Відмінності між версіями «Сітта»

Ніяких змін в розмірі ,  1 рік тому
правопис
(правопис)
(правопис)
 
== Життєпис ==
За походженням був фракійцем або готам. Замолоду увійшов до почту спадкоємця трону Юстиніана, ставши його дорифором (охоронцем). В подальшому кар'єрі Сітти сприяло одруження на сестрі [[Феодора (свята імператриця)|Феодори]], майбутньої імператриці. Був букеларієм, потім отримав титул дукса. У 526 році спільно з Велізарій здійснив похід до Сигріани 9відома також як Перскаменія), але візантійці не досягли жодних успіхів через склабкістьслабкість організації та недостатню підтримку з боку вірменських князів.
 
У 527 році на посаді [[magister militum|magister militum per Orientem]], тобто військовим командуючимкомандувачем Сходу (підпорядковувалися війська Першої й Другої Вірменії, Полемонового Понту, Анзітени, Інгілени, Софенуи, Софанени), але зазнав поразки від перських військовиків Артія та Нарсеса. Але перед тим Сітта з Велізарієм зумів сплюндрувати значну частину Вірменського марзапанства.
 
У 528 році призначається magister militum per Armeniam (військовим командуючим Вірменії). У 529 році здобув перемогу над макронами в Понті, що були союзниками персів. Макронів було змушено прийняти християнство, а потім долучено до візантійського війська. В подальшому Сітта намагався розширити підтримку імперії, спираючись на вірменських та грузинських князів (насамперед перших). З цього моменту починається збільшення представників вірменської знаті, що частково прийняла православ'я, серед державних сановників та військовиків Візантії. Після цього стає magister militum per Armeniam et Pontum Polemoniacum et gentes (магістром військ Вірменії та Полемоніонового Понту).)