Менінгіт: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Прогноз: уточнення
Рядок 189:
Хоча менінгіт є [[захворюванням, яке підлягає обов'язковій реєстрації]] у багатьох країнах світу, точна [[кількість випадків (епідеміологія)|кількість випадків]] невідома.<ref name=LoganMacMahon/> Щорічно у [[Західний світ|Західних країнах]] на кожні 100 000 осіб трапляються 3 випадки захворювання. Дослідження серед населення виявили, що найбільш поширеним є вірусний менінгіт (10,9 випадків на 100 000 осіб), а найбільш сприятливою для цього захворювання порою року є літо. У Бразилії кількість випадків бактеріального менінгіту вища&nbsp;— 45,8 випадків на 100 000 осіб щорічно.<ref name=Attia/> Країни [[Африки на південь від Сахари]] більше сторіччя потерпали від справжньої епідемії менінгококового менінгіту,<ref>{{cite journal|author=Lapeyssonnie L |title=Cerebrospinal meningitis in Africa |journal=Bulletin of the World Health Organization |volume=28|issue= |pages=SUPPL:1–114 |year=1963 |pmid=14259333 |pmc=2554630}}</ref> через що цей регіон назвали «менінгітовим поясом». Епідемії здебільшого припадають на сухий сезон (з грудня по червень), і хвиля епідемії може тривати від двох до трьох років, стихаючи після настання сезонів дощів.<ref>{{cite journal |author=Greenwood B |title=Manson Lecture. Meningococcal meningitis in Africa |journal=Trans. R. Soc. Trop. Med. Hyg. |volume=93 |issue=4 |pages=341–53 |year=1999 |pmid=10674069|doi=10.1016/S0035-9203(99)90106-2}}</ref> У цьому регіоні<ref name=WHO1998>{{cite book | author=World Health Organization | title=Control of epidemic meningococcal disease, practical guidelines, 2nd edition, WHO/EMC/BA/98 | year=1998 | volume=3 | pages=1–83 | format=PDF |url=http://www.who.int/csr/resources/publications/meningitis/whoemcbac983.pdf}} <!--No ISBN--></ref> з низьким рівнем [[Охорона здоров'я|медичної допомоги]] кількість випадків захворювання на 100 000 осіб становить 100—800. Збудником хвороби у цих випадках є переважно менінгококи.<ref name=Attia/> Під час найбільшої в історії епідемії, яка накрила весь регіон у 1996—1997 роках, було зафіксовано більше 250 000 випадків хвороби, 25 000 з яких закінчилися смертю.<ref>{{cite journal |author=WHO|title=Detecting meningococcal meningitis epidemics in highly-endemic African countries |journal=Weekly Epidemiological Record |volume=78 |issue=33 |pages=294–6 |year=2003 | format=PDF |url=http://www.who.int/wer/2003/en/wer7833.pdf |pmid=14509123}}</ref>
 
Менінгококова хвороба перетворюється в епідемії в регіонах з великою щільністю населення&nbsp;— у військових частинах під час мобілізації, студмістечках<ref name=Lancet/> та під час щорічного [[Хаджухадж]].у<ref name=WilderSmith>{{cite journal|author=Wilder-Smith A |title=Meningococcal vaccine in travelers |journal=Current Opinion in Infectious Diseases |volume=20|issue=5 |pages=454–60 |year=2007 |month=October |pmid=17762777 |doi=10.1097/QCO.0b013e3282a64700}}</ref> Незважаючи на недостатній рівень досліджень циклів епідемії в Африці із розвитком епідемій у менінгітному поясі пов'язують деякі фактори, в тому числі: медичні умови (імунологічний сприйнятливість населення), демографічні умови (міграцію та переміщення значної частини населення), соціоекономічні умови (перенаселеність та погані умови життя), кліматичні умови (посуха та пилові бурі) та супутні інфекції (гострі респіраторні інфекції).<ref name=WHO1998/>.
 
Причини регіонального поширення бактеріального менінгіту у значній мірі відрізняються: у той час, як більшість випадків захворювання у країнах Європи викликана збудниками N. meningitides груп B та C, у країнах Азії на Африки переважають збудники групи A, які є основною причиною епідемій у менінгітному поясі, викликаючи близько 80-85&nbsp;% зареєстрованих випадків менінгококового менінгіту.<ref name=WHO1998/>