Швейцарська гвардія: відмінності між версіями

нема опису редагування
Немає опису редагування
 
== Історія ==
Офіційною датою "«народження"» Швейцарської гвардії вважається [[22 січня]] [[1506]]. Цього дня перші швейцарські гвардійці прибули до [[Рим]]у. 150 молодих найманців з швейцарського кантону Урі під керівництвом [[Капітан (військове звання)|капітана]] Каспара фон Зіленена вперше ввійшли на територію [[Ватикан]]у і були зустріті Папою Юлієм II.
 
У ті далекі часи [[Швейцарія]] була бідною країною і поставляла [[найманець|найманих]] військових. Тому швейцарські гвардійці охороняли спокій багатьох монархів Європи, проте сьогодні вони продовжують служити тільки у Ватикані. Не зважаючи на те що швейцарські гвардійці були найманцями, вони героїчно захищали Ватикан від ворогів.
З тих пір понтифіки довіряють своє життя тільки найманим [[солдат]]ам з німецьких кантонів Швейцарії.
 
З початку [[20 століття]] традиції гвардії зазнали змін. Якщо до [[1914]] року гвардійцями могли стати винятково швейцарці, рідною мовою яких була німецька, то під час Першої світової війни ситуація змінилася. На службу почали наймати також жителів франкомовних кантонів, а згодом така можливість з’явиласяз'явилася і в решти чоловічого населення цієї багатонаціональної країни.
 
== Служба в гвардії ==
Гвардійцем може стати лише неодружений громадянин Швейцарії католицького віросповідування віком від 19 до 30 років зростом не менше 174 сантиметрів, кандидат повинен також мати рекомендаційний лист від парафіяльного священика.
У складі гвардії 110 чоловіків. Гвардія налічує всього п’ятьп'ять офіцерів  — [[підполковник]], [[капелан]], [[майор]], капітан і [[командир]] гвардійців. Термін служби в Швейцарській гвардії становить не менше 2 років. Гвардійці отримують близько 400 доларів на місяць і повне забезпечення. Але не гроші заманюють до гвардії молодих швейцарців, а перспектива. Під час служби у Ватикані вони мають змогу навчатися у престижних ВУЗах, а після служби, як правило, отримують дуже добрі рекомендації та кар'єрні перспективи. Прикладом тому може слугувати кар’єракар'єра, яку зробив [[полковник]] Алоїз Естерманн. Попри те, що народився і ріс він у селянській родині, в якій не дуже шанували освіту, перебуваючи на службі у Ватикані, Алоїз вивчив чотири іноземні мови і став улюбленцем Папи. Навіть зовні Естерманн був сильно схожий на Понтифіка. Саме він [[13 травня]] [[1981]] на [[площа Святого Петра|площі Святого Петра]], ризикуючи власним життям, закрив собою [[Іван-Павло II|Івана Павла II]] від куль вбивці. На щастя, поранення не було смертельним.
 
Швейцарська гвардія охороняє папські апартаменти та ворота міста-держави [[Ватикан]]. А також гвардійці виконують роль почесної варти на офіційних заходах Ватикану. Двоє гвардійців в цивільному одязі обов'язково супроводжують Папу Римського під час всіх його подорожей. Гвардійців, як і п'ятсот років тому, учать віртуозно поводитися зі списами і [[алебарда]]ми, якими вони озброєні. В їх обов'язок входить і виконання на духових інструментах офіційного гімну Ватикану на музику Шарля Гуно. Проте члени Швейцарської гвардії натреновані у володінні і сучасною [[Вогнепальна зброя|вогнепальною зброєю]].
На посту біля воріт Ватикану швейцарські гвардійці стоять в старовинних жовто-синьо-червоних мундирах кольору дому [[Медичі]]. Існує [[легенда]], що незвичайну форму швейцарської гвардії придумав [[Мікеланджело]]. Насправді ця форма була розроблена в [[1914]] тодішнім командиром гвардійців. Через неї у тому числі вважається, що швейцарських гвардійців фотографують найбільше за всіх солдатів світу.
 
== Галерея ==
<gallery>
Pontifical_Swiss_Guards_in_their_traditional_uniform.jpg|Гвардійці в традиційній формі