Відмінності між версіями «Збаразький районний краєзнавчий музей»

нема опису редагування
}}
 
В період радянського правління такі унікальні пам’яткипам'ятки архітектури як [[костел]]и і церкви спіткала жахлива доля. В ці важкі часи відбувалося інтенсивне закриття церков. Ця ідеологічна робота проводилась під приводом потреби в складах. Щоправда тоді ж інтелігенція підняла питання щодо збереження пам’ятокпам'яток культури. Приміщення церков надавали під музейні експозиції, особливо часто для створення атеїстичних музеїв. Тоді ж в одному із храмів міста [[Збараж]]а, в церкві “Успіння«Успіння Пресвятої Богородиці” Богородиці», було створено краєзнавчий музей. Фонди, як основу музейної справи, на зорі її становлення у Збаражі, створювали при діяльній підтримці громадськості ентузіасти краєзнавства: П. Д. Войтина, А. П. Малевич, А. В. Маціпура, Г. Й. Макарчук та ін.
 
З проголошенням Незалежності нашої держави, була переглянута роль Збаража в історії України, зокрема такої унікальної пам’яткипам'ятки археології як [[Старозбаразька фортеця]] XIV-XVI XIV—XVI ст., та пам’яткипам'ятки архітектури XVII  ст. Збаразької фортеці. 8 лютого 1994 року Кабінет міністрів України видав постанову про створення на базі замкового комплексу у м. Збаражі '''державного історико-архітектурного заповідника'''. Його [[директор]]ом став, тоді ще науковець краєзнавчого музею, Анатолій Вікторович Маціпура. '''Фондові матеріали Збаразького краєзнавчого музею перейшли у фонди заповідника.'''
 
http://piccy.info/view3/5207479/4281f25d6645354cea9dbd9bfae9c520/
 
[[Заповідник]] розкинувся на '''120 '''гектарах. До його складу, зокрема, увійшли споруди Збаразького замку, залишки Старозбаразької фортеці XIV  ст., ансамблі [[монастир]]ів оо. Бернардинів і сс. Феліціянок, церква “Спаса”«Спаса» оборонного типу 1600  р. та ще декілька церков, адміністративні будинки, споруджені в XIX  ст.. У 1999 році до складу заповідника було внесено Вишневецький архітектурно-ландшафтний комплекс, де проводиться реставрація, згідно з проектом Львівського інституту "«[[Укрзахідпроектреставрація]]"». У 2002 році до складу заповідника ввійшов [[Скалатський замок]].
 
Перед колективом нового закладу постало непросте завдання: на базі культурно-спортивного комплексу, що був відбудований з руїн Збаразького замку, створити музейний комплекс, який став би центром відродження національної історії і був привабливим не лише для українських, а й зарубіжних туристів. Заповідник став науково-дослідною, господарсько-виробничою установою, основними напрямками роботи якої є облік, охорона, реставрація пам’ятокпам'яток культурної спадщини, збереження, вивчення та комплектування музейних фондів і експозиційна діяльність.
 
Реставраційним відділом заповідника, за проектом Львівського інституту «[[Укрзахідпроектреставрація]]», розпочалися роботи по реставрації архітектурних пам’ятокпам'яток з максимальним наближенням їх до історичної правди і пристосуванням до потреб сучасності. Було опрацьовано проектні пропозиції та програму реставрації Збаразького замку. Проект передбачає якнайбільш повне відтворення планувальної структури палацу, склепінь та інтер’єрівінтер'єрів. З часом було завершено реставрацію казематів замкового комплексу. В '''2005 році''' завершено реставрацію в’їздовоїв'їздової вежі. У холі палацу планується відтворити різьблені кесонні стелі. Для сполучення подвір’яподвір'я з терасою, відтворено сходові марші з в’їздовоїв'їздової вежі. У 2005 році до в’їздовоїв'їздової вежі було відтворено [[міст]]. Також ведуться роботи по відтворенню ескарпових і контр ескарпових стін. Крім цього було завершено реставрацію пам’яткипам'ятки архітектури XVI  ст. споруди оборонного типу - — церкви “Спаса”«Спаса». Відбуваються активні реставраційні роботи комплексу монастиря оо. Бернардинів, Вишнівецького архітектурно-ландшафтного комплексу та Скалатського замку.
 
При підготовці комплексної програми “Збереження«Збереження та використання пам’яткипам'ятки архітектури національного значення палацово-паркового комплексу XVI-ХХ ст. у селищі Вишнівець” Вишнівець» дирекцією заповідника використано досвід польської реставраційної фірми “Integer”«Integer» з міста Вроцлава. Новітні технології фірми, директором заповідника А. В. Маціпурою були враховані у реставрації Вишнівецького палацу.
 
