Вікіпедія

Насичений інтернет-застосунок: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Rich Internet application''' ('''RIA''', «''Насичений («багатий»„багатий“) [[веб-застосунок]]''»)  — це [[застосунок]], доступний через [[Інтернет]], і насичений функціональністю традиційною [[Застосунок|прикладних програм]], який надається або унікальною специфікою [[браузер]]а, або через [[плагін]], або за допомогою «[[Пісочниця (розробка ПЗ)|пісочниці]]».
 
Як правило, насичений інтернет-застосунок
* передає веб-клієнту необхідну частину користувацького інтерфейсу, залишаючи більшу частину (ресурси програми, дані, тощо) на сервері;
* запускається в браузері та не потребує додаткового встановлення ПЗ;
* запускається локально в середовищі безпеки - — «[[Пісочниця (безпека)|пісочниці]]».
 
На сьогодні найпоширенішими подібними платформами є [[Adobe Flash]], [[Java]]/[[JavaFX]] і [[Microsoft Silverlight]] із рівнем проникнення 99&nbsp;%, 80&nbsp;% і 54&nbsp;% відповідно (станом на червень 2010 року)<ref>[http://www.statowl.com/custom_ria_market_penetration.php Rich Internet Application Market Share]</ref>.
 
== Історія ==
Рядок 15:
* ''Rich web application''
 
Робота традиційних [[Веб-застосунок|веб-застосунків]] зконцентрована довкола [[Клієнт-серверна архітектура|клієнт-серверної архітектури]] з [[Тонкий клієнт|тонким клієнтом]]. Такий клієнт переносить усі задачі з обробки інформації на сервер, а сам використовується лише відображати статичний контент (тут &nbsp;— [[HTML]]). Основним недоліком цього підходу є те, що вся взаємодія із застосунком має оброблятися сервером, що потребує постійного відсилання даних на сервер, очікування відповіді сервера та завантаження сторінки назад до браузера. За використання технології запуску застосунків на боці клієнта, RIA може обійти цей повільний цикл синхронізації за рахунок більшої взаємодії із користувачем. Ця відмінність приблизно аналогічна такій між архітектурою з «тонким клієнтом» ({{lang-en|Thin client}}) та архітектурою з «товстим клієнтом» ({{lang-en|Fat client}}), чи між терміналом і [[мейнфрейм]]ом.
 
Поступовий розвиток стандартів мережі Інтернет призвів до можливості реалізувати подібні технології на практиця, хоча й складно провести чітку межу між тим, які саме технології включають у собі RIA, а які ні. Проте всі RIA мають одну схожу особливість: вони включають у собі певну проміжну частину коду застосунку, що знаходиться між користувачем і сервером, яку як правило називають «рушієм клієнта». Цей [[програмний рушій|рушій]] завантажується із самого початку та далі може довантажуватися в ході роботи застосунку. Рушій клієнта відіграє роль надбудови браузера та як правило відповідає за [[рендеринг]] користувацького інтерфейсу та взаємодію із сервером.
Рядок 23:
== Переваги ==
Не зважаючи на те, що розробка web-застосунків для браузера має обмеження та складніша порівняно до розробки стандартних застосунків, зусилля звичайно виправдані, оскільки:
* Не потрібно встановлювати застосунок; поширення застосунку &nbsp;— швидкий і автоматизований процес
* Оновлення версій відбувається автоматично
* Користувачі можуть використовувати застосунок на будь-якому комп’ютерікомп'ютері, який має з’єднанняз'єднання з Інтернет; при цьому неважливо, яка [[операційна система]] на ньому встановлена
* Під час роботи web-застосунку комп’ютеркомп'ютер користувача набагато менше ризикує піддатися вірусним небезпекам, ніж під час запуску виконуваних бінарних файлів.
 
Оскільки RIA використовують рушій клієнта, щоб взаємодіяти із користувачем, вони:
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Насичений_інтернет-застосунок