E-4 NAOC: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 87:
'''Нижня палуба'''. У нижній передній технічній її зоні встановлені баки з водою, високовольтне електрообладнання, [[Трансформаторна підстанція|знижувальні трансформатори]], [[Наддовгі радіохвилі|наднизькочастотні]] передавачі системи [[TACAMO]], обладнання [[Супутниковий зв'язок|супутникового зв'язку]] SHF SATCOM. У передній частині нижньої технічної зони праворуч від зовнішніх дверей встановлені електричні підйомні трапи для входу і виходу з літака на землю. У задній технічній зоні є робоче місце оператора та інше обладнання для зв'язку з командним пунктом Пентагону. Зона буксируваної [[Антена|антени]] містить котушку 8-кілометрової буксированої [[Наддовгі радіохвилі|наддовгохвильової антени]] для зв'язку з [[Атомний підводний човен|підводними човнами]], робоче місце оператора з приладами управління випуском і втягуванням антени та індикації її стану.
На перших двох літаках [[Авіаційний двигун|силова установка]] являла собою чотири [[Турбовентиляторний двигун|турбовентиляторних двигуни]] {{не перекладено|Pratt & Whitney JT9D|F105 (JT9D)||Pratt & Whitney JT9D}} виробництва [[Pratt & Whitney]], звичайних для Boeing 747-200B. На третій літак в серії встановили {{не перекладено|General Electric CF6|F103-GE-100 (CF6-50E2)||General Electric CF6}} виробництва [[General Electric]]. Згодом цими двигунами були обладнані усі літаки типу Е-4. Силова установка складалася з чотирьох двоконтурних двигунів F103-GE-100, що розвивали максимальну тягу 23.625 [[кгс]]. При [[Максимальна злітна маса|злітній масі літака]] 360 тон, з новими двигунами його максимальна швидкість сягнула 986 км/год, [[практична стеля]] — 14 тисяч метрів, а дальність польоту без [[дозаправлення у повітрі]] перевищила 12000 км.
== Примітки ==
| |||