Роботи продовжуються, продовжуються пошуки, вінцем яких буде відтворення архітектурних пам’ятокпам'яток у їх первісному вигляді.
Крім цього науковцями заповідника документуються пам’ятніпам'ятні знаки і хрести, меморіальні дошки і камені, могили, фігури, археологічні пам’яткипам'ятки. Наукові відомості про них ретельно опрацьовуються і паспортизуються. Збираються і вивчаються окремі фрагменти пам’ятокпам'яток, такі як: карнизи, капітелі, зразки цегли, облицювальних плиток тощо. Особливу цікавість викликали зразки фрагментів [[кахлі]] ХІІІ-XVIII  ст., збірка яких накопичується у фондах.
 
Керівництвом заповідника було визначено основні завдання щодо створення фондової бази, серед них: пошук і збір експонатів для музейних експозицій, підготовка і оснащення обладнанням приміщень для запасників і експозиційних залів, налагодження фондооблікової роботи.
 
Почалася повсякденна кропітка робота: організовувалися експедиції науковців ДІАЗу по території Збаразького району — збирали предмети колишнього життя і побуту, записували спогади старожилів про людей і події минувшини, вивчали топоніми населених пунктів і фольклор. Відтак незабаром було закладено основи музейних фондів.
З часом завдання ускладнилися — виникла потреба у пошуку цінніших речей, які могли б стати стержнем майбутніх музейних експозицій. Для їх придбання були виділені, хоч і незначні, а все ж такі необхідні кошти. Призначена закупівельна комісія заклала основи збірок: [[килим]]ів домашнього ткацтва, старовинних [[меблі]]в, музичних інструментів, картин, стародруків, ікон та інших предметів, що сприяло формуванню фондових колекцій.
 
Постійно тривали пошуки нових джерел поповнення фондів експонатами. Налагоджувалися зв’язкизв'язки із колекціонерами, краєзнавцями, любителями старовини, сільськими і шкільними музеями, діячами культури і культових громад, діаспорою за кордоном. Ця робота мала певний успіх.
 
Зв’язкиЗв'язки із художниками і іншими творчими людьми краю також принесли певні здобутки. Зокрема, Андрій Гульовський оздобив розписом інтер’єриінтер'єри замкового палацу у Збаражі; художниця по склу Оксана Чорна виготовила унікальні [[вітраж]]і, які прикрасили двері фой’єфой'є і вікна виставочних залів; [[скульптор]] Володимир Мельник зваяв [[погруддя]] Б.Хмельницького, М.Кривоноса і С.Морозенка; художник С.Ковальчук створив парсуни і портрети князів Збаразьких, Ф.Несвіцького, Януша Вишневецького, архітектора [[Вінченцо Скамоцци]] та козацьких полковників; Зиновій Мігоцький виготовив макет Збаразького замку; художник-кераміст Олександра Магінська-Слободюк створила унікальні панно, які прикрасили інтер’єрінтер'єр ресторану “Легенда”«Легенда» в казематах замкового палацу. Дерев’яніДерев'яні скульптури народного скульптора Володимира Лупійчука, картини художників С.Мамчура, І.Бортника, І.Яворського та роботи інших митців стали надбанням заповідника.
 
Контакти із емігрантами — вихідцями із Збаражчини, що проживають за кордоном України, дозволили збагатити фонди цінними матеріалами. Так, зокрема, д-р Олекса Вінтоняк, власник видавництва “Дніпрова«Дніпрова хвиля”хвиля» в [[Мюнхен]]і, подарував ДІАЗу цілий ряд рідкісних видань літератури. Подібні подарунки заповідник отримав від Мирослава Антонюка з Німеччини і Богдана Рогача із Великої Британії. Поповнилися зібрання архівними матеріалами професора Техаського [[університет]]у д-ра Володимира Жили з США; документами про життя і діяльність секретаря об’єднанняоб'єднання українців-збаражан у Канаді з м. [[Торонто]] Олекси Задойка; предметами життя і побуту Владики Австралії, Нової Зеландії і Океанії уродженця м. Збаража Кир Івана Прашка. Професор Нью-Йоркського університету Володимир Петришин передав до зібрань заповідника велику кількість картин своєї дружини американської художниці Аркадії Оленської-Петришин, яка родом із Збаражчини.
 
Науковці заповідника ведуть послідовні пошуки і дослідження матеріалів про національно-визвольну боротьбу на теренах краю. Наслідком такої роботи стало придбання деяких зразків зброї, якою користувалися вояки УПА, документів підпільної реферантури ОУН, яка діяла на Тернопіллі. Значний вклад у фондову скарбницю заповідника зробили церковні громади.
 
