Відмінності між версіями «Колісник Петро»

м
нема опису редагування
м (вікіфікація)
м
}}
 
'''Петро Колісник''' ([[Псевдо діячів ОУН та УПА|псевдо]].: «Черник», «Ігор»; [[1927]], [[Великі Чорнокінці]], нині [[Чортківський район]] [[Тернопільська область]] — [[16 січня]] [[1953]], [[Київ]]) — український військовик, [[вояк]] [[УПАУкраїнська повстанська армія|Української Повстанської Армії]], надрайоновий провідник у Київській та Вінницькій областях (1949—1952).
 
== Життєпис ==
Петро Колісник народився в селі [[Великі Чорнокінці|Великих Чорнокінцях]] (нині [[Чортківський район]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]]). Член [[Організація українських націоналістів|ОУН]].
 
В [[Українська повстанська армія|УПА]] Петро Колісник з осені 1943 року, коли [[Хамчук Петро Михайлович|Петро Хамчук]] («Бистрий») створив сотню під назвою «[[Сірі Вовки (сотня УПА)|Сірі Вовки]]», яка через короткий час переросла в курінь. Спочатку був ординантом (ад'ютантом) «Бистрого», згодом — розвідником куреня. Брав участь майже у всіх боях, які проводив курінь з німцями, мадярами та військами [[Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР|НКВС]]. З осені 1945 року до літа 1948 року — в особистій охороні «Бистрого» і «Яра». Деякий час Петро Колісник очолює кінну «Залізну чоту» куреня, яка [[21 березня]] [[1945]] року в засідці біля села [[Гуштин]], що на шосейній дорозі Чортків — Скала-Подільська, розгромила вщент батальйон військ НКВС, так звану «Червону мітлу», що поверталась з чергової облави на бандерівців.
 
Після розформування куреня Крайовим проводом ОУН «Поділля», в серпні 1948 року, Петро Колісник направлений для підпільної праці на Кам'янець-Подільщину, де з серпня 1945 року діє в складі керівника групи ОУН Дунаєвецького надрайонного проводу<ref>[http://mykolaiv.info/statti-ta-naukovi-pratsi/povernennya-mirona-pro-voyaka-upa.html Повернення «Мирона». Про вояка УПА]</ref>.
З лютого 1951 року до 29 квітня 1952 року Петро Колісник (під псевдонімом «Черник»)&nbsp;— провідник надрайонового проводу ОУН Вінницької (Жмеринський, Літинський, Калинівський райони) та Київської (Уманський, Христинівський, Ладижинський райони) областей.
 
Неодноразово брав участь у боях із загонами [[Міністерство державної безпеки СРСР|МГБ]] та нападах на військові гарнізони, міста і села, під час яких вчинялися [[атентат]]и на працівників МГБ, партактив, сексотів, здійснювалися спалення приміщень радянських установ, а також розгром колгоспів.
 
Петро Колісник був захоплений [[Міністерство державної безпеки СРСР|МГБ]] 29 квітня 1952 року в с.&nbsp;[[Майдан-Вербецький]] [[Летичівський район|Летичівського району]] [[Кам'янець-ПодільськаХмельницька область|Кам'янець-Подільської області]]<ref>[https://books.google.com.ua/books?id=2cOKmJwWWZoC&pg=PA82&lpg=PA82&dq=Петро+Колісник+-+Черник&source=bl&ots=gXhZ3vJ82n&sig=6APnITjq5LLHDOWRH_oxgR8q2SU&hl=uk&sa=X&redir_esc=y#v=onepage&q=%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%20%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20-%20%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA&f=false Останні на полі слави. Богдан Савка]</ref>.
 
15 листопада 1952 року Петра Колісника вироком військового трибуналу Київського військового округу за ст. 54-1 «а», 54-1 «б» , 54-8, 54-11 КК УРСР засуджений до розстрілу з конфіскацією майна.