Академічна музика: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
заміна неперекладених посилань шаблоном
AquatoR (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 1:
'''Академі́чна му́зика''' — широкий термін, який вживається для визначення типу музики, що належить до писемної композиторської традиції та наслідує сформовані в XVII—XIX століттях музичні форми і жанри, інструментарій та традиції виконання. Академічна музика протиставляється [[розважальна Поп-музика|розважальній]] та [[народна музика|народнійфольку]].
 
Термін «академічна музика» є спорідненим з широко розповсюдженим терміном «[[класична музика]]», проте, на відміну від останнього, є точнішим в області свого застосування. Так, якщо термін «класична музика» містить у собі якісний ({{lang-la|classicus}} — зразковий) та історично-стильовий аспект (епоха [[класицизм|класицизму]]у), то «академічна музика» передбачає саме типологічний аспект, у той час як у стильовому відношенні включає найрізноманітніші напрямки.
 
Розрізнення академічної та розважальної музики є відносно недавнім і до певної міри штучним. Власне будь-яка форма музики може належати до тієї чи іншої категорії. Такий поділ можна прослідкувати протягом всієї історії мистецтва, оскільки здавна існувала музика «для танцю і для слухання», або розважальна та обрядова, або серйозна, хоча й обидві мали прикладне значення. На різних етапах історії музичної культури ці категорії набували вагомішого чи меншого значення, однак завжди співіснували, часто відрізняючись ступенем складності форми. Розважальну музику характеризувала певна спонтанність і свобода, а академічна музика більше прив'язувалась до певних правил і підпорядковувалась панівним напрямкам. Сьогодні до розважальної музики відносять ([[джаз]], [[поп-музика|поп]], [[рок-музика|рок]]), в той час, як академічна наслідує форми класичної музики.
 
Провести чітку межу між академічною та неакадемічною музикою не завжди можливо&nbsp;— ті чи інші поєднання надбань різних типів музики характерні багатьом музикантам [[XX ст.]], як-от: [[Гершвін Джордж|Джорджу Гершвіну]] та [[Ендрю Ллойд Уебер|Ендрю Ллойд Уеберу]]у, частково українським композиторам [[Карабиць Іван|Івану Карабицю]] та Олександру Костіну та іншим. Яскравим прикладом синтезу академічного жанру та неакадемічного музичного тематизму і традицій виконання став жанр <span style="white-space: nowrap">[[рок-опера|рок-опери]]</span>, що з'явився в кінці 1960-х років. Своєрідне засвоєння [[атональність|атональності]], сонористики, та інших цікавих надбань академічного авангарду демонструють окремі джазові музиканти, як наприклад, {{нп|Amy Denio||en|Amy Denio}}. На межі різних типів музики балансують деякі стилі [[електронна музика|електронної музики]]. Попри це, розгляд академічних та неакадемічних музичних жанрів в одному культурологічному та мистецтвознавчому просторі, як серед спеціалістів, так і серед пересічних слухачів поки що виглядає проблематичним.
 
Хронологічна класифікація академічної музики аналогічна літературній. Ця класифікація базується не тільки на стильових рисах музики різних епох, але також за її метою, роллю та місцем її творця-[[композитор|композитора]]а.
 
* [[стародавня музика]]