В експозиціях і фондосховищах зберігається значна кількість матеріалів археологічних досліджень території Тернопільської області. Тільки територія Збаражчини представлена матеріалами понад 80-ти археологічних пам’ятокпам'яток. Територія Північно-західного Поділля в межах Тернопільської області в археологічному аспекті надзвичайно багата і цікава. Результати розкопок у співставленні з підйомними матеріалами багатолітніх розвідкових робіт О.Цинкаловського, М.Бандрівського, М.Пелещишина, О.Ситника, Б.Строценя, М.Ягодинської, О.Петровського, В.Данилейка, В.Ільчишина, Н.Скакун та інших значно збагатили фондові археологічні збірки заповідника.
 
Активна збиральницька діяльність забезпечила створення різнопланових колекцій: [[годинник]]ів, стародруків, культових речей, ікон, килимів, вишивок, предметів побуту і повсякденного народного вжитку, [[одяг]]у, ковальських, столярних і гончарних виробів, предметів образотворчого і ужиткового мистецтва, зброї, нумізматики, керамічних люльок для паління, кахлю, філателії тощо.
 
Частина експонатів поступає до нас у занедбаному, а то й напівзруйнованому стані. Це відноситься, насамперед, до предметів образотворчого мистецтва таких, як: ікони, картини, скульптури і інші речі, які потребують негайної реставрації. При заповіднику було створено реставраційну комісію. Роботи по реставрації вела реставраційна майстерня у м. Львові під керівництвом Н.Присяжної. Згодом налагодились ділові стосунки із львівським художником-реставратором Володимиром Магінським. Протягом кількох років ним реставровано велику кількість ікон і скульптур, у тому числі і відомого майстра середньовіччя Антона Осінського та роботи школи [[Іван Георгій Пінзель|Івана Георгія Пінзеля]]. На базі реставрованих цінностей із фондів заповідника, майстру присвоєно звання реставратора І-ї категорії.
 
Фонди науково-допоміжних матеріалів використовуються для науково-дослідницької роботи і об’єднуютьоб'єднують кілька груп предметів, серед них: документи, книги, періодичні видання, листівки, світлини, буклети, програми і запрошення, афіші, [[календар]]і, поштівки тощо. Всі вони, практично, становлять окремі колекції і використовуються для поповнення експозицій, або створення окремих виставок до політичних і релігійних свят та визначних дат.
 
Взагалі науковцями заповідника зібрано, систематизовано, вивчено, задокументовано і введено в комп’ютернийкомп'ютерний облік, згідно з книгами надходжень та польовими описами, понад 20 тис. експонатів, та 32147 одиниць матеріалів археологічних досліджень. Значна кількість цих цінностей розміщена у виставочних залах і доступна для огляду відвідувачами музею. Як у залах, так і в фондосховищах забезпечується температурно-вологісний режим та надійне зберігання експонатів.
 
На базі заповідника проводяться наукові конференції, в тому числі і міжнародні. Ведеться робота по налагодженню співпраці з міжнародними спорідненими організаціями і окремими вченими дослідниками з метою розширення можливостей наукових досліджень, пошуку архівних матеріалів з історії регіону. Вона полягає перш за все у проведенні міжнародних наукових конференцій, міжнародних археологічних досліджень, у організації пошукових робіт співробітниками заповідника в бібліотеках і архівах зарубіжних країн, у налагодженні особистих контактів з вченими зарубіжжя.
 
Науковцями заповідника проводяться археологічні дослідження регіону спільно із співробітниками Санкт-Петербургського інституту матеріальної культури Російської АН, вченими Франції, Польщі і Болгарії. Наукові звіти та матеріали досліджень передано на зберігання і подальше опрацьовування у фонди заповідника. Знахідки пам’ятокпам'яток [[палеоліт]]у, трипільської культури, ранньозалізної доби, слов’янськогослов'янського та давньоруського часу наштовхнули науковців Інституту українознавства ім.Крип’якевича Крип'якевича НАН України та працівників заповідника на створення [[палеоскансен]]у “Старий«Старий Збараж”Збараж».
 
Заповідник співпрацює з вченими міжнародної школи гуманітарних наук Східної і Центральної Європи, з відділом досліджень античних традицій Варшавського університету, з університетом штату [[Кентуккі]] США, археологічним музеєм м. Ісперіх (Болгарія), з лабораторією “Праісторична«Праісторична Європа”Європа» Дому археології ім. Жінувес м. Гран-Прісіні (Франція), з інститутом археології Молдови, з музеєм м. Освенцім (Польща), з історичним музеєм м. Кракова, [[Ермітаж]]ем Росії, з музеєм війська польського у Варшаві. З деякими з них домовлено про обмін виставками ( Ермітаж Росії та м. Гран-Прісіні Франції).
 
