Вікіпедія

Східний фронт (Перша світова війна): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Відкинуто редагування 185.191.178.126 (обговорення) до зробленого Leonst
Мітка: Відкіт
м вікіфікація
Рядок 156:
[[21 серпня]] [[Начальник Генерального штабу (Німеччина)|начальник Генерального штабу]] [[генерал-полковник]] [[Гельмут Мольтке (молодший)|Г.Мольтке]] прийняв рішення змістити [[Максиміліан фон Притвіц|М. фон Притвіца]] та його начальника штабу генерала Вальдерзее і призначити на їхнє місце генералів [[Пауль фон Гінденбург|Гінденбурга]] і [[Еріх Людендорф|Людендорфа]]. [[23 серпня]] вони прибули до штабу 8-ї армії й схвалили план удару по [[2-га армія (Російська імперія)|2-ій армії росіян]].
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-R41125, Erich Ludendorff.jpg|thumb|ліворуч|100px|<small>Німецький [[генерал-майор]] [[Еріх Людендорф]]. 1914</small>]]
На відміну від штабу 8-ї армії, російські штаби не мали достатньої інформації про противника. [[Ставка Верховного головнокомандувача (Російська імперія)|Ставка]] визнала операцію в основному закінченою і працювала над планом наступу на [[Познань]], у зв'язку з чим командувачу фронту [[Жилінський Яків Григорович|Жилінському Я. Г.]] було відмовлено у посиленні 2-ї армії, тому командування [[Північно-Західний фронт (Російська імперія)|Північно-Західного фронту]] не вжило всіх заходів для того, щоб запобігти поразці [[2-га армія (Російська імперія)|2-ї армії]].
 
У [[Битва під Танненбергом (1914)|Таннеберзькій битві]], що точилась з [[26 серпня|26]] по [[30 серпня]] [[1914]] року, російські війська генерала Самсонова були вщент розгромлені, рештки в безладі відступили зі Східної Пруссії. У ніч на 30 серпня генерал [[Самсонов Олександр Васильович|Самсонов]] покінчив з собою.
Рядок 180:
Розвиток подій на Східному фронті на початок вересня 1914 року серйозно турбував австро-угорське командування. [[Сухопутні війська Австро-Угорщини|Цесарсько-королівська армія]] зазнала одні невдачі. Розгром її армій і відхід їх до Карпат робив можливим вторгнення російської армії до [[Моравія|Моравії]], а потім і у [[Верхня Сілезія|Верхню Сілезію]]. З огляду на цю небезпеку австрійська армія вимагала реальної підтримки з боку німців.
 
У свою чергу перемога в Галичині поставила російське командування перед необхідністю визначити наступну стратегічну мету. Відповідно штабом Південно-Західного фронту розроблялась [[військова операція]] з продовження стратегічного наступу з переправою головних сил через Сан, та подальше просування потім у північно-західному напрямку, перекидання військ, що наступають на лівий берег Вісли і, розгорнувши їх на рубежі [[Ніда (річка)|р. Ніда]], діяти залежно від ситуації: або до Кракова або до [[Вроцлав|Бреславля]]. [[Ставка Верховного головнокомандувача (Російська імперія)|Ставка Верховного головнокомандувача]] виношувала ідею вторгнення в межі [[Верхня Сілезія|Верхньої Сілезії]]&nbsp;— важливий [[промисловий район]].
 
Поки представники вищого військового керівництва Росії робили різні припущення щодо варіанту подальших дій, положення на фронті швидко змінювалося не на їхню користь. Із завершенням Східно-Прусської операції настав, нарешті, момент, коли, на думку німецького командування, можна було надати допомогу австро-угорцям. Цього вимагала і обстановка. Поразка військ Австро-Угорщини в [[Галицька битва|Галицькій битві]] поставило її на межу катастрофи. Врешті-решт німецьке керівництво вирішило погодитися з благаннями австро-угорців і перекинути зі Східної Пруссії в район [[Краків|Кракова]], [[Ченстохова]], [[Каліш]] основні з'єднання 8-ої армії, на базі яких сформувати нову, [[9-та армія (Німецька імперія)|9-у армію]] під командуванням [[Пауль фон Гінденбург|П.фон Гінденбурга]].
Рядок 194:
==== Лодзька битва ====
{{main|Лодзька битва}}
Після успішного завершення російськими військами [[Варшавсько-Івангородська операція|Варшавсько-Івангородської операції]] російська [[Ставка Верховного Головнокомандувачаголовнокомандувача (Російська імперія)|Ставка]] розробила [[Планування операції|план]] продовження наступу силами [[2-га армія (Російська імперія)|2-ї]] і [[5-та армія (Російська імперія)|5-ї армій]] [[Північно-Західний фронт (Російська імперія)|Північно-Західного фронту]] і [[4-та армія (Російська імперія)|4-ї]] і [[9-та армія (Російська імперія)|9-ї армій]] [[Південно-Західний фронт (Російська імперія)|Південно-Західного фронту]] з метою вторгнення в межі Німеччини й подальшого просування вглиб імперії. Північний фланг ударного угруповання в операції підтримували наступом [[10-та армія (Російська імперія)|10-та]] і [[1-ша армія (Російська імперія)|1-ша армії]] у Східній Пруссії, а південний фланг&nbsp;— наступ [[3-тя армія (Російська імперія)|3-ої]] і [[8-ма армія (Російська імперія)|8-ої армій]] до Карпат. [[11-та армія (Російська імперія)|11-та армія]] мала завдання продовжувати блокаду Перемишля.
 
