзі заборонили бачитися з дітьми та навіть мати їх портрети. Тим не менш, за нею до Санкт-Веделя виїхав барон Александр фон Ганштайн, із яким її пов'язували романтичні стосунки.
 
Тривав процес розірвання шлюбу, коли прийшла звістка про смерть бездітного герцога [[Саксен-Гота-Альтенбург]]у [[Фрідріх IV (герцог Саксен-Гота-Альтенбурзький)|Фрідріха IV]], дядька Луїзи. Герцогиня, в угоді про поділ власності, відмовилася від усіх претензій на батьківську країну, окрім права володіння замком Альтенбург. За рішенням короля [[Королівство Саксонія|Саксонії]] [[Фрідріх Август I (король Саксонії)|Фрідріха Августа I]], що виступив третейським суддею в питанні спадкоємництва, [[Саксен-Гота-Альтенбург]] мав бути знову розділений. Альтенбург відходив герцогу Саксен-Хільдбурґхаузенському, Гота&nbsp;— [[Ернст I (герцог Саксен-Кобург-Готський)|Ернсту Заальфельдському]]. Але [[31 березня]] [[1826]] року було оформлене офіційне розлучення його із Луїзою, тож інші представники ернестинської династії протестували проти отримання Ернстом Готи. Лише у листопаді [[1826]] була укладена компромісна угода, за якою Заальфельд передавався герцогству Саксен-Мейнінген, а, натомість, від герцогства Саксен-Альтенбург отримував Готу. В результаті, була створена нова держава [[Саксен-Кобург-Гота]].
 
Луїза [[18 жовтня]] [[1826]] взяла у Санкт-Веделі таємний шлюб із Александром фон Ганштайном. Новий герцог Саксен-Альтенбургу, Фрідріх, дарував Александру титул графа Пьольцига та Баєрсдорфа, що був створений за назвами маєтків Луїзи. Подружжя провело у Санкт-Веделі кілька щасливих років. Герцогиня брала участь у суспільному житті, народ поважав її, називаючи ''Landesmutter'', ''матір'ю країни''. Смутку Луїзі додавала тільки заборона бачити синів.
 
Стан її здоров'я ставав все гіршим. [[16 лютого]] [[1831]] подружжя виїхало до [[Париж]]у, щоб Луїза мала змогу отримати необхідну допомогу. Лікарі констатували рак. За півроку вона померла у [[Париж]]і. Поховали Луїзу у сільській церкві Пефеффельбаху. [[1846]] її тіло було перенесено до герцогської усипальниці у кірсі Моріца в Кобургу, а у [[1860]]&nbsp;— знайшло останній притулок у новозбудованому герцогському мавзолеї на цвинтарі Глокенберг.
 
[[1840]] року її син [[Альберт Саксен-Кобург-Готський|Альберт]] узяв за дружину британську [[Вікторія (королева Великої Британії)|королеву Вікторію]] і став родоначальником нової династії на британському престолі, що, змінивши назву на [[Віндзорська династія|Віндзорську]], і дотепер править країною. [[Єлизавета II (королева Великої Британії)|Королева Єлизавета]] є пра-праонукоюпраправнучкою принца Альберта і пра-пра-праонукоюпрапраправнучкою Луїзи Саксен-Гота-Альтенбурзької.
 
== Генеалогія ==