Ісмаїллинський заповідник: відмінності між версіями

[[Заповідник]] складається з двох частин (Топча та Галигча), відстань між якими приблизно 1&nbsp;км. Зона Топчі розташована на висоті 800–2250&nbsp;м над рівнем моря. Її довжина складає 18&nbsp;км, ширина 6&nbsp;км і площа 5,589 гектарів. Зона Галигчі розташована у східній частині Алазані&nbsp;— Агричайської долини на висоті 600–650&nbsp;м та ця частина в основному охороняє природні дубові ліси. Зона Топчі має гористий рельєф; хребти та долини в південному напрямку чергуються з плоскогір'ям. З підвищенням абсолютної висоти зони, опади четвертинного, третинного, ЮрскськогоЮрського та крейдового періоду чергуються між собою. В зоні Галинчі переважають четвертинні опади з третинними теригенними та карбонатними породами.<ref name=":0">[http://www.azerbaijan.az/_Geography/_Ecology/ecology_05_r.html Природні заповідники]</ref>

Рослинність цього регіону сформована протягом четвертинного періоду, але місцева флора зберегла деякі третинні види, що занесені вдо [[Червона Книгакнига Азербайджану|ЧервонуЧервоної книгукниги]]. В зоні Галинчі проростаютьзростають дубові та грабові ліси. Типовий видивид гірканської флори&nbsp;— [[дуб каштанолистний]] (Quercus castaneifolia), який пропростаєзростає тут і представляє особливуособливий цікавістьінтерес для дослідників. 112 гектарів всієї території покриті лісами, основним деревом яких є дуб. Лісові види головним чином представлені буком, грабом та дубом. Також зустрічаютьсятрапляються яблуня та ясен. Рідкісні ліса третинного періоду, що складаються з [[Тис ягідний|тису ягідного]] (Taxus baccata) мають особливу цінність. Протягом усього минулого століття ліса цієї зони інтинсивноінтенсивно вирубувалися. Це призвело до заміни букового лісу на дубовий, ліси з чагарниками [[глід|глоду]], [[Шипшина|шипшини]] та інтощо.<ref name=":0" />

В заповіднику близько 170 видів хребетних тварин. Фауна річок представлена [[форель]]ю, [[Марена (риба)|мареною (барбус)]] та ін. Одноклітинні представлені 6-машістьма видами. Великий гребінчастий тритон, що живе в лісах цієї зони є рідкісним в Азербайджані. Серед рептилій та плазунів поширені 17 видів, серед яких болотні черепахи, Каспійські та Середземноморські черепахи, [[стрункий полоз]], [[котяча змія]] та інтощо. Згідно з попередніми даннимиданими, у заповіднику 104 види птахів, які в свою чергу діляться на 13 підвидів. Тут гніздяться такого роду рідкісні птахи як [[Ягнятник|ягнятник (Gypaetus barbatus)]], [[Беркут|беркут (Aquila chrysaetus)]]. До ссавців відносяться [[бурий ведмідь]], [[вовк]], [[шакал]], [[куниця]], [[борсук]], [[козуля]], [[благородний олень]], [[дикий кабан]], дагестанський [[зубр]] тощо. Однак фауна ссавців була недостатньо вивчена. До прикладу, наявна невелика інформація про [[Рукокрилі|рукокрилих]] та [[Комахоїдні|комахоїдних]] гризунів.<ref name=":0" {{ref-ru}} />

Охоронна територія не може не розглядатися як модель лісового ландшафту на південних схилах Великого Кавказького Хребта. Довгий час людське втручання в природне навколишнє середовище мало вплив, як на низовини, так і на високогір'я заповідника. У більшості зонах заказника недоторканні «незаймані» ліси були замінені вторинними лісами, де переважають грабові дерева. Верхня межа лісу була спущена: рослинна структура в підальпійськихсубальпійських областях була значно змінена. Мала зона заповідника не дає надії на природну популяцію великих ссавців, але створення заповідника робить це можливим, шляхом зменшення антропогенного навантаження та зупинення подальшої деградації екосистеми.

* [[Червона Книга Азербайджану|Червона книга Азербайджану]]