Німецьке командування, дізнавшись з перехоплених [[радіограма|радіограм]] про цей план, прийняло рішення: випередивши російські війська в наступі, силами [[9-та армія (Німецька імперія)|9-ої армії]] генерала [[Август фон Макензен|А. Макензена]] завдати раптового удару у [[фланг]] і тил [[2-га армія (Російська імперія)|2-ій]] і [[5-та армія (Російська імперія)|5-ій російським арміям]] із завданням оточити і розгромити їх в районі [[Лодзь|Лодзі]].
Рядок 314:
==== Нарочанська операція ====
{{main|Нарочанська операція}}
[[5 березня|5 (18)]]-[[16 березня|16 (29) березня]] [[1916]] року на Східному фронті була проведена перша спроба [[наступальна операція|наступальної операції]] російських військ, необхідність її проведення була обумовлена прагненням полегшити становище французької армії в районі Вердена<ref>Keegan, J. (2001). Der erste Weltkrieg. Eine europäische Tragödie. Rowohlt-Taschenbuch-Verlag, Reinbek bei Hamburg, ISBN 3-499-61194-5</ref>. Керівництво Антанти вважало, щоб союзники активними діями на своїх фронтах скували сили ворога та позбавили його волі [[маневр]]ування. Особливе значення мав наступ на Російському фронті. [[Ставка Верховного Головнокомандувачаголовнокомандувача (Російська імперія)|Ставка Верховного головнокомандувача]], йдучи назустріч побажанням свого союзника, вирішила до початку загального наступу армій Антанти, наміченого на травень 1916 року, провести в березні наступальну операцію на північному крилі фронту, зібравши в точці удару можливо великі сили<ref>Н.&nbsp;Е.&nbsp;Подорожный. Нарочская операция в марте 1916 г. на русском фронте мировой войны. М., 1938, стр. 11-12.</ref>.
[[Файл:01916 Ein abgestürzter k.u.k. Doppeldecker in Ostrozets, Wolhynien (1916).jpg|thumb|праворуч|220px|[[Розвідувальний літак]] [[Aviatik B.II]] [[Цісарсько-королівські повітряні сили (Австро-Угорщина)|Цісарсько-королівських повітряних сил]]. [[1916]]]]
[[16 березня]] генерал [[Алексєєв Михайло Васильович|Алексєєв М. В.]] віддав наказ про перехід у наступ російських армій у озера [[Нароч (озеро)|Нароч]] в Білорусії, де тримала оборону 10-та німецька армія. Після тривалої [[артилерійська підготовка|артилерійської підготовки]] російські війська перейшли в наступ. На південь від озера Нароч [[2-га армія (Російська імперія)|2-га російська армія]] вклинилася в оборону німецької армії на 2-9&nbsp;км. Розгорнулися запеклі бої. Німецькі війська ледве стримували численні атаки російських військ.
Рядок 322:
==== Наступ Південно-Західного фронту ====
{{main|Брусиловський прорив}}
Літній наступ російської армії був частиною загального стратегічного плану [[Антанта|Антанти]] на [[1916]] рік, який передбачав взаємодію союзних армій на різних театрах війни. Директива російської Ставки головного командуванняголовнокомандувача від [[24 квітня]] [[1916]] визначала проведення росіянами наступу на всіх трьох фронтах ([[Північний фронт (Російська імперія)|Північному]], [[Західний фронт (Російська імперія)|Західному]] та [[Південно-Західний фронт (Російська імперія)|Південно-Західному]]). Однак остаточно ідея наступальної операції з боку російських військ сформувалася у травні. Брак снарядів і відсутність серйозних резервів для розвитку наступу не давав можливості завдавати ударів усіма 3 [[Фронт (військове об'єднання)|фронтами]] одночасно. Тому, за задумом російського командування головний удар як і раніше завдавався Західним фронтом, і допоміжний удар завдавав Південно-західний фронт.
[[Файл:В атаку! (1916).jpg|thumb|праворуч|220px|[[Атака]] російської кінноти. 1916]]
Всупереч припущенням Ставки, [[Центральні держави]] не планували великих наступальних операцій на російському фронті влітку 1916&nbsp;р. При цьому австрійське командування не вважало можливим успішний наступ російської армії на південь від Полісся без її значного посилення.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Східний_фронт_(Перша_світова_війна)