Відкрити головне меню

Зміни

7 байтів додано ,  11 місяців тому
Робота над помилками
Стабілізовані комплексоутворенням сполуки одновалентної міді ([Cu(NH<sub>3</sub>)<sub>2</sub>]<sup>+</sup>, [Cu(Г)<sub>2</sub>]<sup>-</sup> де Г&nbsp;— [[Галогени|галоген]] (крім F) або[[ціаніди|ціанід]]-іон) легко окиснюються до сполук двовалентної міді, що використовується для очищення газів від кисню: їх пропускають через водний розчин [[амоніак]]у з порошком міді, при цьому поверхневий шар оксиду розчиняється і мідь вільно окиснюється. На практиці поведінку амоніачних розчинів оксидів міді можна спостерігати поклавши круглу мідну пластинку (монету) у прозору посудину з водним розчином амоніаку так, щоб розділити розчин на дві частини. У верхній частині, завдяки доступу кисню, розчин забарвиться в темно-синій колір сполуками двовалентної міді, в нижній сполуки двовалентної міді прореагують з металевою міддю з утворенням безбарвних сполук одновалентної міді, тому розчин буде світлішим або безбарвним.
 
Солі двовалентної міді добре розчинні у воді і в розбавлених розчинах повністю [[Дисоціація (хімія)|дисоційовані]]. [[Кларк концентрації|Кларк]] міді 4,7·10<sup>−3</sup> % за масою. В основних гірських породах її середній вміст трохи вищий (10<sup>−2</sup>). Мідь характерна для основного і кислого [[магматизм]]у. При першому вона концентрується в магматичних і скарнових родовищах і поствулканічних [[колчедан]]них рудах. У зв'язкузвʼязку з гранітним [[магматизм]]ом формуються [[мідно-порфірове родовище|мідно-порфірові]] і жильні родовища.
 
== Історія ==
Початок [[Енеоліт|мідної доби]] поклало освоєння людьми техніки гарячого [[кування]] і [[Ливарне виробництво|литва]], якому багато сприяло поширення гончарного виробництва. Печі й керамічні форми для відливання дали можливість освоїти методи переробки [[самородна мідь|самородної міді]]. Сталося це на [[Близький Схід|Близькому Сході]] приблизно у IV тисячолітті до н.&nbsp;е., в [[Європа|Європі]] і [[Китай|Китаї]] в II—III тисячолітті до н.&nbsp;е., а в [[Перу]] на початку I тисячоліття до н.&nbsp;е.
 
Наступний етап розвитку технологій настав вже наприкінці III тисячоліття до н.&nbsp;е., коли була відкрита можливість отримання металів з [[руда|руди]]. У зв'язкузвʼязку з відносною простотою отримання з руди і порівняно невисокою температурою плавлення мідь&nbsp;— один з перших металів, широко освоєних людиною. Одночасно, швидше за все випадково, було встановлено, що, якщо в тигель, де плавиться мідь, додати трохи [[олово|олова]], якість отриманого матеріалу суттєво покращиться.
 
На початку II тисячоліття до нашої ери мідь стала замінюватися [[бронза|бронзою]]. Приблизно у цю ж пору з'явилисязʼявилися й перші залізні вироби, але м'якемʼяке залізо (не придатне до лиття, оскільки вимагало надмірно високих температур), як матеріал для зброї і сільськогосподарських знарядь, не могло конкурувати з бронзою,&nbsp;— [[бронзова доба]] тривала ще 1000 років, аж до освоєння технологій навуглецьовування, гартування і зварювання сплавів заліза.
 
І пізніше бронза зберігала свою роль, тому що перевершувала залізо в технологічності,&nbsp;— якщо форму залізному виробу можна було надавати лише куванням (тому навіть старовинні цвяхи мали квадратний перетин), то бронзові знаряддя можна було виливати. З XV століття бронза знову стала стратегічним матеріалом, оскільки виявилося, що вона незамінна для виготовлення гармат.
* рафінування міді.
 
Враховуючи дуже малий вміст міді в рудах (1-21–2&nbsp;%), руду спочатку збагачують [[флотація|флотаційним]] способом. Розмелену руду змішують з флотаційними реагентами піноутворювачами та водою і продувають пульпу повітрям. Пухирці повітря прилипають до зерен рудних мінералів, спливають і утворюють піну, а пуста порода, яка добре змочується водою, опускається на дно.
{{Main|Флотація мідних сульфідних руд}}
 
127

редагувань