У 2004 році на базі пам’яткипам'ятки архітектури національного значення — Скалатського замку XVII століття було створено Скалатську філію заповідника.
2005 рік прийшов до працівників заповідника з приємною новиною. Враховуючи велике значення державного історико-архітектурного заповідника в м. Збаражі у справі збереження особливо цінних об’єктівоб'єктів історії, культури та архітектури, а також його роль у відродженні та розвитку національно-культурних традицій, указом Президента України від січня місяця 2005 року йому надано статус національного. '''Тепер це Національний заповідник “Замки«Замки Тернопілля”Тернопілля».'''
 
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року до складу заповідника ввійшли: [[замок]] '''1631 року''' в місті[[ Теребовля]] і замок 16-17 століть в селищі [[Микулинці]] Теребовлянського району, замок 17 століття в селищі Золотий Потік, замок 1600 року в селі Підзамочок, замок 14-18 століття в селі Язловець Бучацького району, замок 16- 18 століть в селищі Скала-Подільська і замок 17 століття в селі Кривче Борщівського району.
 
В заповіднику панського будинку XIX  ст. працює готель "«Гетьман"». В казематах замку розмістився ресторан “Легенда”«Легенда» з красивими інтер’єрамиінтер'єрами старовини.
Пам’яткиПам'ятки Національного Заповідника “Замки«Замки Тернопілля”Тернопілля» включені у туристичний маршрут “Золота«Золота підкова України”України». Двері експозиційних залів Збаразького замку та Вишневецького палацу відкриті для вітчизняних та зарубіжних туристів. Заповідник відвідують і гості України: працівники дипломатичних місій, посли і керівники держав. У залах замкового палацу в м. Збаражі розміщено 25 експозицій, серед них: “Археологія”«Археологія», “Трипілля«Трипілля краю”краю», “Етнографія”«Етнографія», “Ремесла«Ремесла краю”краю», “Зброя”«Зброя», “Нумізматика«Нумізматика та боністика”боністика», “Килимарство”«Килимарство» тощо. Збереженню духовних цінностей нашого народу присвячені експозиції ікон, предметів культового призначення, стародруків та скульптури. Жваву цікавість відвідувачів завжди викликають різьблені з дерева скульптури козацької тематики та шевченкіади народного умільця Володимира Лупійчука.
 
Завдяки активній співпраці, у залах Збаразького палацу періодично виставляються експозиції інших музеїв і заповідників.
 
Звичайно, переважна більшість зібрань носить краєзнавчий характер. Це пов’язанопов'язано із специфікою роботи колективу, спрямованої на тематичне формування музейних експозицій саме такими експонатами, що в якійсь мірі, обумовлено відсутністю інтер’єрногоінтер'єрного оснащення замкового палацу князів Збаразьких предметами періоду XVII-XVIII XVII—XVIII ст., та відсутністю достатніх коштів для організації їх пошуку і вивчення, проектування і виготовлення макетів необхідної атрибутики, а відтак реставрації залів у стилі середньовіччя. Саме в цьому напрямку вирішуються проблемні питання облаштування експозицій замкового комплексу, бо саме на цьому шляху стоять перспективи розвитку музейної справи у заповіднику.
 
== Джерела ==
{{Портал|Музеї}}
* Данилейко Володимир Миколайович науковий співробітник Національного заповідника “Замки«Замки Тернопілля”Тернопілля» м. Збараж Тернопільської області вул. Б.Хмельницького, 28. індекс: 47302 тел роб: (8-03550) 2—47—02,
* 1.  Данилейко В. Національний заповідник «Замки Тернопілля». / Історія музейництва та пам’яткоохоронноїпам'яткоохоронної справи в Острозі і на Волині.   / Науковий збірник. Випуск перший.  — Остріг: Видання Державного історико-культурного заповідника м. Острога, 2006.  — С. 118-125118—125.
* 2.  Данилейко В. Національний заповідник «Замки Тернопілля». / Збірник праць: том.8. Музеї Тернопільщини / Тернопільський осередок Наукового товариства ім. Шевченка / відп. ред. М. Андрейчин, ред. тому Е. Бистрицька. — Тернопіль: ТзОВ "«Терно-граф"», 2013.  — С. 180-189180—189.
 
{{Музеї Тернопільщини}}
5136

редагувань